Серж Бозон (; , Екс-ан-Прованс, Франція) — французький актор, режисер, кінокритик (постійний автор статей в журналах «La lettre du cinéma» і «Trafic»). Брат операторки Селін Бозон.

Біографія Народився 1972 року в Екс-ан-Провансі. Мати з єврейської (сефардської) сім'ї, батько — француз, який народився в Алжирі. Дитинство провів у Руані. У старших класах середньої школи навчався у Ліоні. У підлітковому віці захопився кіно. Серед його юнацьких захоплень творчість жанрових режисерів Аллана Двона, Едгара Ульмера, Жака Турнера, а також популярна рок-музика першої половини 1960-х років. Вивчав математику та філософію. Співпрацював у журналах, присвячених кіно: «La Lettre du cinéma», «Trafic», «Vertigo», «Les Cahiers du Cinéma». 1995 року знявся як актор у фільмі «La croisade d'Anne Buridan».

1998 року зняв свій перший повнометражний фільм — «Дружба». Фільм зняли на гроші самого Бозона за дев'ять днів. Творчий колектив, що складався з друзів режисера, працював безплатно, а сам режисер виконав головну роль. Фільм вийшов у обмежений прокат у Франції.

Другий фільм Бозона — «Моди» (англ. Mods від термінів «Modernism» або «Modism», як називали себе представники британської молодіжної субкультури 1960-х років). Дія фільму відбувається у студентському містечку, куди прибувають до охопленого важкою депресією брата двоє професійних військових. Процес знімання зайняв лише тринадцять днів. Саундтрек фільму склали пісні «гаражних» груп 1960-х років: «The Callico Wall», «The Unrelated Segments», «Phil and the Frantics», «The Alarm Clocks», «The Seeds». Фільм показали на більш як тридцяти кінофестивалях.

2007 року закінчив фільм «Франція», оператором на якому вперше виступила сестра режисера. Головну роль зіграла Сільвія Тестю. Одну з останніх своїх ролей зіграв у фільмі Гійом Депардьє, син Жерара Депардьє. Дія фільму відбувається наприкінці Першої світової війни (початковий сценарій дія фільму відносив до Алжирської війни, яка була замінена на Першу світову під час підготовки до знімання). Герої фільму — молода жінка, яка розшукує свого чоловіка, і загін дезертирів з французької армії, що пробивається до нейтральних Нідерландів. На думку низки фільмів «Франція» задумувалася як антипод відомим фільмам Брюно Дюмона «Фландрія» та Жан-П'єра Жене «Довгі заручини». Сам режисер вказував на радянські фільми 1940-х років про Велику Вітчизняну війну як джерело свого натхнення для цього фільму. Прем'єра картини відбулася на Каннському кінофестивалі. Фільм названий журналом «Cahiers du cinéma» серед десяти кращих фільмів 2007 року.

З 4 по 14 листопада 2010 року організував з Паскаль Боде в Центрі Помпіду програму «Beaubourg, la dernière Major!», присвячену історії французького кіно. З цієї нагоди створив 45-хвилинний псевдодокументальний фільм «Імпресаріо».

2013 року на Канському кінофестивалі представили його новий фільм «Тіп-топ». Дія відбувається у провінції, куди прибувають жінки-слідчі для розслідування вбивства поліцейського інформатора. Головну роль зіграла Ізабель Юппер. У фільмі виразно помітна іронія на адресу політики французького уряду щодо іммігрантів та дій правоохоронних органів.

2015 році зняв короткометражний музичний фільм «Архітектор Сен-Годена», який створив разом з хореографкою Джулі Деспрейрі, музику написав Мехді Заннад, який з'явився у фільмі як актор і співак. Фільм демонстрували на кінофестивалях, зокрема у Локарно.

Його наступний повнометражний фільм, «Мадам Гайд», вперше показали на кінофестивалі в Локарно у серпні 2018 року, де головну роль виконала Ізабель Юппер, за яку стала лавреаткою премії за найкращу жіночу роль.

2021 року на фестивалі у Каннах відбулась перм'єра його повнометражноого фільму «Дон Жуан».

Як актор знявся у понад 40 кінострічках, часто в епізодичних ролях, зокрема «Жінка з П'ятого округу» Павла Павліковського, «Синя кімната» Матьє Амальріка, «Сен-Лоран. Страсті великого кутюр'є» Бертрана Бонелло.

