Північнов'єтнамський донг

Північнов'єтнамський донг () — валюта Демократичної Республіки В'єтнам (Північний В'єтнам), що перебувала в обігу з 1946 року по 2 травня 1978 року.

Історичний контекст У серпні 1945 року В'єтмінь захопив владу в Ханої. Однією з найважливіших цілей революційних сил було взяття під контроль фінансово-валютної системи, щоб забезпечити умови для діяльності нового уряду та гарантувати базовий рівень життя населення.

З самого початку В'єтмінь контролював лише Казначейство та намагався контролювати частину Індокитайського банку. На той час у національній скарбниці залишалося лише 1 230 720 піастрів, з яких 586 000 складали старі банкноти, що підлягали знищенню. Водночас борг за неоплаченими векселями становив 564 367 522 піастри. Хоча уряд не повністю контролював Індокитайський банк — установу, що мала монополію на емісію грошей, — він направив делегацію у складі Хоанг Мінь Гіама, Чінь Дінь Біня та Данг Дінь Хое для нагляду за банком.

Військово-політична ситуація була складною через присутність як японських військ, так і французів. У вересні 1945 року 200-тисячна армія Китайської Республіки, що складалася з 4 корпусів під командуванням генерала Лу Ханя, за дорученням союзників увійшла до Північного В'єтнаму двома шляхами для роззброєння японців. Вони розмістилися в Ханої та більшості міст від в'єтнамсько-китайського кордону до 16-ї паралелі.

Окрім валютної війни та тиску з боку французького Індокитайського банку, сили опору зіткнулися з грубим саботажем фінансової системи з боку армії «союзників». Генерал Лу Хань вимагав постачання 10 000 тонн рису для своєї армії, в той час як в'єтнамський народ ще не оговтався від голоду. Лу Хань також розпочав «валютну війну», довільно нав'язавши курс обміну: 1 китайська митна золота одиниця (quan kim) дорівнювала 1,5 індокитайським піастрам, а 13,3 китайських юаня (quốc tệ) — 1 піастру (насправді ринковий курс становив 2,5 митні золоті одиниці за 1 піастр, а 50-60 юанів — за 1 піастр у В'єтнамі). Ситуація погіршилася, коли Лу Хань зажадав обміняти 4,5 мільярда індокитайських піастрів, тоді як у всьому В'єтнамі в обігу перебувало лише 2,172 мільярда.

Щоб подолати цю кризу, революційний уряд вдався до кількох заходів одночасно. Було організовано «Фонд незалежності» та «Тиждень золота» для збору пожертв від населення, а також розпочато друк власної валюти. Це не лише забезпечило функціонування уряду та життя людей, але й стало прямим підтвердженням національної незалежності та суверенітету.

Друк власної валюти 15 листопада 1945 року уряд дозволив створення Друкарського управління при Міністерстві фінансів із завданням виробництва в'єтнамських банкнот для введення в обіг.

1 грудня 1945 року Міністерство фінансів підписало указ 76/TC про офіційний випуск алюмінієвих монет номіналом у хао на територіях від 16-ї паралелі на північ. До 31 січня 1946 року нові паперові гроші продовжували випускатися в цьому регіоні та в Південно-Центральному В'єтнамі.

Для зміцнення вартості «фінансових грошей» (грошей Міністерства фінансів) сили В'єтміню у 1948 році видали прокламацію, згідно з якою 1 донг дорівнював 375 міліграмам золота (еквівалент 0,48 долара США), однак кількість золота в резервах неможливо було перевіритиSmith, Harvey H et al. Area Handbook for North Vietnam. Washington, DC: US Government Printing Office, 1967. tr 370..

У перші роки всі ці банкноти мали зображення Хо Ші Міна, назву «Việt Nam Dân chủ Cộng hòa» (Демократична Республіка В'єтнам) та номінал, написаний Куок нги та китайськими ієрогліфами.

Північ і Центр 1 грудня 1945 року Казначейство почало випуск металевих монет номіналом 2 хао, 5 хао, 1 донг і 2 донги.

31 січня 1946 року уряд Демократичної Республіки В'єтнам випустив в'єтнамські банкноти для місцевостей на північ від 16-ї паралелі. Ці гроші замінили індокитайський піастр за курсом 1:1. Населення називало їх «фінансовими грошима» (tiền tài chính), оскільки вони випускалися Міністерством фінансів. На перших паперових грошах було зображення президента Хо Ші Міна, тому їх також називали «грошима діда Хо».

