Гробокопи (або Клоуни) — повторювані персонажі у п'єсах Шекспіра, які є прикладом (також відомих як клоуни або жартівники). Як і більшість шекспірівських блазнів, Гробокопи — це селяни або простолюдини, які використовують свій неабиякий дотеп та інтелект, щоб взяти гору над своїми начальниками, іншими людьми вищого соціального статусу та один над одним.

Гробокопи з'являються ненадовго у трагедії Шекспіра Гамлет, їхня єдина поява відбувається на початку V дії, сцени i. Уперше вони з'являються, коли копають могилу для нещодавно померлої Офелії, обговорюючи, чи заслуговує вона на християнське поховання після того, як наклала на себе руки. Незабаром входить Гамлет і вступає у короткий діалог із паламарем. Сцена закінчується промовою Гамлета про коло життя, навіяною тим, що він знаходить нібито череп улюбленого блазня свого батька Йоріка.

Докладний зміст Передостанній епізод п'єси починається з тим, що паламар і другий могильник копають могилу для покійної Офелії. Вони сперечаються, чи варто дозволити їй християнське поховання, оскільки вона наклала на себе руки. Це швидко приводить їх до обговорення впливу політики на рішення, і обидва вони пародіюють манеру мовлення юристів. Вони викладають справу Офелії з обох позицій: якщо вона стрибнула у воду, тоді вона сама себе вбила; але якщо вода, так би мовити, «стрибнула на неї», тоді — ні. Паламар нарікає на те, що заможні мають більше свободи, щоби накласти на себе руки, ніж бідні.

Однак вони відходять від теми самогубства майже так само швидко, як і розпочали її: паламар починає дражнити й випробовувати гробокопа, збиваючи його з пантелику подвійним значенням слова «arms» (як «зброя» і як «руки»). Діалог між ними завершується тим, що паламар лишається незадоволений відповіддю на загадку: «Хто будує міцніше, ніж муляр, корабельник чи тесля?» (V.i.39–40), яку дає гробокоп, і тому посилає його по алкоголь.

Гробокоп виходить, коли входять Гамлет і Гораціо, і паламар починає співати пісню про кохання і могили, доки він копає, викидаючи черепи з ями. Гамлет вважає таку поведінку недоречною та неповагою до того, що колись було чиїмсь тілом, можливо, важливої людини. Він вирішує запитати паламаря, чию саме могилу той копає, але паламар ухиляється від відповіді дотепною грою слів і загадками, переводячи розмову на принца Гамлета (паламар або не впізнає Гамлета, або робить вигляд, що не впізнає) та його нещодавній нібито напад божевілля. Паламар тоді заявляє, що один із черепів належав Йорику, королівському блазневі та доглядачеві Гамлета. Гамлет запитує, чи може це бути правдою, і гробокоп відповідає: «Саме так» (V.i.159), що є його останньою реплікою в п'єсі.

Жарти Коли вони разом, гробокопи здебільшого говорять загадками та дотепами про смерть: перший ставить запитання, а другий відповідає.

ПаламарХто це такий, що будує міцніше, ніж муляр,корабельник чи тесля?

ГробокопБудівничий шибениць, бо його рама переживе тисячупожильців. (V.i., 38–41)

А трохи пізніше в сцені:

ПаламарА коли тебе наступного разу спитаютьце питання, скажи: «Гробокоп». Дома,які він будує, стоять аж до судного дня. (V.i., 53–55)

Пісні Поки паламар копає могилу Офелії, він наспівує собі:

ПаламарКохав я в юності, кохав, Здавалось, солодка мить,Скорочувати час мені було до вподоби, Ох, здавалося, ніщо не може й зрівнить. (V.i.57–58)

ПаламарТа старість крадькома прийшла, І схопила в пазурі,І в край мене занесла такий, Неначе й не був я ніколи такий.(кидає догори череп) (V.i.63–64)

ПаламарКирку та заступ — заступ бери, І саван постели,Ох, яму з глини треба рити, Бо гість такий прийде.(кидає ще один череп) (V.i.95–98)

Примітка: ця пісня сповнена переробок або неточних цитат із поеми «Постарілий коханець зрікається любові».

Аналіз сцени Багато важливих тем п'єси обговорюються та порушуються Гробокопами за той короткий час, коли вони перебувають на сцені. Спосіб, у який ці теми подаються, помітно відрізняється від решти твору.

