Доставка їжі — кур'єрська служба, за якою ресторан, магазин або незалежна компанія з доставки їжі доставляє їжу клієнту. Замовлення зазвичай робиться телефоном, через веб-сайт постачальника або мобільний додаток, або через сторонній сервіс замовлення їжі. Доставлені товари можуть включати основні страви, гарніри, напої, десерти або продукти харчування та зазвичай доставляються в коробках або пакетах. Доставник зазвичай керує автомобілем, але у великих містах, де будинки та ресторани розташовані ближче один до одного, він може використовувати велосипеди або моторизовані скутери.
Через зміну звичок у відповідь на локдауни та обмеження, спричинені пандемією COVID-19, онлайн-доставка їжі через сторонні компанії стала галуззю, що швидко зростає та спричинила «революцію доставки». Для здійснення доставки також використовувалися нові технології, такі як автономні транспортні засоби.
Залежно від служби доставки, клієнти можуть обрати оплату онлайн або особисто, готівкою або карткою. Часто стягується фіксована плата за доставку за покупку клієнта. Іноді плата за доставку не стягується, залежно від ситуації. Чайові є звичним явищем для служби доставки їжі. Варіантом також може бути безконтактна доставка.
Інші аспекти доставки їжі включають кейтеринг та оптову доставку продуктів харчування до ресторанів, кафетеріїв, закладів охорони здоров'я та постачальників послуг громадського харчування дистриб'юторами громадського харчування.
Історія Перша служба доставки їжі в Кореї була для ненмьон (холодної локшини), що зафіксовано в 1768 році. У 1800-х роках для янбанів також доставлявся геджанг-гук (похмільний суп). Реклама доставки їжі та кейтерингу також з'явилася в газеті в 1906 році.
«Мафіновий чоловік» — це дитяча пісенька, вперше записана у 1820 році. Вікторіанські домогосподарства часто отримували свіжу їжу з доставкою, з продавцем англійських мафінів, відомим як «мафінмен», який ходив від дверей до дверей.
У 1962 році один із магазинів риби з картоплею фрі в Единбурзі почав доставляти автомобілем рибні вечері, курку та гамбургери у межах Единбурзької агломерації. Їжа доставлялася в ізольованому горщику з нержавіючої сталі, щоб залишатися теплою.
Доставка їжі в СРСР У 1930-ті роки в деяких фабриках-кухнях діяли навіть «термосні бригади» на мотоциклах. З середини 1950-х років (особливо після хрущовських реформ громадського харчування) у великих містах — Москві, Ленінграді, Новосибірську та деяких інших — діяли служби «відпуску готових страв на дім» з їдалень, фабрик-кухонь та ресторанів. Постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР 1956 року прямо рекомендували розширювати продаж готових обідів, сніданків і вечерь на дім, щоб полегшити побут працюючих жінок і звільнити час від домашньої праці. Доставка таких комплексних обідів (суп, друга страва, компот тощо) у спеціальних судках часто була безкоштовною або з мінімальною націнкою, бо вартість уже включалася в ціну страв. Також у багатьох районах (особливо до 1960-х) існували доставка хліба, молока та деяких дефіцитних продуктів на дім — молочники привозили продукти у дворах на возах чи велосипедах, а в магазинах можна було оформити замовлення продуктів з доставкою (знову ж таки, переважно в столицях). Проте масового характеру ця послуга не набула: нею користувалися переважно люди з високим доходом, пенсіонери, інваліди або ті, хто мав «блат». Для більшості радянських громадян доставка залишалася екзотикою — ходити в їдальню чи готувати вдома було звичніше й дешевше. Сучасний формат швидкої комерційної доставки готових страв з ресторанів з’явився вже після розпаду СРСР.
Типи доставки
Доставка їжі Служба доставки їжі надсилає клієнтам свіжі або заморожені готові страви додому або в офіс, можливо, у вигляді приготованих, індивідуально порційних страв. Страви можуть постачатися в невеликих контейнерах Tupperware і часто мають етикетки з інформацією про харчову цінність. Деякі постачальники пропонують багато варіантів для певних типів дієт, таких як вегетаріанські та веганські. Ці послуги часто працюють за бізнес-моделлю передплати, а не за індивідуальним замовленням, як у випадку з доставкою піци або ширшою категорією онлайн-замовлення їжі.
