Освальд Ріхард Артур фон Латтре (; 31 січня 1833, Берлін — 4 квітня 1908, Берлін) — німецький штабний офіцер, генерал піхоти Прусської армії.

Біографія Він був сином Петера Луїса фон Латтре (1786–1861) та його дружини Ангеліки, уродженої Л'Есток (1803–1885). Його батько був прусським ротмістром у відставці та таємним військовим радником у Військовому кабінеті.

Латтре навчався у Французькій гімназії в Берліні, а згодом служив кадетом у Потсдамі та Берліні. 26 квітня 1851 року його було призначено другим лейтенантом до Гвардійського резервного піхотного полку Прусської армії. З 1 жовтня 1856 року Латтре був відряджений на 3 роки до Загальної військової школи для подальшого навчання, а 31 травня 1859 року був підвищений до першого лейтенанта. Після цього він продовжив працювати в історичному та топографічному відділах Генерального штабу, перериваючись короткими періодами командування військами. 17 березня 1863 року Латтре був переведений до Гвардійського фузилерського полку та одночасно підвищений до гауптмана, обіймаючи посаду командира роти. Згодом, 17 березня 1866 року, його знову було відряджено до Генштабу, а у зв'язку з війною проти Австрії 2 червня 1866 року переведено до Генерального штабу Великої штаб-квартири. Латтре брав участь у битві під Кеніггрецем, а 11 липня 1866 року був призначений до Генштабу Генерал-губернаторства Богемії під командуванням генерала піхоти Едуарда Фогеля фон Фалькенштайна. Після укладення мирного договору 10 жовтня 1866 року був переведений до Генерального штабу Гвардійського корпусу. 16 лютого 1867 року його було переведено до Генштабу 1-ї гвардійської дивізії та підвищено до майора 25 вересня 1867 року. У зв'язку з цим Латтре був відряджений до прусської місії у Флоренції з 17 квітня 1869 року по 5 листопада 1870 року. Там, як військовий аташе, він замінив чинного аташе Теодора фон Бернгарді. Його начальником у цей час був голова місії Жозеф Марія Антон Брассьє де Сен-Сімон-Валлад.

Після початку війни проти Франції Латтре був відкликаний до Німеччини та з 6 листопада 1870 року служив у Генштабі Вюртемберзької польової дивізії під командуванням генерал-лейтенанта Гуго фон Оберніца. На цій посаді Латтре брав участь в облозі Парижа та битвах при Мон-Меслі, Вільє та Шампіньї. Після попереднього Версальського миру Латтре 24 березня 1871 року був відряджений на посаду начальника відділу у Військовому міністерстві Вюртемберга.

16 жовтня 1873 року Латтре, який на той час вже був оберстлейтенантом, був призначений начальником Генштабу 5-го армійського корпусу в Позені. 12 січня 1875 року його було призначено командиром 1-го Ганноверського піхотного полку № 74, а 3 липня 1875 року він був підвищений до оберста. У цьому званні Латтре командував Гвардійським фузилерським полком з 18 січня 1878 року по 11 квітня 1881 року, а одночасно, з 20 липня 1878 року, також був членом навчальної комісії Військової академії. Згодом, отримавши звання генерал-майора, Латтре став командиром кадетського корпусу. Нарешті, 18 вересня 1886 року його було підвищено до генерал-лейтенанта та призначено директором Прусської військової академії в Берліні, змінивши на цій посаді Фрідріха фон Флатова. 16 вересня 1890 року Латтре був внесений до списку відставних військовослужбовців з встановленою пенсією у званні генерала піхоти запасу. Його наступником на посаді директора став Бернгард фон Браухіч.

Після смерті Латтре був похований 8 квітня 1908 року на Французькому цвинтарі в Берліні.

Сім'я Латтре одружився з Сарою Марією фон Кідерлен-Вехтер (1853–1903) 26 травня 1874 року в Штутгарті. Вона була дочкою Роберта фон Кідерлена, таємного радника двору та доменів і директора Придворного банку в Штутгарті. Шлюб залишився бездітним.

Нагороди

Орден Червоного орла 4-го класу з мечами 2-го класу із зіркою, дубовим листям і мечами на кільці Залізний хрест 2-го класу (24 грудня 1870) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Корони (Пруссія) 1-го класу Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест Орден Грифона, командорський хрест Орден Святих Маврикія та Лазаря, командорський хрест (Королівство Італія) Орден Корони Італії, великий хрест Орден Залізної Корони 3-го класу (Австро-Угорщина) Військовий орден Христа, великий хрест (Португальське королівство) Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест (5 грудня 1895) Столітня медаль

Примітки

Література

Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 10, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 986919810, S. 155–156, Nr. 3136. Johann Caspar Struckmann: Preußische Diplomaten im 19. Jahrhundert. trafo Verlag Berlin 2003, S. 362. Christian Zweng: Die Preußischen Generäle 1866–1920. Band 5, Osnabrück 2014, S. 210 f.

Посилання