Олександр Чайківський (Чайковський) — український отаман-повстанець, що вів партизанську боротьбу на території Катеринославської губернії.
Мемуари Гаврила Гордієнка "Під щитом Марса" називають цю постать Олександром Чайковським, але наукові роботи, такі як "Провідники повстанського руху Подніпров'я" та "Українська революція на території Запорізької області 1917-1921" іменують отамана, як Олександр Чайківський.
Довоєнне життя Хоч джерел про довоєнне життя Олександра немає, проте Гаврило Гордієнко в своїх мемуарах стверджує, що начебто ця особа закінчила Томський університет та ймовірно був старшиною в царській армії. Також Гордієнко пише, що буцім-то він був еСеР-ом.
Повстанська діяльність
У 1919 році на другій нараді майбутнього Лисогірського повстанського партизанського куреня було обрано чотири старшини й отамана: ним став Олександр Чайківський, а його заступником Іван Марків. Коли на ранок 9 червня 1919 року ЛППК пароплавом «Анжело» дістався до Нікополя, аби підтримати місцеве Троїцьке повстання. Олександр Чайківський залишився в місті, аби допомогти місцевим повстанцям створити боєздатне військо. Під його керівництвом в Нікополі було сформовано військо в 5000 піхоти та 3000 кінноти. Не зважаючи на велику чисельність війська організація була тяжкою: повстанці практично не мали гвинтівок, більшість воювали з вилами, сокирами, ломами й навіть палицями. Подекуди зустрічалися мисливські рушниці. 14 червня більшовики вже заходили до Нікополя й було вирішено, що ЛППК разом з отаманом буде евакуюватися з міста. Двома пароплавами повстанці форсували Дніпро й продовжували партизанську діяльність на лівобережжі Великого Лугу. Подальший час повстанці продовжували партизанську боротьбу, хоча вже були дуже "вимотані". Гаврило Гордієнко писав: Ми були всі дуже перетомлені, а особливо наші командири. Наш отаман Чайковський просто тобі спав на ходу, ми також мало не всі були невиспані й не могли реаґувати нормально. 23 червня 1919 року ЛППК попав в оточення в селі Верхній Рогачик. Олександра Чайківського запросили до волості на переговори. Отамана заарештували, після чого він в камері повісився на власному ж ремені.