Є лідером групи молодих французьких кінематографістів, яка називає себе «Вільні радикали» або «Нове французьке кіно»Зважаючи на дружні та сімейні зв'язки режисерів кінокритик Дмитро Мартов запропонував іронічну назву «нова інцестуальна хвиля» («Nouvelle Vague Incestuelle»).. До складу цієї групи входять: Жан-Шарлем Фітуссі, Аксель Ропер (дружина і постійний автор або співавтор сценаріїв режисера), Бенжамен Есдраффо, Сандрін Рінальді, П'єр Леон, Жан-Поль Сівейрак (Сівейрак і Леон трохи старший за своїх однодумців).

Особливості творчості Своїми кумирами та зразками у творчості називає представників французької нової хвилі другого ряду — Поля Віккіалі, Жана-Клода Б'єтта, П'єра Зукка. Серед його улюблених режисерів: Фріц Ланг, Отто Премінґер, Говард Гоукс, Ніколас Рей.

Для фільмів режисера характерна відстороненість у викладі подій, використання мелодій та текстів пісень 1960-х років, іронія щодо персонажів, критика на адресу традиційних буржуазних цінностей. Його фільми поєднують умовності та характерні особливості різних жанрів — насамперед мюзиклу та дорожнього фільму, а також кампус-комедії, мелодрами…Французькі кінокритики називають таке поєднання «objets filmique non identifié».. У своїх фільмах Бозон широко використовує імпровізацію, надає акторам широку самостійність. На відміну від значної частини представників артгауса, що експлуатують гіперреалізм й еротику та насильство, Бозон не торкається подібних тем у своїх фільмах. Фільми Бозона високо оцінені кінокритиками, але не приваблюють масову аудиторію.

Фільмографія як режисера РікНазваРежисерАкторСценаристНагороди1998Дружба (L'amitié, Франція, 84 хвилини) 2002Моди (Mods, Франція, 59 хвидин) Entrevues Film Festival, 2002 рік — переможець у номінації Léo Scheer Award, номінація у категорії Woosuk Award. Jeonju Film Festival, 2004 рік - номінація в категорії Woosuk Award.2007Франція (La France, Франція, 102 хвилини) Міжнародний фестиваль сучасного кіно в Мехіко, 2008 рік — переможець у номінації — найкращий режисер. Prix Jean Vigo, 2007 рік — переможець у номінації художній філльм. Міжнародний кінофестиваль у Чикаго, 2007 рік — номінація на Gold Hugo Feature Film. Талліннський кінофестиваль «Темні ночі», 2007 рік — номінація на Grand Prize.2011Імпресаріо (L'imprésario, Франція, 43 хвилини) 2013Tip-Top (Франція, 106 хвилин) , адаптація роману Білла Джеймса (під псевдонімом Девід Крейг), діалогиКаннський кінофестиваль, 2013 — Переможець у номінації SACD Prize (Directors' Fortnight) — Special Mention. Art Cinema Award від Французької конфедерації артхаусних кінотеатрів, Label Europa Cinema від Асоціації європейських кінотеатрів2017Міссис Гайд (Madame Hyde, Франція, 95 хвилин)

Особисте життя Одружений з Аксель Ропер (вона є авторкою сценаріїв до всіх його фільмів і співробітницею журналу «La lettre du cinéma»). Має двох дітей.

Серед хобі: настільний теніс, виступи як ді-джея. Очевидець виступу Бозона як ді-джея описав:«У напівтемряві забитого вщерть бару в Іст-Віллідж — без вивіски, але зареєстрованого в телефонній книзі під кіношною назвою Heathers,— чоловік під сорок у вінтажній сорочці на випуск і з копицею неприборканого волосся сутулиться над діджейською вертушкою і чотирма важкими стопками платівок-сорокап'яток. Постійний гул публіки, що зібралася тут у квітневий суботній вечір, заглушає старомодну музику, що лунає з тріскотливих колонок— американський гараж-рок і sunshine pop. Діджей прибув з Парижа кілька днів тому, але крутити вініл перед натовпом бороданів у лижних шапочках, фетрових капелюхах і великогабаритних окулярах— далеко не головна мета його трансатлантичного візиту».

Примітки

Посилання