«Золотоволоса красуня» або «Красуня із золотими кучерями» — французька літературна казка, написана мадам д'Онуа.Marie Catherine Baronne D'Aulnoy, The Fairy Tales of Madame D'Aulnoy. Miss Annie Macdonell and Miss Lee, translators. Clinton Peters, illustrator. London: Lawrence and Bullen, 1892.«Fair Goldilocks» Ендрю Ленг включив її до «Блакитної книжки фей».Andrew Lang, The Blue Fairy Book, «The Story of Pretty Goldilocks»
Це тип Аарне-Томпсона 531. Цей тип зазвичай називають «Розумним конем», але французькою мовою за цією казкою він відомий як «Золотоволоса красуня». Інші казки цього типу такі: «Фердинанд Вірний та Фердинанд Невірний», «Жар-птиця та принцеса Василиса», «Корветто», «Золота перука короля Фортуната».Heidi Anne Heiner, «Tales Similar to Firebird»
Сюжет Жила собі принцеса, настільки вродлива і з таким золотим волоссям, що її прозвали «Золотоволоса красуня». Один сусідній король закохався в неї, лише почувши опис її вроди, проте, на велике розчарування монарха, принцеса відмовила його послу, заявивши, що не має жодного бажання брати шлюб. Молодий придворний і королівський улюбленець на ім'я Шарман сказав друзям, що якби поїхав він, то вона б погодилася, і король ув'язнив його за ці слова. Юнак оплакував свою долю, і король, почувши це, пояснив, що саме ці слова і стали причиною його ув'язнення. Шарман відповів, що він би змалював короля таким чином, аби той став для неї неперевершеним, і король вирішив відправити його з дорученням. Дорогою він допоміг коропу, що опинився на суходолі, круку, якого переслідував орел, і сові, що потрапила в тенета; кожна з цих істот пообіцяла йому свою допомогу.
Коли він спробував завести розмову про сватання свого володаря, принцеса відповіла, що загубила в річці перстень, і була настільки засмучена, що не бажала слухати жодних пропозицій, поки посол не поверне їй цю каблучку. Його собака, Фріск, порадив не втрачати надії, і невдовзі короп приніс йому загублений перстень. Коли ж Шарман віддав його Красуні, та заявила, що якийсь велетень-принц домагався її руки й тепер завдає лиха її підданим; вона не вислухає жодної справи, поки той не вб'є велетня. Шарман вирушив на битву, і завдяки допомозі крука, який під час бою виклював велетню очі, він здобув перемогу. Проте Красуня знову відмовилася, вимагаючи принести їй води з Джерела здоров'я та вроди, — і сова дістала для нього цю воду.
Тоді принцеса погодилася і почала готуватися до шлюбу з королем, хоча часом їй хотілося, щоб вони залишилися, і вона побралася з Шарманом. Шарман відмовився бути невірним своєму королю.
Золотоволоса красуня взяла шлюб із королем, проте й далі плекала теплі почуття до Шармана. Вороги Шармана намовили короля, що принцеса занадто часто його хвалить, і що йому варто було б приревнувати. Король наказав кинути Шармана до вежі. Коли Красуня благала помилувати юнака, король відмовив, проте, бажаючи догодити дружині, вирішив натерти своє обличчя водою з Джерела здоров'я та вроди. Але служниця випадково розбила той флакон і замінила його іншим, не знаючи, що в ньому насправді містилася сильна отрута, яку використовували для страти вельмож, натираючи нею обличчя.
Фріск прийшов до королеви і попросив її не забувати Шармана, і королева негайно відпустила його та узяла з ним шлюб.
Аналіз
Помічник коня Казки Аарне-Томпсона-Утера типів ATU 530, 531 («Розумний кінь») та 533 («Принцеса-гусівниця») належать до категорії «Надприродний помічник» у покажчику народних і літературних казок та належать до циклу оповідань, у яких чарівний кінь допомагає герою чи героїні, даючи йому/їй поради та/або наставляючи його/її.Thompson, Stith. The Folktale. University of California Press. 1977. pp. 61-65.
