Римський договір (, ) — міжнародна угода, досягнута 27 січня 1924 року, коли Італія та Королівство сербів, хорватів і словенців домовилися, що місто Фіуме переходить до Італії з утворенням провінції Фіуме, а місто Сушак відходить до Королівства сербів, хорватів і словенців. За цим договором, портові міста Фіуме і Сушак одержували спільне управління портовими спорудами.Bartulović Željko: Sušak 1919 – 1947.: Državnopravni položaj grada, Pravni fakultet Sveučilišta u Rijeci, Adamić, Posebno izdanje Državnog arhiva u Rijeci, Rijeka, 2004. Договір підписали від уряду Королівства СХС його прем'єр-міністр Нікола Пашич і міністр закордонних справ Момчило Нинчич, а від уряду Італійського королівства — Беніто Муссоліні.
Після Другої світової війни Фіуме відійшло до Югославії як хорватське місто Рієка, а Сушак злився з Рієкою в одне місто. Нині територія двох тодішніх міст належить Хорватії.
Передумови
Після перебування під владою італійського регентства Карнаро під керівництвом Габріеле Д'Аннунціо Фіуме за Рапалльським договором 1920 року опинилося у незалежній Вільній державі Фіуме, яку відразу визнали інші держави, включно зі Сполученими Штатами, Францією та Великою Британією. Держава проіснувала лише один рік «де-факто» і чотири роки «де-юре».
24 квітня 1921 року відбулися перші загальні вибори до парламенту, на яких обрали президентом ватажка Автономістського руху Фіуме Ріккардо Занеллу. 3 березня 1922 року рух, яким керував фашистський депутат Франческо Джунта, наполіг на тому, щоб Занелла пішов у відставку. 17 вересня 1923 року прем'єр-міністр Італії Беніто Муссоліні відрядив італійського генерала Ґаетано Джардіно відновити громадський порядок. Тим часом розпочалися переговори між Італією та Королівством сербів, хорватів і словенців про розпуск Вільної держави Фіуме.
22 лютого 1924 року в Римі всі сторони ратифікували цю угоду, яка того ж дня набула чинності. 7 квітня 1924 року Ліга Націй зареєструвала її у своєму збірнику договорів League of Nations Treaty SeriesLeague of Nations Treaty Series, vol. 24, pp. 32–89.
Положення Текст договору складався з пакту про дружбу і сердечну співпрацю між Королівством Італія і Королівством сербів, хорватів і словенців та угоди про Фіуме.
Римський договір відкликав дію частини Рапалльського договору. Королівство сербів, хорватів і словенців заявило про свій суверенітет над дельтою річки Рєчина включно з морським портом Сушак і північчю Фіумської округи. Італії віддали місто Фіуме, деякі навколишні землі та прибережний коридор для з'єднання з материнською частиною Італії.
Наслідки Така угода сприяла швидкому розвитку Сушака, який став головним югославським морським портом, але також призвела до великої кризи серед населення тодішніх передмість Горня Дренова, Замет і Срдочі, які таким чином виявилися ізольованими від Рієки, до якої вони тяжіли і де їхні жителі традиційно знаходили роботу.
Втрата автономії, яку Рієка мала з 1779 року, призвела до зниження портових перевезень (вантажних і пасажирських), скорочення інвестицій, а розвиток міста, оснований виключно на продовженні традиційного промислового виробництва, сповільнився. Такий застій також обернувся зменшенням приросту кількості мешканців (з 50 000 у 1911 році до 55 000 у 1931 році).Žigo Sabrina „Sušak – Rijeka 1948. Borderline“ Muzej grada Rijeke 2020. .
Точне визначення кордонів покладалося на спільну комісію, підсумки роботи якої були узгоджені 20 липня 1925 року в Неттунських угодах. Accordi di Nettuno, Italia – Regno serbo-croato-sloveno, 20 luglio 1925
Після потрясінь Другої світової війни тітовська Югославія анексувала Фіуме, поклавши край положенням Римського договору.
Нині територія, про яку йдеться, лежить у межах Приморсько-Горанської жупанії Хорватії.
Примітки
Посилання Текст договору