У 1951 році було створено Національний банк В'єтнаму, і процес друку та випуску «фінансових грошей» завершив свою історичну роль.

Південь З кінця 1945 по 1946 рік жителі Півдня в основному продовжували використовувати французькі індокитайські піастри. Це був один із рідкісних моментів, коли люди в зонах опору могли розривати навпіл банкноти великого номіналу (100 і 500 піастрів) і все ще використовувати їх для покупок. Це сталося тому, що під час японської окупації французську друкарню Ideo змусили випустити банкноти великого номіналу для японської армії. Після поразки Японії велика кількість цих грошей залишилася на ринку, що ускладнювало розрахунки. Через брак дрібних грошей для решти жителі Півдня розривали банкноти навпіл, щоб зменшити їх номінал удвічі.

3 квітня 1946 року Національні збори В'єтнаму (І скликання) проголосували за дозвіл обігу фінансових банкнот В'єтнаму по всій країні. Коли війна розширилася і Франція розпочала повторну окупацію Індокитаю, індокитайський піастр знову увійшов в обіг.

Боротьба з фальшивими грошима З французького боку, після повторного захоплення Сайгона, було оголошено про невизнання індокитайських піастрів великого номіналу, випущених під тиском японців. Адвокат Нгуєн Тхань Вінь з Адміністративно-виконавчого комітету Півдня придумав ставити на ці банкноти штамп «Підтримую уряд Хо Ші Міна». Будь-яка банкнота з таким штампом вважалася законною і вільно перебувала в обігу на підконтрольних В'єтміню територіях.

Французи проводили кампанії зі знищення та блокади, використовуючи авіацію та десант для атак на базу Донг Тхап Муой, де розташовувалися друкарні, а також друкували та вкидали велику кількість фальшивих грошей у зони опору, щоб дестабілізувати фінансову систему та підірвати довіру населення. Спочатку курс обміну становив 1 донг до 1 індокитайського піастра, але згодом французи знецінили валюту опору до рівня 40–50 донгів за 1 піастр.

У відповідь було терміново розроблено план боротьби з фальшивками. Адміністративно-виконавчий комітет Півдня надіслав інструкції в провінції з описом технічних відмінностей між справжніми та фальшивими грошима. Керівники опору в провінціях отримали право видавати сертифікати справжності із серійним номером та підписами голови Казначейства та голови провінційного комітету. Ці сертифікати наклеювали на справжні банкноти, щоб люди могли спокійно ними користуватися. Жителі Півдня називали такі банкноти «грошима під ковдрою» (bạc trùm mềm). Крім того, Народний банк Півдня випустив «іменні чеки» номіналом 1000, 5000 і 10 000 донгів, щоб обмежити кількість готівки. Вони були зручними для великих торговців як у вільних, так і в окупованих зонах, оскільки їх можна було обміняти на індокитайські піастри або революційні донги.

Грошові реформи

Реформи 1951 та 1953 років У 1951 році було створено Національний банк В'єтнаму, який взяв на себе випуск валюти та кредитні послуги з 6 травня 1951 року. Банк випустив нову серію грошей, відому як «банківські гроші». Обмінний курс становив 1 банківський донг = 10 старих фінансових донгів. У січні 1953 року курс було змінено: 1 банківський донг = 100 фінансових донгів. Водночас у зонах, контрольованих Францією, індокитайський піастр використовувався до 1955 року. Обмінний курс становив 1 індокитайський піастр = 40 «банківських донгів»Phạm Minh Chính và Vương Quân Hoàng. Kinh tế Việt Nam, thăng trầm và đột phá. Hà Nội: Nhà xuất bản Chính trị Quốc gia: 2009. tr 76-87..

У 1954 році, після Женевських угод, уряд ДРВ продовжив розбудову незалежної фінансової системи. Для захисту інтересів громадян у звільнених районах з 11 жовтня 1954 року проводився обмін індокитайських піастрів на в'єтнамські гроші за курсом 1 піастр = 30 донгів. До 7 листопада 1954 року валюта ДРВ запанувала на ринку Північного В'єтнаму, а індокитайський піастр поступово зник з обігу на північ від 17-ї паралелі.

На Півдні, під час евакуації на півночі (після поділу країни), революційна влада провела зворотний обмін грошей опору на індокитайські піастри для захисту інтересів людей. Курс становив 40 донгів опору за 1 піастр. Влада підготувала достатньо піастрів для обміну 3 мільярдів донгів, що були на руках у населення, але на кінець обміну залишився надлишок, оскільки багато людей залишили гроші опору як сувеніри. Обмінний курс із південнов'єтнамським донгом (піастром), що обертався на південь від 17-ї паралелі, становив 30-32 північних донги = 1 південний донг.

