Родерік О'Конор (; , Міллтаун, Кастелпланкет, Роскоммон, Ірландія — , Нюей-сюр-Лейон, Мен і Луара, Франція) — ірландський живописець-пейзажист кінця XIX — першої половини XX століття, що належить Понт-Авенській школі. У роки становлення постімпресіоністського живописного світовідчуття у європейському мистецтві (друга половина 80-х — 90-ті роки) працював у Франції та перебував у центрі подій мистецького світу тих років.

Біографія Народився 17 жовтня 1860 року в Міллтауні, Кастелпланкет, у графстві Роскоммон у центральній частині острова, що відноситься до теперішнього адміністративного поділу до Західного регіону Ірландії. Його батько, Родерік Джозеф О'Конор, виконував обов'язки мирового судді і 1863 року призначений верховним шерифом графства. Його мати, Елеонора Мері, виховувалась у землевласницькій родині з графства Міт. Сім'я переїхала до Дубліна, коли О'Конор був ще дитиною. Навчався в коледжі Амплфорт і, як і його однокласник Річард Мойнан, поїхав до Антверпена, а потім переїхав до Парижа на додаткове навчання. У Франції перебував під впливом імпресіоністів.

Загалом навчався живопису як ніхто багато: у , у Королівській Ібернійській Академії, (обидві в Дубліні); в в Йоркширі, Англія; і у Королівській Академії образотворчих мистецтв (Антверпен)Варто зазначити, що:.

Події

Вироблення власного художнього методу, зріла творчість Родеріка О'Конора, всі ключові, пов'язані з живописом події — майже без залишку — відбувалися з ним у роки, прожиті у Франції (а це майже 50 років). Наприклад, знайдений О'Конором згодом, і технічний прийом роздільного мазка, що культивується багато років, з покладеними поруч густими масами контрастних насичених кольорів, багато в чому зобов'язаний відкриттям дивізіоністів і Вінсента Ван Гога.

1986 року приїхав до ПарижаПримітно, що 1886-й — рік останньої виставки групи імпресіоністів; на ній Сера вперше показав Недільний день на острові Гранд‑Жатт, — подія, що стала своєрідним вододілом між занепадаючою течією імпресіоністської пленерної школи та набираючим силу багатоскладовим рухом постімпресіонізму.. Період з 1886 по 1890 був для О'Конора часом експериментів і відкриттів. 1892 року він вирушив у бретонський Понт-Авен, щоб працювати поряд з молодими художниками, які об'єдналися навколо голови Понт-Авенської школи, Поля Гогена.

У 1891—1904 роках жив і працював, в основному, у Бретані. Восени 1893 року смерть батька змусила його повернутися до Ірландії. Як єдиний спадкоємець чоловічої статі він вступив у володіння значним обсягом нерухомості. У новій ситуації, постійна рента, яка збиралася з орендарів, дозволяла не залежати від продажу живопису. У 1904—1933 роках перевважно жив і працював в Парижі. З 1934 року до своєї смерті у 1940 році — в Нюей-сюр-Лейон.

Анрієтта «Рене» Ента

Вони знали один одного принаймні з 1916 року, коли їй було двадцять два, а йому п'ятдесят шість. Рене Ента була супутницею та музою О'Конора, а з 1934 року стала офіційною дружиною. Як сказав арткритик Клайв Белл, «вона була чарівною і розумною дамою, що погодилася скрасити самотність постарілого художника»В опублікованому 1919 року романі Вільяма Сомерсета Моема «Місяць і мідяки», хоча і основаному здебільшого на сюжетній канві біографії Поля Гогена, багато рис особистості Стрікленда списані з Родеріка О'Конора, з яким письменника пов'язувала багаторічна дружба..

Помер у Нюей-сюр-Лейон, департамент Мен і Луара у Франції 18 березня 1940 року.

Особисте життя і спадок 1933 року одружився зі своєю партнеркою Генрієттою (Рене) Ентою, яка іноді позувала для нього. Пара жила у Франції та Іспанії.

Племінник, Патрік О'Коннор (1909—1997), був живописцем і скульптором.

У березні 2011 року робота О'Конора 1913 року «Пейзаж Кассіса» (полотно, олія 65,5 × 55 см), написана ним на півдні Франції, продали на аукціоні Сотбі за £337,250, значно вище естімейту.

Стосунки з Сомерсетом Моемом На початку XX століття О'Конор входив до групи художників, письменників й інтелектуалів — завсідників ресторану Chat Blanc на рю д Одеса біля вокзалу Монпарнас у Парижі. Серед інших там бував і молодий Сомерсет Моем. О'Конор «відразу не сподобався Моему, який пізніше згадував, що його присутність за столом, здавалося, дратувало ірландця, і йому залишалося тільки зробити якесь зауваження, щоб О'Конор напав на нього»Robert Calder, Willie: the life of W. Somerset Maugham, p. 90.

Моем помстився О'Конору, прописавши його як основу для двох вигаданих персонажів: О'Браєна в «Мазі» (1908) і Клаттона в «Тягарі пристрастей людських» (1915). Обидва портрети невтішні: О'Браєн — «невдаха, душа якого спотворена гіркотою так, що не прощаючи успіхів інших, він накидається на будь-якого талановитого художника», водночас Клаттон — «сардонічний художник, який найбільш веселий, коли може знайти жертву для свого сарказму»Robert Calder, Willie: the life of W. Somerset Maugham, p. 90 (Моем подорожував на Таїті і його роман «Місяць і мідяки» (1919), оснований на житті Гогена)Robert Calder, Willie: the life of W. Somerset Maugham, p. 136.

Примітки

Література

Посилання