У той час як увесь інший перебіг п'єси відбувається виключно у вигаданому світі данського королівства Гамлета, ця сцена допомагає зрозуміти теми, одночасно зосереджуючи увагу на світі глядача. «Використовуючи впізнавані посилання на сучасність, блазень може завдяки усній традиції дати глядачеві зрозуміти тему, яку розігрують у п’єсі придворні персонажі».

Наприклад, хоча паламар безумовно перебуває у вигаданому світі твору (він копає могилу Офелії), він також просить свого товариша: «Іди-но до Яугана, принеси мені кухоль випивки»Hamlet, Act V, Sc i, line 61. Цього немає в усіх версіях, і тепер нам це мало про що говорить, але «загалом вважають, що [Яуган] був шинкарем [неподалік від театру]»The New Temple Shakespeare "Hamlet", J.M. Dent & Sons Ltd, 1938, London. Notes, p. 184. Так само паламар перебуває в одному світі з англійською аудиторією того часу, коли жартує: «…[божевілля] не помітять у ньому [в Гамлеті] там [в Англії]; там чоловіки такі ж божевільні, як і він»Hamlet, Act V, Sc i, line 155. Це створює достатню дистанцію від Ельсінору аби глядачі сприймали слова блазнів як завуальовані паралелі, а не прямі коментарі.

Буквальна похмурість ситуації (похорону) поступається місцем гумору. Це дозволяє персонажам дивитися на смерть об'єктивно, що породжує такі промови, як роздуми Гамлета над черепом Йорика.

Тон задається з самого початку сцени, під час діалогу гробокопів щодо Офелії. По суті, вони використовують її смерть, щоб сперечатися про те, чи є самогубство законним і прощенним відповідно до релігійного закону. Це не перший раз, коли це питання порушується в п'єсі. Гамлет веде таку саму дискусію з самим собою під час свого монологу «Бути чи не бути» в першій сцені 3-го акту. У 5-й дії, 1-й сцені персонажі знову звертаються до цієї теми, цього разу з чорним гумором, і тим самим зачіпають зовсім іншу тему.

Пародія на юридичний жаргон, яку використовує пара блазнів, підтримує тему корумпованості політики, як це видно в узурпації трону Клавдієм (який мав би перейти принцу Гамлету) після смерті короля Гамлета.

Розпад цінностей, моралі та порядку — це тема, яка детально обговорюється в «Гамлеті». Розмовний тон гробокопів переносить цю філософію в центр уваги глядацької аудиторії. Синтез усіх представлених перспектив зрештою дає краще розуміння п'єси загалом.

Оскільки «Гамлет» був написаний під час англійської Реформації, роль релігії була суперечливою темою. Шекспір ​​зміг звернутися до релігії та її зв'язку з самогубством через «Гамлета», обговорюючи за допомогою персонажів, які мають власні наміри (тобто викопати могилу), що сприймаються як відокремлені від наміру автораBakhtin, M.M. The Dialogic Imagination. Austin: University of Texas Press, 1981. p. 324. .

Вистави Під час всі театри були закриті пуританським урядомMarsden (2002, 21). Проте, протягом цього часу, часто нелегально, виконувалися маленькі п'єси, відомі як дроли, зокрема одна, що ґрунтувалася на двох блазнях, під назвою Гробокопи, яка була заснована на Акті 5, Сцені 1 ГамлетаHolland (2007, 34).

Фільми У більшості кіноадаптацій Гамлета, роль Першого гробокопа (а іноді й Другого гробокопа) виконує дуже відомий актор або комік. Нижче наведено акторів, які зіграли гробокопа в найпомітніших екранізаціях:

у Гамлеті (1948), режисер Лоуренс Олів'є у (1969), режисер Тоні Річардсон у Гамлеті (1990), режисер Франко Дзефіреллі Біллі Крістал у Гамлеті (1996), режисер Кеннет Брана Джеффрі Райт у (2000), режисер у (2009), режисер

Примітки

Джерела

Holland, Peter. 2007. "Shakespeare Abbreviated". In Shaughnessy (2007, 26–45). Marsden, Jean I. 2002. "Improving Shakespeare: from the Restoration to Garrick". In Wells and Stanton (2002, 21–36). Shaughnessy, Robert. 2007. The Cambridge Companion to Shakespeare and Popular Culture. Cambridge Companions to Literature ser. Cambridge: Cambridge University Press.