Перо́в Орест Володимирович ( 01(14).08.1908, Санкт-Петербург — 12.03.1992, Тернопіль) — радянський лікар-гігієніст, доктор медичних наук (1956), професор (1961), учасник Другої світової війни.
Життєпис У 1932 році закінчив Ленінградський зооветеринарний інститут (нині Санкт-Петербург), а в 1941 — Ленінградський медичний інститут.
У 1932—1936 роках працював науковим співробітником сільськогосподарської дослідної станції в Алтайському краї (РФ). Після війни викладав у навчальних закладах Ленінграда: у 1-й медичній школі (1945—1949) та в педіатричному медичному інституті (1949—1952). З 1953 по 1958 рік очолював кафедру загальної гігієни Тартуського університету (Естонія), а у 1958—1975 роках — кафедру загальної гігієни Тернопільського медичного інституту.
Основна тематика його наукових досліджень — гігієна праці, зокрема умови праці на асфальтобетонних заводах.
Основні праці Гигиена и санитарная техника в России. Москва, 1955; Фотодинамическая токсичность некоторых красителей // Врачебное дело. 1961. № 10; Выделение пыли на заводах холодного асфальта и ее влияние на санитарные условия // Гигиена и санитария. 1963. № 7; Преступные опыты фашистов-медиков в период Великой Отечественной войны // Военно-мед. журн. 1964. № 6; О стабильности антраценового масла в почве // Гигиена и санитария. 1967. № 10.
Посилання Перов Орест Володимирович / Н. В. Голка // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-879294.