Було кілька випадків вибуху туш китів через накопичення газу в процесі розкладання . Це може статись, коли кит викидається на берег . Вибухівку також використовували для утилізації туш китів, зазвичай після буксирування туші в море, а також в рамках очищення пляжів Про це повідомлялося ще в 1928 році, коли спроба зберегти тушу зазнала невдачі через неправильне використання хімікатів.

Широко відомий випадок вибуху кита стався у Флоренції, штат Орегон, у листопаді 1970 року, коли Відділ автомобільних доріг Орегону (нині Департамент транспорту Орегону ) підірвав розкладаючогося кашалота динамітом, намагаючись позбутися його гниючої туші. Вибух відкинув плоть кита приблизно на , і його запах залишався деякий час. Американський гуморист Дейв Баррі написав про це у своїй газетній колонці в 1990 році після перегляду телевізійних кадрів вибуху, а пізніше ті ж кадри з новинної станції KATU поширилися в Інтернеті. Його також спародіювали в американському фільмі 2007 року «Рено 911!: Маямі», австралійському фільмі 2018 року «Сафарі на розгойдуванні » та епізоді « Сімпсонів» 2010 року « Сквірт і кит ». Відтоді у 2023 році його було відзначено орденом Юджин Емералдс Малої бейсбольної ліги.

Прикладом спонтанного розриву туші кита стався на Тайвані у 2004 році, коли накопичення газу всередині розкладаючогося кашалота призвело до його розриву в переповненому міському районі під час транспортування на посмертне дослідження. Інші випадки, природні та штучні, також були зареєстровані в Канаді, Південній Африці, Ісландії, Австралії, Данії та Великій Британії. Штучні вибухи також були запроваджені урядами та схвалені Міжнародною китобійною комісією в надзвичайних ситуаціях. Однак, це також було розкритиковано за його тривалий запах.

Сполучені Штати Америки

Флоренційський кит

9 листопада 1970 року кашалота викинуло на берег у Флоренції на центральному узбережжі Орегону. Вага туші оцінювалася у . У той час пляжі Орегону перебували під юрисдикцією Відділу дорожнього руху штату, який після консультацій з ВМС США вирішив видалити кита за допомогою динаміту.припускаючи, що отримані шматочки будуть достатньо малими, щоб їх могли з'їсти тварини-падальщики .

Джордж Торнтон, інженер, який відповідав за операцію, сказав інтерв'юеру, що він не впевнений, скільки динаміту знадобиться, заявивши, що його обрали для видалення кита, бо його керівник пішов на полювання. Заряд вагою динаміту. Військовий ветеран з підготовкою з вибухівки, який випадково опинився в цьому районі, попередив, що запланованих двадцять ящиків динаміту — це забагато, і що 20 паличок ( ) було б достатньо, але його пораду не почули.

Динаміт було підірвано 12 листопада о 3:45.pm Оператор Даг Бразил зняв це для сюжету репортера новин Пола Ліннмана з KATU -TV у Портленді, штат Орегон . У своєму голосі за кадром Ліннман пожартував, що «журналісти» стали «журналістами-невдахами». бо вибух розніс жир на неймовірні відстані. Внаслідок вибуху великі шматки жиру приземлилися біля будівель та на парковках на великій відстані від пляжу. Лише частина кита розклалася; більша його частина залишилася на пляжі, щоб працівники дорожнього відділу Орегону мали її прибрати. У своєму звіті Ліннман також зазначив, що птахи-падальщики, які, як сподівалися, з'їдять залишки туші після вибуху, не з'явилися, оскільки їх, можливо, налякав шум.

За кілька днів до вибуху місцевий експерт з вибухівки придбав новий автомобіль за акцією «Отримайте кита за знижкою». Автомобіль був пошкоджений шматком жиру, що впав.

Закінчуючи свою розповідь, Ліннман зазначив: «Можна зробити висновок, що якщо кита колись знову викине на берег в окрузі Лейн, відповідальні особи не лише пам’ятатимуть, що робити, а й точно пам’ятатимуть, чого НЕ робити». Коли в 1979 році неподалік викинулося 41 кашалот, посадовці державних парків спалили та поховали їх.

Пізніше того ж дня Торнтон розповів газеті «Юджин Регістер-Гард» : «Все пройшло саме так, як треба». За винятком того, що вибух утворив діру в піску під китом», і що деякі шматки кита згодом віднесло назад до глядачів та їхніх машин.

