Окопна катапульта Ліча () або катапульта Ліча–Ґеміджа (Leach-Gamage catapult) — пристрій для метання гранат, що недовго використовувалася британською армією як імпровізоване рішення під час Першої світової війни.

Конструкція Хоча пристрій називали катапультою, це скоріше була комбінація арбалета і рогатки. Конструкція являла собою Y-подібну раму загальною довжиною близько 2 м (також існували версії місцевого виробництва з різними розмірами). З кожного боку кріпилися по 12 стрічок з завтовшки близько 1–1,5 см, які натягували за допомогою лебідки та утримували в натягнутому положенні гачком. Снаряди для запуску поміщали в полотняну сумку.

Для ведення вогню катапульту притуляли до стіни траншеї. До бокової частини катапульти був прикручений інклінометр, що складався з невеликої латунної стрілки. Кут пострілу в цілому залишався постійним, оскільки катапульту було важко нахилити, як ствол гармати. Дальність регулювалася частково шляхом зняття окремих гумових стрічок, а частково — зміненням їх довжини.

Під час випробувань катапульта Ліча метала м'яч для гольфу на 200 ярдів (180 м), а крикетний м'яч або гранату Міллса — на 120—150 ярдів (110—140 м). Однак повідомлялося що з новими гумовими матеріалами вона могла викинути гранату типу «бляшанка джему» або сферичну гранату № 15 на відстань до 200 ярдів (180 м).

Розробка

Коли під час Першої світової війни лінії фронту несподівано переросли в окопну війну, обидві сторони відчули брак зброї, придатної для такого типу ведення бойових дій. Потрібна була зброя, яка могла б метати гранати далі, ніж це можна було зробити вручну. Водночас ця зброя мала бути значно легшою за стандартні гармати. Німці тоді придумали Wurfmaschine, пружинний пристрій для метання ручної гранати на відстань близько 200 м.

У жовтні 1914 року лондонський архітектор Клод Пембертон Ліч презентував Військовому міністерству катапульту своєї розробки. Військові розкритикували прототип за слабку метальну силу, але в цілому ідею схвалили.

Щоб удосконалити свою конструкцію, Ліч звернувся за професійною допомогою до відділу спортивних товарів відомого лондонського універмагу . 22 травня 1915 року Ліч і власник магазину Альберт Ґемідж подали спільну заявку на патент № 7710/15. Тоді ж, у травні 1915, була складена інструкція з експлуатації катапульти. Виготовленням самих катапульт також займався Ґемідж, і цілком ймовірно, що кілька одиниць вже використовувалися у Франції ще до подання патенту.

Експлуатація

Основною проблемою катапульти були її струни з невулканізованого натурального каучуку, які під навантаженням швидко втрачали еластичність, що заважало багаторазово досягати однакової дальності стрільби. Під впливом факторів навколишнього середовища термін їхньої служби ще більше скорочувався, тому доводилося вживати заходів для підтримки еластичності гуми.

Запущена катапультою граната летіла повільно, і противники мали шанс помітити її та сховатися в укриття. Але в той же час, катапульти були менш помітними за міномети, оскільки працювали значно тихіше. Деякі підрозділи не вважали катапульти Ліча цінними для використання за призначенням, але застосовували їх, щоб закидати противнику провокаційні образливі повідомлення.

Копії катапульти Ліча, виготовлені на місці королівськими інженерами Другої польової роти Королівського військово-морського дивізіону використовувалися в Дарданельській операції. Ця версія мала довжину 12 футів (3,6 м), на відміну від семифутової окопної версії Західного фронту.

Катапульта Ліча стала єдиною катапультою, прийнятою на озброєння британської армії. З березня по жовтень 1915 року було побудовано 3152 катапульт (не враховуючи місцевого виробництва та великогабаритних екземплярів, виготовлених Королівською військово-морською дивізією), але ближче до кінця 1915 року їх значною мірою замінили на більш надійні французькі арбалети . До початку 1916 року катапульти Ліча майже не використовували, і більшість з них розібрали на дрова. З березня 1916 року на зміну катапультам прийшли значно ефективніші , міномети Стокса та гвинтівкові гранати.

Близько 300 катапульт Ліча залишили для базової підготовки солдатів, оскільки спочатку всі міномети відправляли відразу на фронт. Єдиний відомий збережений екземпляр катапульти знаходиться в Імперському військовому музеї.

Примітки