Астрономія в Туркменістані була помірно развита в роки СРСР, але після здобуття Туркменістаном незалежності більшість астрономічних наукових установ припинили роботу. Зараз астрономія в Туркменістані переважно обмежена просвітництвом і першими кроками країни в космічній галузі.

Ймовірно, астрономічні знання використовували ще при будівництві прадавніх туркменських міст Гонур-Депе й . Помітним центром середньовічної ісламської астрономії було хорезмське місто Мерв. У 1940-ві - 1950-ті роки багато для розвитку астрономії в Туркменістані, особливо метеорної тематики, зробив український астроном Ігор Астапович, перший керівник Ашгабатської астрофізичної лабораторії й засновник астрономічної обсерваторії в селищі Ванновському біля Ашгабата. У 1990-і роки Обсерваторія Душак-Ерекдаг розвивалась як спостережний майданчик Одеської обсерваторії.

Після здобуття Туркменістаном незалежності більшість астрономічних досліджень поступово зупинились, а обсерваторії занепали. Помітними подіями цього періоду стали падіння поблизу міста Куня-Ургенч 800-кілограмового метеорита, названого на честь Туркменбаші (1998), і запуск Національним космічним агентством Туркменістану першого туркменського супутника (2015). Важливим центром популяризації астрономії є «Космічний музей» у культурно-розважальному центрі «Алем» в Ашгабаті.

Історія

Археоастрономія Археоастрономічні дослідження давніх городищ Гонур-Депе й вказують, що їхня точна орієнтація за сторонами світу могла бути досягнута за допомогою використання будівельниками астрономічних спостережень.

Середньовіччя В добу ісламського Середньовіччя значним освітнім центром було хорезмське місто Мерв. Воно славилось астрономами й математиками, які працювали в обсерваторіях і спостерігали небесні об'єкти. Освітня система середньовічного Туркменістану включала початкові школи (мактаби) та вищі навчальні заклади (медресе). Навчання велось арабською мовою, а астрономія була одним з основних предметів. Багато античних праць, зокрема роботи Арістотеля та Птолемея, були перекладені арабською та вивчались у медресе теперішнього Туркменістату.

СРСР

У Другу світову війну в Ашгабат тимчасово евакуювався Московський університет . 1942 року він повернувся з евакуації, але в Ашгабаті залишитися знаменитий український астроном, один із піонерів радянської метеорної астрономії Ігор Астапович. Він працював у Фізико-технічному інституті Туркменського філіалу АН СРСР, де 1946 року заснував Ашгабатську астрофізичну лабораторію , якою потім керував багато років. 1947 року в Ашгабаті почалися радіолокаціїйні спостереження метеорів, а 1948 року — їхні фотографічні спостереження. За фотографіями метеорних слідів під керівництвом Астаповича визначали напрямок і швидкість вітрів у верхній атмосфері. Під час Міжнародного геофізичного року (1957—1958) Астапович організував будівництво заміської астрономічної обсерваторії біля Ашгабата, в селищі Ванновському. Там встановили радіолокаційну станцію й новий метеорний патруль. В Ашгабатській астрофізичній лабораторії Астапович підготував багатьох молодих астрономів — як з Туркменістану, так і з інших регіонів. Його учнями цього періоду були Х. Д. Гульмедов, А. П. Саврухін, Ю. Н. Крамер.

Кілька астрономічних груп працювали у Фізико-технічному інституті, займаючись дослідженнями Сонця, метеорами, радіоастрономією. Працював радіотелескоп РТ-12, сонячна обсерваторія у Ванновському поблизу . 1991 року в місці з дуже сприятливим астрокліматом була заснована Обсерваторія Душак-Ерекдаг.

Незалежний Туркменістан

Після здобуття Туркменістаном незалежності нова влада виявляла менше зацікавлення у фундаментальних дослідженнях, зокрема з фізики й астрономії. Фізико-технічний інститут закрився. Сонячна обсерваторія у Ванновському біля Фірюзи припинила роботу. Радіотелескоп РТ-12 і металеві конструкції недобудованого РТ-32, імовірно, були знищені. Академія наук Туркменістану була ліквідована 1998 року указом президента Сапармурата Ніязова, відновлена 2009 року указом нового президента Гурбангули Бердимухамедова, а 2019 новим указом Бердимухамедова знову позбавлена фінансування.

20 червня 1998 року поблизу міста Куня-Ургенч впав кам'яний метеорит (хондрит H5), утворивши на місці падіння кратер діаметром близько 6 м та приблизно 4 м завглибшки. Загальну масу метеороїда оцінили у 900—1000 кг, а основний фрагмент важив близько 800 кг. 1999 року Міжнародне метеоритне товариство назвало метеорит на честь Туркменбаші (почесний титул президента Сапармурата Ніязова, який означає «батько туркменів»), втім і це не допомогло відновити інтерес до астрономії.

Те, що С. Мухамедназаров був членом Президентської ради з науки, давало змогу підтримувати основні оптичні телескопи в робочому стані для використання відвідувачами. Обсерваторія Душак-Ерекдаг у 1990-і роки розбудовувалась як спостережна станція Одеської обсерваторії, але використовувалася майже виключно закордонними спостерігачами, особливо Дороховим і Дороховою з Одеси. Деякий час обсерваторія залишалася єдиною астрономічною обсерваторією в Туркменістані. 2005 року виникли проблеми з доступом українських астрономів до неї. 2015 року обсерваторія встановила контакти з Російської академії наук для участі обсерваторії в міжнародному спостережному проєкті ISON для спостереження астероїдів та космічного сміття. Нині обсерваторія зруйнована.

Дещо успішнішими були спроби Туркменістану вийти в космос. 2004 року російско-українська ракета-носій «Дніпро» відправила в космос прапор Туркменістану і штандарт президента, а 2005 року російська ракета відправила в космос екземпляр книги «Рухнама» президента Сапармурата Ніязова. 2011 року президент Гурбангули Бердимухамедов створив Національне космічне агентство Туркменістану. Після цього Туркменістан уклав контракт з космічною групою Thales Alenia Space на виробництво першого туркменського супутника зв'язку , який запустили на геостаціонарну орбіту в березні 2015 року. 2014 року в Ахалському велаяті відкрили Центр керування супутником.

Популяризація науки У культурно-розважальному центрі «Алем» в Ашгабаті працює «Космічний музей», у якому, зокрема, представлені макети космічного корабля і Сонячної системи. Марийська велаятська бібліотека (2011) і Балканська велаятська бібліотека (2014) обладнані телескопами середніх розмірів.

Примітки