Моряна () — жіночий морський дух у слов'янському фольклорі, можливо, богиня. Моряна була морською водяницею та дочкою Морського царя, а також, за деякими віруваннями, вона правила вітрами . Іноді моряни/морянки (множина; (польською: moriany) вважалися численними духами моря та морським різновидом русалок, які становили велику загрозу для кораблів, але зазвичай Моряну зображували як єдине ціле.

Через співзвучність її імені з іменем богині Морани, Моряну іноді ототожнювали з нею та називали богинею смерті.

Етимологія Ім'я Моряна походить від слова море, що означає «море», а жіноче закінчення яна приблизно перекладається як «та, що з моря». Ім'я Моряна використовується в деяких регіонах Росії для опису холодних і суворих вітрів, які вона уособлює; ці вітри дмуть з моря на сушу і також називаються морянка, моряник та моряной.

У фольклорі Вважалося, що Моряна часто плавала глибоко в морі, приймаючи вигляд великої риби та граючись з дельфінами. Вона виходила на берег лише тихими вечорами. У цей час доби вона гойдалася на хвилях, плескалася у воді та перебирала морські камінці. Коли піднімалася буря через гнів Морського царя, Моряна заспокоювала його, і буря також вщухала . Вона також плавала по морю в золотому каное. Її краса була настільки сліпучою, що неможливо було дивитися на неї одразу . За словами Василя Прохорова, російського археолога та етнографа, Моряна в свідомості язичників була богинею та коханою Сонця, а в одній старовинній казці вона постає під іменем Царівни Анастасії . У цій казці Іван Царевич підслуховує розмову Сонця з матір'ю, в якій Сонце зізнається, що коли Анастасія бризкає на нього водою, вона змушує його червоніти від сором'язливості . У прекрасному образі Моряни казки поєднують уявлення про богиню світанку та богиню грому.

За іншим повір'ям, Моряну описували як сувору, дуже високу жінку з нерозчесаним волоссям, одягнену в білий одяг. Вона контролювала південно-східні вітри в гирлі Волги, що становили величезну загрозу для моряків і рибалок на північно-західному узбережжі Каспійського моря . Повільно йдучи по воді, вона приносила лиха та спустошення. Головним ворогом Моряни була Дід Шапка Драная ( transl. Старий у порваному капелюсі ), володар північно-західного вітру, але він майже завжди програвав велетні. Коли вони стикалися в битві, хвилі моря вирували та піднімалися, як стовп, до неба, перш ніж потопити кораблі.

У віруваннях, де моряни є родиною духів, їх також описували як дівчат величезного зросту. Вони були активними під час штормів, чекаючи кораблі біля прибережних скель, і, піднімаючись з хвиль, розгойдували їх так, що ті розбивалися. Іноді вони нападали на людей, і єдиним способом уникнути нападу морських водяниць було вирвати якомога більше їхнього волосся, схожого на морську піну. Володимир Даль згадував морян разом з вогняними ( дослівно «вогняними») та ветряними ( дослівно «вітряними»); інші джерела включають разом із ними землян ( дослівно «земляних»), що вказує на зв'язок зі стихіями європейської традиції.

Див. також

Водяной Русалка Нереїда Океаніда Огнієна Марія, календарний персонаж, на якого, можливо, вплинув образ Моряни Сирена Чернава, ще одна з дочок Морського царя.

Посилання