Петро Іванович Чагін (Болдовкін) (, місто Москва, тепер Російська Федерація — , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський партійний діяч, журналіст, 2-й секретар ЦК КП(б) Азербайджану.
Життєпис Народився в родині конторника Івана Болдовкіна, який працював на текстильній фабриці Даниловської мануфактури.
Після закінчення міського трикласного училища в Москві вступив до середнього училища Московського товариства поширення комерційної освіти. У 1914—1917 роках навчався на історико-філологічному факультеті Московського університету (романо-німецьке відділення). На першому курсі почав відвідувати марксистський гурток. У березні 1917 року відрахувався із третього курсу університету.
У 1917 році призваний до російської армії, отримав направлення до Петергофської школи прапорщиків.
Член РСДРП(б) з червня 1917 року.
За участь у більшовицькій збройній демонстрації 3—5 липня 1917 року відбував покарання у Петергофській в'язниці. У жовтні 1917 року отримав звання прапорщика.
У 1917 році вступив до Червоної гвардії, брав участь у Жовтневому перевороті в Москві, командував червоногвардійським загоном. Під час боїв отримав тяжке поранення (у груди навиліт), лікувався у госпіталі. Після одужання обраний членом президії та секретарем Замоскворецько-Даниловської районної ради депутатів міста Москви. У 1918 році — секретар Замоскворецько-Даниловського районного комітету РКП(б) Москви. Тоді ж почав публікувати нотатки та рецензії у більшовицькій газеті «Соціал-демократ». Писав вірші, друкуючи їх у дитературно-художньому журналі «На рейках». Публікації підписував псевдонімом «Алексєєв» або «Чагін».
У липні 1918 року направлений до Поволжя для організації хлібозаготівель у Миколаївському повіті Самарської губернії. Був головою німецької організації РКП(б) села Катериненштадт.
У лютому 1919 — лютому 1920 року — голова обласного комітету РКП(б) Трудової комуни Німців Поволжя. У лютому — жовтні 1920 року — відповідальний секретар обласного комітету РКП(б) Трудової комуни Німців Поволжя. Одночасно працював редактором двох центральних обласних газет «Нахріхтен» та «Известия» — німецькою та російською мовами.
У жовтні 1920 року виїхав до Азербайджанської РСР. У Баку працював керівником Бакинського комунального господарства, згодом очолив Бакинський міський відділ народної освіти. З 19 січня 1922 до 1925 року — головний редактор газети «Бакинский рабочий».
У 1922—1925 роках — 2-й секретар ЦК КП(б) Азербайджану.
У 1926 році переїхав до Ленінграда, де почав займатися редакційно-видавничою діяльністю — редагував «Красную газету» та її літературно-художні додатки: «Красная панорама», «Резец», «Бегемот», «Вокруг света» та ін. У 1928 році виїжджав до Німеччини для ознайомлення з досягненнями німецької поліграфії, сприяв придбанню нового обладнання для ленінградських друкарень. При «Красной газете» організував і очолив видавництво політичної та художньої літератури. У 1931—1932 роках працював редактором газети «Заря Востока» у місті Тифлісі.
З 1933 року завідував Ленінградським відділенням Державного видавництва художньої літератури (Держлітвидаву), був редактором журналу «Рабочий театр» у Ленінграді. Потім був переведений до Москви і до 1938 року працював головним редактором Держлітвидаву, головою видавництва «Academia», директором видавництва Академії наук СРСР (1936—1937).
У 1939—1946 роках виконував обов'язки директора Держлітвидав, був редактором «Вибраного» (1946) Сергія Єсеніна. У наступні роки працював директором видавництв «Московский рабочий» (1946—1950), «Советский писатель» (1951—1956), заступником головного редактора альманаху «Дружба народів» (1956—1958).
З 1958 року — персональний пенсіонер у Москві.
Помер 28 жовтня 1967 року в Москві. Похований на Ваганьковському цвинтарі Москви.
Нагороди та звання орден Трудового Червоного Прапора медалі
Примітки
Джерела Чагин (Болдовкин) Пётр Иванович