Військово-політичні ігри (ВПІ) () — це різновид ігор і симуляцій, у яких військові дії поєднуються з політичними, дипломатичними, економічними та соціальними процесами. На відміну від суто військових ігор або варгеймів, ВПІ моделюють війну як інструмент державної політики та розглядають її у ширшому геополітичному контексті.

Зародження військово-політичних ігор є тривалим історичним процесом, що бере початок у військових навчаннях XVIII століття та остаточно формується у другій половині XX століття під впливом Холодної війни, розвитку теорії ігор і комп'ютерних технологій.

Формування військово-політичних ігор Формування військово-політичних ігор є результатом тривалої еволюції військового та політичного моделювання. Перші передумови їх виникнення з'явилися у XVIII столітті в межах військових навчань європейських держав, зокрема в Пруссії, де наприкінці XVIII — на початку XIX століття були розроблені штабні ігри типу Kriegsspiel. Вони використовувалися для підготовки офіцерського складу та моделювали бойові дії, маневри й логістику, однак мали виключно військовий характер і не враховували ширшого політичного контексту.Perla, P. P. The Art of Wargaming. Naval Institute Press, 1990.Peterson, J. Playing at the World. Unreason Press, 2012.

Наприкінці XIX — на початку XX століття військові ігри ускладнюються: у них починають враховувати мобілізаційні плани, міждержавні союзи та дипломатичні обмеження. Це відображало зростання ролі політичних рішень у веденні війни та поступовий перехід від тактичного до стратегічного мислення в межах державної політики.Black, J. War and the World: Military Power and the Fate of Continents. Yale University Press, 1998.

Остаточне формування військово-політичних ігор у сучасному розумінні відбулося у другій половині XX століття, передусім у період Холодної війни. У США та СРСР активно розвивалися стратегічні симуляції та аналітичні ігри, що поєднували військові сценарії з дипломатією, економікою та ідеологією. Значний вплив на цей процес мали розвиток теорії ігор та концепції ядерного стримування, які розглядали війну як інструмент політичного тиску та балансування сил.von Neumann, J.; Morgenstern, O. Theory of Games and Economic Behavior. Princeton University Press, 1944.Ghamari-Tabrizi, S. The Worlds of Herman Kahn. Harvard University Press, 2005.

У другій половині XX — на початку XXI століття військово-політичні ігри поширилися за межі суто військового та аналітичного середовища, ставши окремим напрямом у настільних і комп'ютерних іграх, а також у навчальних і дослідницьких симуляціях.

Примітки