Через кілька місяців після інциденту Торнтона підвищили до офісу в Медфорді, і він обіймав цю посаду до виходу на пенсію. Коли Ліннман зв'язався з ним у середині 1990-х років, журналіст сказав, що Торнтон вважав операцію загалом успішною, але вороже налаштовані повідомлення ЗМІ перетворили її на катастрофу у сфері зв'язків з громадськістю.

У Музеї першопрохідців Сьюсло зберігаються фрагменти кісток кита, що вибухнув у Флоренції, якого місцева преса назвала «найганебнішим моментом Флоренції». Наразі політика Департаменту державних парків Орегону полягає в тому, щоб ховати туші китів там, де вони випадають. Якщо пісок недостатньо глибокий, їх переміщують на інший пляж.

Відновлений інтерес Ця історія стала предметом широкого загалу завдяки письменнику Дейву Баррі у своїй колонці в Miami Herald від 20 травня 1990 року, коли він повідомив, що має відеозапис цієї події. Баррі написав: «…ми часто дивимося це, особливо на вечірках». Через деякий час відділ дорожнього руху штату Орегон почав отримувати дзвінки від ЗМІ після того, як скорочену версію статті було поширено на дошках оголошень під назвою « Далекий бік оживає в Орегоні». У копії статті Баррі без зазначення авторства не пояснювалося, що подія сталася приблизно 25 років тому. Пізніше Баррі сказав, що досить регулярно хтось пересилав йому його власну колонку та пропонував написати щось про описаний інцидент. Через ці пропуски у статті в TranScript Міністерства транспорту Орегону зазначається, що:

Відео з KATU пізніше знову з'явилося у вигляді відеофайлу на кількох вебсайтах, ставши вірусним відео . Дослідження 2006 року показало, що відео переглянули 350 разів.мільйон разів на різних веб-сайтах. У 2020 році мешканці Флоренції проголосували за те, щоб назвати нову зону відпочинку «Меморіальним парком вибухаючих китів» на честь інциденту; там також є меморіальна дошка. До 50-ї річниці події KATU вилучила оригінальні 16-міліметрові кадри з архівів та випустила ремастеризовану версію новинного репортажу у роздільній здатності 4K . Повідомлялося, що на честь річниці місцеві жителі також відвідували пляж та одягалися як кити.

Флоренція щорічно святкує День вибухаючого кита в Меморіальному парку вибухаючого кита. У 2024 році громадськості було запропоновано побудувати вівтар для вибухаючого кита.

Тайвань Ще один вибух кита стався 29 січня 2004 року в місті Тайнань, Тайвань. Цього разу вибух був спричинений накопиченням газів усередині тіла кашалота, що розкладався, внаслідок чого він розірвався. Причина цього явища спочатку була невідомою, оскільки вибух стався в ділянці хребта кита, а не в черевній порожнині, як можна було б очікувати. Згодом було встановлено, що кита, найімовірніше, вразило велике торговельне судно, яке пошкодило його хребет, ослабило цю ділянку та призвело до загибелі тварини. Кит загинув після того, як його винесло на південно-західне узбережжя Тайваню, і для того щоб перемістити його на вантажівку, знадобилися три великі крани та 50 працівників, яким це зайняло понад 13 годин.

Видання Taiwan News повідомило, що під час переміщення кита «великий натовп із понад 600 місцевих жителів округу Юньлінь та просто цікавих людей, разом із продавцями закусок і гарячих напоїв, попри холодну погоду й пронизливий вітер, спостерігав за тим, як робітники намагалися вивезти мертвого морського велетня». Професор Ван Цзяньпін розпорядився перевезти кита до заповідної зони дикої природи Сутсао після того, як йому відмовили в дозволі провести розтин у Національному університеті Ченґ Кун у Тайнані. У момент вибуху туша кита перебувала на кузові вантажівки неподалік центру Тайнаня, дорогою з університетської лабораторії до заповідника. Вибух кита розбризкав кров і нутрощі на фасади навколишніх крамниць, перехожих та автомобілі. Втім, вибух не спричинив поранень і не завадив дослідникам провести розтин тварини.

Протягом приблизно року Ван завершив виставку кісток останків кита. Зібраний зразок та деякі збережені органи та тканини експонуються в Музеї китоподібних Тайцзяна з 8 квітня 2005 року.

Див. також

Китоподібних Глобстер Кашалот Вибух

Подальше читання

• • • • • •

Посилання