За словами французького фольклориста Поля Деларю, тип казки ATU 531 відомий у французьких академічних колах як «La Belle aux Cheveux d'Or» («Золотоволоса красуня»), на честь казки д'Онуа.Delarue, Paul Delarue. The Borzoi Book of French Folk-Tales. New York: Alfred A. Knopf, Inc., 1956. pp. 363—364. На самому початку своєї подорожі герой раз у раз натрапляв на шляху на дивовижні речі, що сяяли, немов дорогоцінне каміння — то яскраве перо, яке виблискувало золотом, то пасмо волосся, що переливалося сріблом. Він щоразу тягнувся до них, щоб підняти, але кінь його застерігав: «Не чіпай цього, господарю! Хто спокуситься на таку дрібницю, той втратить шлях до своєї головної мети, а заразом — і життя».Skabeikytė-Kazlauskienė, Gražina. Lithuanian Narrative Folklore: Didactical Guidelines. Kaunas: Vytautas Magnus University. 2013. p. 15. .
Роль героїні Відсутність у героїні свободи дій була помічена та поставлена під сумнів: попри те, що вона є частиною списку героїнь та принцес мадам д'Онуа, які мають свободу дій у своїх літературних казках, принцеса Золотоволоска все ще потребує втручання третьої сторони (вірного посла), щоб забезпечити їй щасливий фінал казки.
Ім'я принцеси Альтернативні переклади назви казки: Принцеса ЗолотоволоскаVredenburg, Edric, Capt. My Book of Favourite Fairy Tales: retold by the editor and others. London and Paris: Raphael Tuck & Sons. pp. 34-41., Красуня із золотим волоссям,Planché, James Robinson. Fairy Tales by The Countess d'Aulnoy, translated by J. R. Planché. London: G. Routledge & Co. 1856. pp. 22-34. Прекрасна діва із золотим волоссямBaring-Gould, Sabine. A book of fairy tales. London: Methuen. 1895. pp. 169—184. або Золотоволоса красуняAulnoy, M. d' (Marie-Catherine)., Dohm, J., Peters, D. Witt Clinton., Lee, M. XX., Macdonell, A. The fairy tales of Madame d'Aulnoy. London: Lawrence and Bullen. 1892. pp. 19-30.. «Красуня» та «прекрасна» — слова, що асоціюються з красоюWarner, Marina. From The Beast To The Blonde: On Fairy Tales and Their Tellers. London: Vintage. 1995. p. 363. , і зберігають зв'язок між світлим волоссям та хорошими якостями, такими як доброта та краса.
Ритуал омолодження або покращення краси У багатьох варіантах останнім предметом, який герой має знайти, є «молоко вогняних кобил», яке після спеціального ритуалу дарує красу, силу та бадьорість. Російський фольклорист Олександр Афанасьєв згадував, що ці кінні персонажі походять з моря. Коли принцеса використовує чарівне молоко, кінь-помічник використовує його дихання, щоб захистити героя, вдихаючи пари або охолоджуючи суміш. Коли втручається королівський суперник, його вбивають.Афанасьев, А. Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов. Том 1. Moskva: Izd. K. Soldatenkova 1865. pp. 621—624. (In Russian) Так само, як описала професор Сьюзен Гугасян-Вілла, у вірменських варіантах молоко морського коня також дарує персонажу молодість.Hoogasian-Villa, Susie. 100 Armenian Tales and Their Folkloristic Relevance. Detroit: Wayne State University Press. 1966. p. 66. Щодо подібного мотиву в російських варіантах, Джек Гейні припустив східне походження.
Фольклорист Александр Крапп також зазначав, що в багатьох варіантах герой шукає воду життя та воду смерті. Коли імператор чи король використовує мазь або чарівну воду, трапляється плутанина: служниця або фрейліна випадково розбиває флягу та поспіхом несвідомо замінює розбитий флакон отрутою. Ця тема також поширена у французькій літературній та усній традиції під назвою «Молода дочка із золотим волоссям та смертною водою та життям»:Cosquin, Emmanuel. Contes populaires de Lorraine comparés avec les contes des autres provinces de France et des pays étrangers, et précedés d'un essai sur l'origine et la propagation des contes populaires européens. Tome I. Deuxiéme Tirage. Paris: Vieweg. 1887. pp. 44-49. король, імператор чи султан закохується в принцесу чи даму королівського походження, відому своїм золотим волоссям, і посилає посланця (лицаря, пажа, посла), щоб схилити її на свій бік. Коли даму приводять до свого потенційного залицяльника, вона користується можливістю позбутися його, виконуючи складний ритуал зі святою водою або купанням. Після того, як справа скоєна, її королівського залицяльника (випадково чи навмисно) вбивають,Thompson, Stith. The Folktale. University of California Press. 1977. pp. 62-63. і вона вільна узяти шлюб із посланцем.Cosquin, Emmanuel. Contes populaires de Lorraine comparés avec les contes des autres provinces de France et des pays étrangers, et précedés d'un essai sur l'origine et la propagation des contes populaires européens. Tome II. Deuxiéme Tirage. Paris: Vieweg. 1887. pp. 289—303.