Альтернативним типом служби доставки їжі є набори для приготування їжі, які роздають інгредієнти та рецепти, що готуються клієнтами самостійно.
Замовлення на доставку їжі зазвичай здійснюються на вимогу, призначені для негайного вживання та включають гарячу, вже приготовлену їжу. Хоча деякі постачальники послуг пропонують послуги передплати, замовлення доставки зазвичай передбачає звернення до місцевого ресторану або мережі по телефону або онлайн. Онлайн-замовлення доступне в багатьох країнах, де деякі магазини пропонують онлайн-меню та можливість замовлення. З 1995 року такі компанії, як Waiter.com, мають власні інтерфейси, де клієнти замовляють їжу з найближчих ресторанів, які співпрацюють з цією службою. Доставка їжі вимагає спеціальних технологій та обережності, оскільки продукти харчування вже приготовані та підготовлені, і їх можна легко пошкодити, якщо їх упустити, нахилити або залишити надовго. Термосумки часто використовуються для збереження їжі в теплі. Це термосумки, зазвичай виготовлені з вінілу, нейлону або кордури, які пасивно утримують тепло.
У Мумбаї «даббавали» щороку в кожен робочий день доставляють сотні тисяч обідів (тіффінів) передплатникам, використовуючи розгалужену систему залізничного та велосипедного сполучення. Обіди відправляють у спеціальних контейнерах-судочках, а готують їх пізно вранці або в ресторанах, або члени родини (зазвичай дружина для працюючого чоловіка, оскільки багато сімей досі дотримуються традиційних асиметричних гендерних ролей). Потім ті ж самі кур'єри повертають порожні контейнери в другій половині дня або наступного дня за тією ж схемою.
На Філіппінах найчастіше доставляють страви з мереж швидкого харчування, таких як Jollibee, McDonald's, Pizza Hut, Shakey's, KFC тощо. Замовлення здійснюються через їхні веб-сайти доставки, мобільні додатки або телефоном. Час доставки зазвичай становить від 30 до 45 хвилин.
У Китаї споживачі переважно розміщують замовлення на доставку їжі через додатки для смартфонів, а станом на 2020 рік кількість користувачів наближається до 500 мільйонів осіб. Очікується, що масштаб транзакцій на ринку доставки їжі в Китаї зрештою перевищить 129,17 мільярда доларів США, що на 14,8 % більше, ніж минулого року.
Доставка інгредієнтів Схеми сільського господарства, що підтримуються громадами, працюють за моделлю передплати, коли місцевий постачальник періодично доставляє коробку з овочами, молочними продуктами, рибою або м'ясом.
З 2007 року в Європі та Північній Америці з'явилися різні сервіси доставки наборів страв за передплатою. Зазвичай вони мають попередньо відміряні інгредієнти, розроблені для супутніх рецептів.
Доставка продуктів
Компанії з доставки продуктів доставляють клієнтам продукти, попередньо приготовані страви та багато іншого. Компанії співпрацюють зі звичайними магазинами або з власною лінійкою продуктів. Ці замовлення зазвичай більші та дорожчі, ніж звичайна доставка їжі, і часто не призначені для негайного вживання, а радше для заміни продуктів, які закінчилися, таких як борошно чи молоко. Вони майже завжди виконуються онлайн і зазвичай доставляються щонайменше один день, хоча деякі компанії пропонують доставку в той самий день. Багато служб доставки зобов'язані пропонувати доставку протягом двох годин, оскільки заморожені та свіжі продукти мають бути доставлені, перш ніж вони зіпсуються.
Доставка продуктів значно відрізняється від доставки їжі тим, що зазвичай її надсилають у вигляді посилки через звичайні поштові служби, такі як USPS або FedEx, якщо це лише товари тривалого зберігання. Оскільки товари тривалого зберігання зазвичай упаковуються перед надходженням до продуктових магазинів, їх можна легко перепакувати та доставити клієнтам без будь-якого особливого догляду. Іноді додають сухий лід, щоб зберегти свіжість швидкопсувних продуктів. Свіжі та заморожені продукти ускладнюють доставку, яку зазвичай здійснюють співробітники магазину/постачальника або сторонні служби.
