Протокол № 9 до Європейської конвенції з прав людини є додатковим протоколом, розробленим у Раді Європи та відкритим для всіх держав-членів Ради, які ратифікували Конвенцію. Він був прийнятий 6 листопада 1990 року та набув чинності 1 жовтня 1994 року після ратифікації десятьма державами, що підписали Конвенцію. Таким чином, він є факультативним протоколом, а не поправкою чи модифікацією до Конвенції.
Протокол № 9 вніс зміни до кількох статей Конвенції, щоб дозволити окремим особам, неурядовим організаціям або групам осіб передавати справу до Європейського суду з прав людини після завершення втручання Європейської комісії з прав людини. Однак, секція Суду у складі трьох суддів спочатку розглядала заяву, щоб визначити, чи є вона достатньо обґрунтованою, щоб виправдати розгляд по суті палатою, і, якщо ні, відмовлялася її розглядати.
Протокол примітний тим, що вперше запровадив, хоча й з певними обмеженнями, можливість для осіб, окрім Комісії чи держав-підписантів, подавати позов до Суду. Хоча він був чинним лише короткий час, він ознаменував тенденцію, яка отримала подальший розвиток у Протоколі № 11.
Протокол № 9 зрештою ратифікували загалом 24 держави, але був у 1998 році Протоколом № 11, який здійснив значну реформу Конвенції, зокрема, скасувавши Європейську комісію з прав людини та дозволивши окремим особам, групам осіб та неурядовим організаціям безпосередньо подавати справи до Суду.
Примітки