Антисемітизм в Ірландії — це прояви ворожості або дискримінації щодо євреїв як етнічної чи релігійної групи на території Ірландії, що охоплюють як історичні, так і сучасні епізоди. Попри те, що єврейська громада Ірландії завжди була нечисленною (близько 2700 осіб станом на 2025 рік), антисемітизм у країні має свої особливості, часто поєднуючись із антиізраїльськими настроями та релігійними упередженнями. Ірландію вважають «найпро-палестинською країною Європи», що проявляється в активній підтримці палестинського націоналізму на громадському та державному рівнях.

Після терористичної атаки ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року в Ірландії, як і в багатьох інших країнах, спостерігалося зростання антисемітських інцидентів, включно з проявами так званого «лівого антисемітизму», пов’язаного з демонізацією Ізраїлю та підтримкою пропалестинських рухів, що посилило напруженість у ставленні до єврейської громади.

Історія

Ранній період

Перші згадки про євреїв в Ірландії датуються 1079 роком, коли делегація з п’яти євреїв прибула на острів, але була вислана. У XII–XIII століттях в Ірландії осідали поодинокі єврейські купці та лихварі, однак після вигнання євреїв з Англії у 1290 році їхня присутність на острові практично припинилася. З кінця XV століття до Ірландії почали прибувати євреї, вигнані з Іспанії та Португалії, але їхня громада залишалася незначною.

У XIX столітті єврейське населення Ірландії зросло завдяки імміграції з Російської імперії, де відбувалися погроми. До 1911 року чисельність євреїв досягла 3805 осіб. Однак уже тоді єврейські іммігранти стикалися з проявами антисемітизму, зокрема з економічним бойкотом і нападами. Одним із найвідоміших інцидентів став так званий «погром у Лімерику» (1904–1906), що почався як економічний бойкот єврейських крамниць, але переріс у погрози та насильство, змусивши багато єврейських сімей покинути місто.

XX століття

У першій половині XX століття антисемітизм в Ірландії проявлявся в окремих актах насильства та дискримінації. У 1980-х роках Ірландська республіканська соціалістична партія поширювала неонацистську літературу та здійснювала напади на єврейські крамниці в Дубліні, хоча з 1986 року її активність припинилася.

Єврейська громада активно підтримувала ірландський націоналістичний рух, особливо в період боротьби за незалежність (1919–1921). Такі постаті, як Роберт Бріско, капітан Ірландської республіканської армії, і рабин Іцхак Герцоґ, відомий як «рабин Шинн Фейн», демонстрували тісний зв’язок між євреями та ірландськими республіканцями.

Водночас деякі ірландські сепаратисти, зокрема засновник «Шинн Фейн» Артур Гріффіт, висловлювали антиєврейські настрої, розглядаючи єврейських іммігрантів як конкурентів в економіці.

Сучасність

У XXI столітті антисемітизм в Ірландії часто переплітається з антиізраїльськими настроями. Згідно зі звітом Антидифамаційної ліги за 2014 рік, 20% ірландців поділяють антисемітські стереотипи, що робить Ірландію однією з найменш антисемітських країн Європи, але 28% населення ставляться до Ізраїлю негативно — це вище за середній показник по Європі.

Після терористичної атаки ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року в Ірландії спостерігається зростання антисемітських інцидентів, включно з проявами так званого «лівого антисемітизму», пов’язаного з демонізацією Ізраїлю та підтримкою пропалестинських рухів, що посилило напруженість у ставленні до єврейської громади. Колишній міністр юстиції Ірландії Алан Шаттер назвав країну «найбільш ворожою до Ізраїлю в ЄС». Французьке видання Le Monde зазначає, що Ірландію вважають «найпро-палестинською країною Європи».

У 2024 році деякі ірландські євреї заявляли, що відчувають загрозу через свою єврейську ідентичність, а президент Всесвітнього єврейського конгресу розкритикував елементи ірландської шкільної програми як «відверто антисемітські», посилаючись на розділ під назвою «Розмова про Палестину». Ізраїль закрив своє посольство в Дубліні, посилаючись на «вкрай антиізраїльську політику» Ірландії, включно з визнанням палестинської держави та підтримкою позову ПАР проти Ізраїлю в Міжнародному суді за звинуваченням у «геноциді». Законопроєкт, ухвалений в Ірландії у 2025 році, який передбачає кримінальну відповідальність за імпорт товарів із єврейських поселень у Юдеї та Самарії, Східному Єрусалимі та на Голанських висотах, викликав звинувачення в антисемітизмі з боку єврейської громади та головного рабина Ірландії Йоні Відера.

Сучасні прояви антисемітизму в Ірландії також включають напади на євреїв і публічні образи. Масові пропалестинські мітинги в Ірландії після терористичної атаки ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року супроводжувалися антиізраїльськими гаслами та виправданням насильства щодо євреїв. Ізраїльські дипломати звинувачують ірландських політиків у розпалюванні антисемітизму через антиізраїльську риторику.

У 2023 році коментар прем’єр-міністра про «знайдену» дитину, звільнену з полону ХАМАС, викликав критику за ігнорування факту викрадення. У липні 2025 року в Дубліні п’яний чоловік напав на єврея в автобусі, звинувачуючи його в «геноциді в Газі» та стверджуючи, що впізнав його «за єврейським обличчям».

У католицькій церкві

У XX столітті низка провідних католицьких діячів Ірландії поширювали антисемітські погляди. Серед них — священники Денніс Фейхі та Едвард Кегілл, а також архієпископ Дубліна Джон Чарльз МакКвейд, який у 1932 році заявив, що «євреї як євреї повністю протилежні Ісусу Христу та Його Церкві» і звинувачував «єврейських фінансистів» у Великій депресії. Особливе місце займає постать священника Джона Крі, чиї проповіді 1904 року стали поштовхом до бойкоту єврейських крамниць, що отримав назву «лімерикський погром». У своїх промовах він [звинувачував євреїв у розп’ятті Христа]], посилався на кривавий наклеп і стверджував, що «євреї присмокталися до нас, як п’явки».

Соціологічне дослідження 2024 року виявило, що антисемітські настрої серед ірландських християн досягли «середньовічного рівня». Це значною мірою пояснюється релігійними упередженнями, такими як звинувачення євреїв у розп'ятті Ісуса та суперсесіонізм (віра в те, що Божий завіт з євреями завершився). Ці переконання особливо поширені серед католицького населення. Навчальні матеріали в ірландських школах також зазнавали критики за викривлення історії Голокосту, юдаїзму та Ізраїлю, що сприяє формуванню антиєврейських настроїв.

Примітки