Ліванська війна 2026 року — масштабний збройний конфлікт між Державою Ізраїль та ліванським шиїтським воєнізованим угрупованням «Хезболла», що розпочався 2 березня 2026 року.

Війна стала частиною ширшого регіонального протистояння між США та Ізраїлем проти Ірану 2026 року і стала однією з найбільших ескалацій на ізраїльсько-ліванському кордоні за останні десятиліття. Конфлікт охопив територію Південного Лівану, долини Бекаа, столицю Бейрут та північні райони Ізраїлю, призвівши до масових людських жертв, глибокої гуманітарної кризи та політичної дестабілізації на Близькому Сході.

Безпосереднім приводом до початку повномасштабних бойових дій став спільний авіаційний удар США та Ізраїлю по території Ірану 28 лютого 2026 року, внаслідок якого загинув Вищий керівник Ісламської Республіки Іран аятола Алі Хаменеї. 2 березня «Хезболла» розпочала масований ракетний обстріл півночі Ізраїлю, вперше з моменту встановлення перемир'я в листопаді 2024 року, поціливши в об'єкти протиракетної оборони в районі Хайфи.

Війна характеризується поєднанням інтенсивної авіаційної кампанії Ізраїлю та масштабної наземної операції ЦАХАЛу, яка офіційно розпочалася 16 березня 2026 року з метою створення так званого «поясу безпеки» або «буферної зони» до річки Літані. Конфлікт спричинив гуманітарну катастрофу в Лівані: за лічені тижні понад мільйон людей (близько 20 % всього населення країни) стали внутрішньо переміщеними особами, а кількість загиблих перевищила тисячу осіб.

Хід бойових дій Бойові дії розпочалися 2 березня 2026 року з масованого ракетного обстрілу північного Ізраїлю з боку «Хезболли». Основною ціллю став об'єкт протиракетної оборони на південь від Хайфи. Ізраїльська відповідь була миттєвою: вже о третій годині ночі ВПС Ізраїлю завдали ударів по Бейруту та видали накази про негайну евакуацію мешканців 50 ліванських поселень. Одним із перших успіхів ЦАХАЛу стала ліквідація керівника розвідки «Хезболли» Хусейна Макледа, чиє тіло було знайдено під завалами в Бейруті.

Протягом першого тижня березня конфлікт стрімко переріс у повномасштабну повітряну війну. «Хезболла» застосовувала дрони та ракети проти стратегічних ізраїльських об'єктів, серед яких авіабаза Рамат-Давід, база моніторингу на горі Мерон та військовий табір Іцхак. Ізраїль, своєю чергою, зосередився на знищенні логістичних центрів та медійних ресурсів угруповання, завдавши ударів по штаб-квартирі телеканалу «Аль-Манар» та радіостанції «Аль-Нур». 4 березня бойові дії поширилися на об'єкти нафтогазової інфраструктури, що призвело до перших втрат серед ізраїльських військових внаслідок вогню з протитанкових комплексів. Того ж дня ізраїльські сили здійснили рейд на територію Сирії в провінції Дар'а, намагаючись перерізати шляхи постачання іранської зброї.

Окремим етапом ескалації стали точкові ліквідації іранського військового керівництва в Лівані. 8 березня ізраїльська авіація атакувала готель «Рамада» в центрі Бейрута, де загинули четверо високопоставлених командирів іранського спецпідрозділу «Кудс», які, за даними розвідки, планували теракти проти Ізраїлю. Прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу виступив з ультиматумом: «Хто складе зброю — врятує життя, а чия кров проллється — той сам винен». У цей же період конфлікт вийшов за межі Лівану: міністр закордонних справ Кіпру заявив, що «Хезболла» атакувала британські бази на острові за допомогою дронів-камікадзе.

16 березня Ізраїль офіційно оголосив про початок наземної операції на півдні Лівану. Міністр оборони Ісраель Кац пояснив, що метою наступу є створення «зони випереджувальної оборони» і що операція триватиме, доки «Хезболла» не перестане бути загрозою. Для реалізації цього плану було розгорнуто додаткові дивізії, зокрема 162-гу дивізію, яка раніше брала участь у боях у Секторі Гази. Ізраїльська стратегія передбачала демонтаж цілих прикордонних сіл та знищення ключових мостів і переправ через річку Літані. 22 березня був зруйнований стратегічно важливий міст Касмія, що фактично відрізало південний Ліван від решти країни.

Наприкінці березня бої набули найбільш запеклого характеру. Ізраїльські війська, оминаючи добре укріплені райони, просунулися до Ваді-аль-Салукі та околиць міста Аль-Баяда. Угруповання «Хезболла» перейшло до тактики засідок та використання мережі тунелів. Окрім військових цілей, під удари потрапляли цивільні та гуманітарні об'єкти: було зафіксовано загибель 12 медичних працівників у Бурдж-Калауїя, вбивство маронітського священика П'єра аль-Рахі та ліквідацію двох відомих ліванських журналістів — Алі Шуїба та Фатіми Фтуні, яких Ізраїль звинуватив у роботі на підрозділ «Радван». 30 березня стався інцидент у місті Дейр-Канун-ан-Нахр, де патруль миротворчих сил ООН (UNIFIL) був зупинений бойовиками «Хезболли», що призвело до збройної сутички між ними. На цей момент Ізраїль вже контролював значні території на південь від річки Літані, а риторика ізраїльського керівництва змістилася в бік можливої довготривалої окупації цих земель для створення постійної «буферної зони».