Варіанти
Походження Професор Стіт Томпсон зазначив, що географічне поширення оповіді вказує на «неперервну лінію через Кавказ, Близький Схід, Індію, Камбоджу та Філіппіни», що свідчить про східне походження, «можливо, з Індії».Thompson, Stith (1977). The Folktale. University of California Press. p. 63. . У тому ж дусі професор Ґьонюль Текін погоджується зі східним джерелом, але через Центральну Азію та Іран, а не Індію. Також зазначається, що його поширення обмежується «Східною Європою, Грецією, Туреччиною та Індією».
Кількісне дослідження, опубліковане фольклористкою Сарою Граса да Сілва та антропологом Джамшидом Дж. Тегерані у 2016 році, нібито вказувало на певну давнину цього типу оповіді: на основі філогенетичної моделі обидва дослідники оцінили, що тип ATU 531 належить до предкового корпусу оповідей індоіранських мов та західної гілки індоєвропейських мов.
Літературні зв'язки Фольклорист і порівняльний міфолог Александр Гаґґерті Крапп у своїй статті 1925 року обґрунтував теорію, згідно з якою міф про Ясона та Медею є переосмисленням поширеного казкового сюжету про пошуки золотоволосої принцеси, навівши низку паралелей між грецьким переказом та цим фольклорним типом: зокрема, герою зазвичай допомагає кінь (або мул чи осел, дарований духом, Богом, Дівою Марією або дияволом), що вміє розмовляти, з чого Крапп зробив висновок, що корабель «Арго» також першочергово був божественним даром, призначеним застерігати Ясона від небезпек. Окрім того, дослідник зазначив, що в казках король відправляє героя на пошуки коштовностей, пов'язаних із золотом та власне золотоволосою царівною, яка подекуди асоціюється із Сонцем — подібно до Медеї, що була нащадком бога сонця Геліоса. Наостанок Крапп зауважив, що в казковому сюжеті принцеса піддає героя та короля випробуванню омолодженням, яке передбачає перебування в розпеченій печі або купання в киплячому молоці чи олії, та підкріпив своє порівняння посиланнями на античних авторів Ферекіда Сіроського й Симоніда, які описували варіанти міфу, де Медея застосовує схожу омолоджувальну процедуру до самого Ясона, а не лише до Пелія.
Низка дослідників, зокрема француз Еммануель Коскен та німці Райнгольд Кьолер і Ернст Теґетгофф, дотримуються думки, що казковий тип ATU 531 також має паралелі з кельтським лицарським романом про Трістана та Ізольду. Вони аргументували наявність мотивів цього типу сюжету в історії про Трістана та Ізольду тим, що в деяких версіях кельтського роману до замку короля Марка прилітає пташка (ластівка), тримаючи у дзьобі пасмо золотого волосся, після чого король зацікавлюється пошуками власниці цієї коштовності.Cosquin, Emmanuel. Les Contes indiens et l'occident: petites monographies folkloriques à propos de contes Maures. Paris: Édouard Champion. 1922. pp. 351—356.Tegethoff, Ernst. Französische Volksmärchen. Erster Band. Aus neueren Sammlungen. Jena: Eugen Diederichs. 1923. pp. 333—334 (note to tale 33).
Німецький фольклорист Фелікс Лібрехт, здається, погоджувався з оцінкою Келера щодо зв'язку між лицарським романом та типом казки, але доповнив його аналіз. Лібрехт знайшов мотив пасма золотого волосся в давньоєгипетській історії «Казка про двох братів»: після вигнання з дому Бату отримує від богів дружину. Одного разу річка Ніл змиває пасмо її волосся до двору фараона, який закохується в його власницю. Мудреці фараона кажуть йому, що його власниця — дочка бога Сонця, володаря небесних світів і вод.