Василе Геїне (, ; нар. 1868, Мезенеєшть, Австро-Угорщина — пом. 18 серпня 1907, Чернівці, Австро-Угорщина) — румунський православний теолог і публіцист із Буковини.
Навчався у Вищій греко-православній гімназії в Сучаві, після чого студіював богослов'я в Чернівецькому університеті (1881–1891). 22 липня 1893 року здобув ступінь доктора богослов’я.
У 1893–1896 роках навчався за стипендією Буковинського релігійного фонду в університетах Бонна, Відня, Афін і Берліна. У цей період здійснив подорожі до Бельгії, Нідерландів, Англії, Італії та Румунії.
У 1896 році був призначений позаштатним викладачем, а в 1897 році — екзаменатором із догматичного богослов’я на богословському факультеті Чернівецького університету. У 1898 році отримав veniam legendi на цьому факультеті, а в 1899 році був призначений надзвичайним професором.
Василе Геїне вважається «батьком фундаментальної теології серед румунських православних». У 1907 році його було обрано ректором Чернівецького університету, однак того ж року він помер.
Він опублікував численні богословські студії у церковному журналі Candela, що виходив у Чернівцях. У міжвоєнний період одна з вулиць Чернівців носила його ім’я.
Праці Theorie der Offenbarung, ein apologetischer Versuch. Чернівці, 1898 Universalitatea, ființa și originea religiunii. 1898 Budismul și creștinismul. 1906 Argument cosmologic și fizico-teologic sau teleologic pentru existența lui Dumnezeu. Чернівці Teoria revelațiunii. Чернівці
Примітки