8 квітня Ізраїль завдав найпотужніших авіаударів з початку конфлікту по понад сотні об'єктів в Бейруті, долині Бекаа та на півдні Лівану, в результаті чого загинуло понад 303 осіб та поранено понад 1150 осіб.

9 квітня почались бої за стратегічно важливе місто Бінт-Джбейль. 13 квітня ізраїльські війська оточили сили «Хезболли» в місті.

16 квітня Президент США Дональд Трамп оголосив, що Ізраїль і Ліван домовилися про 10-денне перемир'я.

З середини квітня ізраїльські війська продовжували бойові зіткнення з «Хезболлою» попри чинне перемир'я. Обидві сторони звинувачували одна одну в його порушенні: Ізраїль — у відповідь на ракетні й дронові атаки «Хезболли», «Хезболла» — у відповідь на артилерійські обстріли ізраїльськими силами ліванських населених пунктів.

Наприкінці квітня президент США Дональд Трамп продовжив перемир'я ще на три тижні після чергової зустрічі ліванського та ізраїльського послів у Вашингтоні. 25 квітня прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху наказав завдати по «Хезболлі» ударів «з усією силою», після чого 26 квітня під інтенсивний вогонь потрапила східна частина району Набатія і території на північ від річки Літані.

З початком травня інтенсивність конфлікту різко зросла. Щоденні втрати серед цивільного населення від ізраїльських ударів значно збільшилися. «Хезболла» заявила про численні успішні атаки на ізраїльську техніку та особовий склад, зокрема про знищення артилерійського транспортного засобу. Особливе занепокоєння в ізраїльських військових колах викликало те, що дрони «Хезболли», оснащені волоконно-оптичним управлінням, почали успішно долати ізраїльські системи радіоелектронної боротьби, завдаючи помітних втрат. 12 травня «Хезболла» здійснила, за повідомленнями ЗМІ, наймасштабнішу скоординовану дронову атаку з початку війни: два послідовних удари по ізраїльських позиціях у Лівані та на півночі Ізраїлю.

18 травня ліванське Міністерство охорони здоров'я повідомило, що загальна кількість загиблих з початку конфлікту перевищила 3000 осіб.

«Хезболла» посилила удари по ізраїльському командному складу: 20 травня важкого поранення зазнав командир 401-ї бронетанкової бригади у званні полковника. 22 травня дрон «Хезболли» вдарив по військовому табору Біраніт безпосередньо на ізраїльській стороні кордону, вбивши одного солдата.

Наприкінці травня ситуація загострилася ще більше: 25–28 травня щоденні втрати від ізраїльських ударів сягнули 34–50 і більше осіб на день. ЗМІ зафіксували помітне зростання кількості польотів ізраїльської авіації над ліванською територією. Ізраїль розширив наказ про евакуацію на всю зону на південь від річки Захрані — площу, що перевищує площу територій на південь від річки Літані.

30 травня АОІ захопила замок Бофор, стратегічний хребет на північ від річки Літані.

3 червня Ізраїль і Ліван за посередництва США домовилися відновити переговори про перемир’я, але вже наступного дня «Хезболла» відмовилася підтримати запропоновану угоду. Бойові дії тривали: Ізраїль завдавав ударів по Південному Лівану та передмістях Бейрута, а «Хезболла» продовжувала обстріли ізраїльської території.

8 червня конфлікт розширився після ізраїльських ударів по Ірану, що спричинило взаємний обмін атаками між двома країнами. Згодом за посередництва США бойові дії між Ізраїлем та Іраном були припинені.

У середині червня Ізраїль активізував наступальні дії в районі Набатії та Кфар-Тібніта. 14 червня ізраїльські війська розпочали наземні операції поблизу Набатії, а Ізраїль повідомив про ліквідацію одного з провідних командирів «Хезболли» — Алі Муси Дакдука.

15 червня було оголошено про домовленість щодо припинення військових операцій на ліванському фронті в межах врегулювання ірано-ізраїльського конфлікту. Попри це, Ізраїль заявив, що його війська залишаться в Лівані, а локальні бої продовжилися.

17–19 червня тривали запеклі сутички в районі Кфар-Тібніта та стратегічної висоти Алі аль-Тахер. «Хезболла» заявила про відбиття ізраїльського наступу та знищення кількох танків. 19 червня за посередництва США, Катару та Ірану було оголошено нове перемир’я між сторонами, однак повідомлялося про продовження ізраїльських ударів після набуття ним чинності.

Втрати та наслідки війни Станом на 31 травня внаслідок ізраїльських ударів у Лівані загинула щонайменше 3371 людина, понад 10 000 були поранені. За різними оцінками, втрати бойовиків «Хезболли» становлять від понад 1000 до більш ніж 2500 загиблими (дані Ізраїлю). Втрати Ізраїлю складають 28 військовослужбовців, 1180 військовослужбовців отримали поранення.

Масове переміщення населення стало однією з ключових проблем війни: понад 1,2 млн людей залишили свої домівки, знищено більше 40 000 будинків. Евакуаційні накази охопили близько 14 % території Лівану. Криза переміщених осіб стала однією з найшвидших у світі та поглибила вже існуючі економічні й гуманітарні труднощі країни.

Див. також

Криза на Близькому Сході (з 2023) Конфлікт між Хезболлою та Ізраїлем (з 2023) Ізраїльсько-американські удари по Ірану (2026)

Примітки