Отто Генріх Фердинанд фон Бонін (; 12 жовтня 1795, Люпов — 1 квітня 1862, Дарсін) — німецький офіцер, генерал-лейтенант Прусської армії.

Біографія Отто фон Бонін був членом поморської дворянської родини фон Бонін. Його батьками були прусський генерал-лейтенант Ернст Фрідріх Отто фон Бонін (1761—1822) та його дружина Софі, уроджена фон Подевільс з дому Люпов (1773—1818). Прусський генерал піхоти Едуард фон Бонін (1793—1865) був старшим братом.

Бонін розпочав свою кар'єру в 1811 році гусаром у 2-му лейбгусарському полку, де в 1813 році був підвищений до фенріха та другого лейтенанта й брав участь у Визвольних війнах. Він брав участь у битвах під Гросгерінгеном, Бель-Альянсом, Бауценом, Кацбахом, Лейпцигом, Лаоном та Парижем, а також у битвах під Меккерном, Гохкірхом, Фрайбургом, Унструтом, Вітрі, Шалоном, Шато-Тьєррі, Беррі-о-Баком та Клеєм.

У 1815 році Боніна перевели до 8-го гусарського полку. У 1817 році він служив ад'ютантом Штеттінської інспекції ландверу, а в 1820 році був переведений на цій посаді до ад'ютанта 3-ї бригади ландверу. З підвищенням до першого лейтенанта в 1821 році він також став ад'ютантом 6-ї кавалерійської бригади. У 1823 році він перевівся до 1-ї гвардійської кавалерійської бригади на тій самій посаді та був підвищений до ротмістра в 1824 році. У 1830 році він став ад'ютантом Гвардійської кавалерійської інспекції, а в 1835 році — ад'ютантом військового міністра. У 1836 році його було підвищено до майора, і, зберігши свою посаду, він був прикомандирований до 1-го уланського полку, куди його офіційно призначили в 1838 році. У 1841 році він став повноправним штабним офіцером 11-го гусарського полку, а в 1844 році його призначили тимчасовим командиром 4-го гусарського полку. Його затвердили на цій посаді в 1845 році і підвищили до оберстлейтенанта, а потім до оберста в 1848 році. У 1850 році Бонін став командиром 3-ї кавалерійської бригади, яка також була прикомандирована до 4-го гусарського полку. У 1852 році його підвищили до генерал-майора.

У 1856 році йому було надано пенсію у званні генерал-лейтенанта. У 1857 році його було внесено до резервного списку з пенсією. Він переїхав до своїх маєтків Дарсін, Гросс-Рухнов, Варзмін, Цехлін, Поттангов та Вангерске, якими він поступово керував сам і частково об'єднав їх у спадок ще в 1855 році. Він був каноніком і покровителем абатства Рухнов і, померши після короткої хвороби, був похований там.

Сім'я Бонін одружився з Гедвіґ Луїзою Фредерікою Альбертіною фон Кампц (1803—1868) у 1853 році. Вона була вдовою його двоюрідного брата, Вільгельма фон Боніна (1786—1852), оберпрезидента Померанії, та дочкою Карла Альберта фон Кампца (1769—1849), прусського міністра юстиції.

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (Російська імперія) Орден Вільгельма (Гессен) Орден Церінгенського лева, командорський хрест 2-го класу Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Червоного орла 2-го класу з мечами (1856)

Література

Udo von Bonin: Geschichte des Hinterpommerschen Geschlechtes von Bonin bis zum Jahre 1863. Berlin 1864, S. 212—214. Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 6, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 367632810, S. 169, Nr. 1793. Gothaisches genealogisches Taschenbuch der adeligen Häuser. Dritter Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1902, S. 132—133.