З'явився бізнес доставки продуктів, і сотні нішевих компаній доставки пропонували різноманітні послуги, від щотижневого поповнення запасів продуктів до заздалегідь спланованих, попередньо відміряних сімейних обідів для спрощення приготування їжі. Гіганти інтернет-магазинів також долучилися до цієї тенденції. Наприклад, Amazon.com пропонує послугу доставки AmazonFresh. 2017 року Amazon придбала Whole Foods Market, а до 2018 року Amazon додала товари Whole Foods до своєї послуги Prime Now, забезпечуючи 2-годинну доставку на певних ринках.
За даними Forbes, продуктовим магазинам варто здійснювати доставку власними силами. Це допоможе запобігти ситуації, коли сторонні сервіси або випадкові кур'єри з частковою зайнятістю стають «обличчям» чи брендовим іміджем місцевого ритейлера. Необхідно усунути обмеження, пов'язані з потребою збирати та доставляти продукти за короткий проміжок часу. Це дозволить підвищити гнучкість системи та забезпечить ефективнішу логістику маршрутів. Рішенням, що дозволить доставляти продукти в будь-який час і ще більше розвантажить логістику, стане використання холодильних установок для заморожених і свіжих продуктів як у магазинах та автомобілях доставки, так і встановлення спеціальних холодильних боксів із замком безпосередньо біля домівок споживачів. Такий сценарій дозволить більшій кількості місцевих магазинів залучати до доставки власних працівників замість сторонніх служб.
Супутні збори
Окрім оплати за їжу, клієнтам часто доводиться сплачувати за доставку. Плата за доставку покриває вартість бензину або інші транспортні витрати, але зазвичай не йде доставнику. Для доставки їжі прийнято давати доставнику необов'язкові чайові після оплати замовлення. У Канаді та Сполучених Штатах чайові за доставку є звичаєм. Думки щодо доцільних сум дуже різняться. Крім того, продуктові магазини можуть стягувати більше за продукти, замовлені онлайн з доставкою, ніж за ті ж самі товари з магазину.
У ресторанній доставці, якщо послугу доставки надає третя сторона, така як Uber Eats або Deliveroo, ресторан сплачує плату за доставку, яка може сягати 25 % або 30 % від вартості замовлення. Окрім плати за доставку, сервісні компанії стягують з ресторанів плату за відкриття облікового запису, що ще більше знижує маржу ресторанів. Через жорстку конкуренцію між постачальниками послуг, які бажають залучити ресторани до своїх послуг, ресторанам вдалося домовитися про зниження вартості доставки. За повідомленням у The Wall Street Journal, McDonald's домовився про зниження вартості доставки, яку стягує Uber Eats, з майже 20 % до «близько 15 %».
У жовтні 2020 року виконавчий директор округу Монтгомері, штат Меріленд, Марк Елріх оголосив, що він та Рада округу Монтгомері (штат Меріленд) досліджують можливість округу домогтися зниження зборів, які стягуються з ресторанів через додатки для доставки їжі.
Постачальники послуг
У Сполучених Штатах перша у світі служба доставки їжі до ресторанів розпочалася в 1995 році з World Wide Waiter і досі працює під назвою Waiter.com. Трьома провідними службами доставки їжі до ресторанів є DoorDash, GrubHub та Uber Eats, які разом забезпечують близько 80 % доходів сектору. Решта припадає на менші сервіси. З 2018 по 2021 рік світові доходи сектору онлайн-доставки їжі зросли з 90 мільярдів доларів до 294 мільярдів доларів.
У Канаді компанія Canuck Eats, запущена у 2020 році, обслуговує невеликі громади Канади, починаючи з Меррітта, Британська Колумбія. Вона безпосередньо співпрацює з місцевими ресторанами та водіями, пропонуючи модель, яка дозволяє обійти високі збори та операційні перешкоди більших конкурентів. Розширюючись у Нанаймо, Ошаву та Едмонтон за допомогою франчайзингового підходу, Canuck Eats адаптується до місцевих потреб, одночасно стимулюючи регіональну економіку та диверсифікуючи канадійський ландшафт доставки їжі.