Копальня Ракальмуто (Racalmuto) – колишній гірничовидобувний майданчик на італійському острові Сицилія.
Проект розробки родовища калійних солей Ракальмуто реалізувала компанія Montedison. Джерело від 1967 року повідомляє, що запуск копальні планувався на 1968 рік, тоді як огляд видобувної промисловості від 1969 року вже рахує її серед діючих.
Родовище має п’ять каїнітових покладів (розділених шарами галіту), що залягають в діапазоні глибин від 840 до 1400 метрів. Розробка велась підземним способом з використанням двох стовбурів, головний з яких – обладнаний скіпами – досягнув глибини у понад 1 кілометр. Продуктивність копальні досягнула 1600 тонн на добу, при цьому її підйомник мав пропускну здатність у 250 тонн на годину. Продукція відправлялась на завод з виробництва сульфату калію в Кампофранко (за десяток кілометрів по прямій на північний захід).
Через геологічні умови головний стовбур потребував періодичного ремонту, витрати на який зі зростанням глибини стали надмірними. З огляду на це спроектували спорудження транспортного ухилу з частковим використанням споруд сусідньої копальні Пантанелле, проте реалізувати цей план так і не встигли.
Не пізніше 1978 року Montedison передала Ракальмуто компанії Industria sali potassici e affini (ISPEA), що належала державній агенції (EMS, головний акціонер), самій Montedison та Eni. А наприкінці 1981-го ISPEA передала свої активи за символічну суму компанії , що була створена EMS (51%) та приватними інвесторами (49%, серед них компанія SAMS під кервіництвом адвоката Франческо Морганте, а також все ті ж Montedison та Eni). При цьому умови угоди передбачали здійснення управління саме приватними інвесторами (таку схему вже випробували минулого десятиліття за участі SAMS на копальні Реальмонте). Втім, всі ці реорганізації та державна допомога не дозволили налагодити прибуткову діяльність і в 1990 (за іншими даними – 1991) році калійна копальня Ракальмуто припинила роботу.
Після закриття копальні унаслідок надходження дощової води в шахту №2 стався обвал на глибині біля трьохсот метрів, що призвело до утворення провалля завглибшки 50 метрів та діаметром 200 метрів.
Примітки