Обмінний курс ДРВ не був плаваючим, а встановлювався в рамках планової економіки. Для країн-партнерів курс був фіксованим: 1,47 донга ДРВ = 1 китайський юань, а для радянського рубля — 735 донгів = 1 рубль (пізніше змінено на 308 донгів = 1 рубль). Однак на чорному ринку ціни відрізнялися.

Грошова реформа 1959 року 28 лютого 1959 року уряд оголосив про обмін грошей, девальвацію та заміну старої серії на нову, надруковану в Чехословаччині, за курсом 1 донг 1959 року = 1000 донгів 1951 року. Кожна сім'я могла обміняти максимум 2 мільйони старих донгів на 2000 нових. Суми понад 2 мільйони потрібно було депонувати в Державному банку. Метою реформи була ліквідація приватного капіталу для переходу до соціалістичного управління економікою. Обмін проводився з 9:00 28 лютого до 17:00 2 березня (у містах). У сільській місцевості термін становив до 7 днів, у віддалених районах — до 20 днів. Стислі терміни мали на меті запобігти спекуляціямNghị định 95 Ngân hàng Quốc gia phát hành tiền mới, thay đổi tiền đang lưu hành. Попри це, ціни все одно зросли.

Нова серія банкнот включала: 1 хао, 2 хао, 5 хао, 1 донг, 2 донги, 5 донгів і 10 донгів. Монети мали 3 номінали: 1 су, 2 су і 5 су.

Встановлений курс між донгом ДРВ та південнов'єтнамським донгом становив 70 північних донгів = 1 південний донг. Курс до радянського рубля у 1961 році було переглянуто до 3,27 донга за 1 рубль.

Інфляція Незважаючи на державне регулювання, через дефіцит бюджету та постійну емісію грошей валюта знецінювалася. У період 1965–1975 років грошова маса зростала на 34% щорічно. Якщо прийняти індекс цін 1959 року за 100%, то в 1966 році він становив 142%, у 1968 — 156,4%, у 1971 — 145,83%, а в 1974 — 163,96%.

3 травня 1978 року, після повного возз'єднання країни, валюту було уніфіковано. 1 новий донг = 1 донг ДРВ = 0,8 донгів визволення.

Дизайн Дизайн перших банкнот розробляла група відомих ханойських художників: Май Ван Хієн, Нгуєн До Кунг, Нгуєн Ван Хань, Нгуєн Хуєн, а згодом — Нгуєн Санг, Буй Чанг Чиок, Ле Кха. Зокрема, Май Ван Хієн був автором банкноти у 5 донгів, Нгуєн До Кунг — 10 донгів, а Нгуєн Ван Хань — 20 донгів.

Друкарні

Північ До Серпневої революції в Індокитаї було лише дві великі друкарні: «Далекосхідна» та «Taupin», але обидві були зайняті військами Чан Кайші та Франції.

Спочатку друк незалежної валюти був таємним. Перший цех розташовувався у підвалі Восьмикутного будинку в Ханої (нині Національний історичний музей). Уряд вирішив використати рідкісну французьку машину для карбування монет, яку В'єтмінь конфіскував. Перші монети карбувалися з алюмінію номіналом 2 хао, 5 хао, а пізніше 1 донг і 2 донги. Машинами керували колишні працівники, такі як Хоанг Тхе Нгок та Данг Ван Кхай.

Пізніше виробництво перенесли на вулицю Ло Дук. Через зростання потреб Міністерство фінансів попросило буржуа До Дінь Тхієна викупити друкарню «Taupin» у французів (які відмовлялися продавати її уряду ДРВ) і пожертвувати її державі"Thăm nhà máy in tiền đầu tiên ở Việt Nam". Dân Trí. 1 tháng 3 năm 2013..

На початку березня 1946 року обладнання з друкарні «Taupin» перевезли на плантацію Чі Не в провінції Хоабінь. Плантацію, що раніше належала французу Борелю, у 1943 році купив До Дінь Тхієн і надав частину землі для друкарні. Однак у лютому-березні 1947 року французька авіація розбомбила цей район, і друкарню довелося евакуювати до Туєнкуанга, а згодом — у ліси В'єтбака.

Центр