Стаття 101 Договору про функціонування Європейського Союзу (раніше стаття 81 Договору про заснування Європейської Спільноти) забороняє картелі та інші угоди, які можуть порушити вільну конкуренцію на внутрішньому ринку Європейського економічного простору.Consolidated version of the Treaty on the Functioning of the European Union - PART THREE: UNION POLICIES AND INTERNAL ACTIONS - TITLE VII: COMMON RULES ON COMPETITION, TAXATION AND APPROXIMATION OF LAWS - Chapter 1: Rules on competition - Section 1: Rules applying to undertakings - Article 101 (ex Article 81 TEC), accessed 4 November 2022

Мета та завдання Загальноприйнятою є думка, що метою національного конкурентного законодавства (як-от у Сполученому Королівстві) є забезпечення засобів правового захисту для сторін у судовому процесі, чиї інтереси постраждали від антиконкурентної поведінки інших осіб, тоді як ЄС має ширший погляд і має на меті підтримку прозорих ринків та «рівних умов гри».Brasserie de Haecht 23/67"European Union Law: Text, Cases and Materials – John Tillotson Таким чином, основними цілями конкурентного законодавства ЄС є підтримка відкритості та об'єднання внутрішнього ринку; забезпечення економічної ефективності на ринку; забезпечення умов ефективної конкуренції та конкурентоспроможності; та захист споживачів.Kaczorowska, Alina European Union Law. Milton Park, Abingdon, Oxon : Routledge, 2011. Print.

Однак деякі стверджують, що цілі статті нечіткі. Існує дві основні школи думки: переважна думка полягає в тому, що тут мають значення лише міркування добробуту споживачів.See, for example, certain academic works, such as Okeoghene Odudu, The boundaries of EC competition law: the scope of article 101, Oxford: Oxford University Press, 2006, the Commission's Article 101(3) Guidelines, and case C-501/06 P - GlaxoSmithKline Services and Others v Commission and Others, 2009 Альтернативна точка зору полягає в тому, що тут також слід враховувати цілі державної політики інших держав-членів та Європейського Союзу (такі як та довкілля).Chris Townley, Article 101 TFEU and Public Policy, Hart Publishing, 2009.

Текст статті 101 Стаття 101 говорить:1. Як несумісні з внутрішнім ринком забороняються всі угоди між суб’єктами господарювання, рішення об’єднань суб’єктів господарювання та узгоджені практики, що можуть вплинути на торгівлю між державами-членами і метою або наслідком яких є перешкоджання, обмеження або спотворення конкуренції на внутрішньому ринку, зокрема ті, що:

(a) прямо або опосередковано встановлюють ціни на купівлю або продаж чи будь-які інші торгівельні умови; (b) обмежують або контролюють виробництво, ринки, технічний розвиток або інвестиції; (c) ділять ринки або джерела постачання; (d) застосовують неоднакові умови в еквівалентних правочинах з іншими торговими сторонами, створюючи цим невигідні для них умови конкуренції; (e) обумовлюють укладання договорів прийняттям іншими сторонами додаткових зобов’язань, які за своєю суттю або згідно з торгівельними звичаями не пов’язані з предметом цих договорів.

2. Будь-які угоди або рішення, що заборонені на підставі цієї статті, автоматично вважаються нікчемними.

3. Проте положення частини 1 можна оголосити такими, що не застосовуються до:

будь-якої угоди або категорії угод між суб’єктами господарювання, будь-якого рішення або категорії рішень об’єднань суб’єктів господарювання, будь-якої узгодженої практики або категорії узгоджених практик,

що сприяють удосконаленню виробництва або розповсюдженню продукції, технічному або економічному прогресові, водночас надаючи споживачам змогу отримати належну частку здобутої вигоди, та які:

(a) не накладають на зацікавлені суб’єкти господарювання обмежень, що не є обов’язковими для досягнення цієї мети; (b) не дають таким суб’єктам господарювання змоги усунути конкуренцію стосовно істотної частини відповідної продукції.Бізнеси («підприємства»), які порушують положення статті 101, підлягають штрафу у розмірі до 10% від їхнього світового річного обороту Європейською комісією. Однак держави-члени зазвичай мають власне внутрішнє законодавство про конкуренцію, яке вони можуть застосовувати, за умови, що воно не суперечить законодавству ЄС.Factortame Роль Комісії полягає в тому, що ця сфера є квазісудовою та підлягає оскарженню до Суду Справедливості.

У справі «» Суд Справедливості постановив, що стаття 101 ДФЄС має пряму горизонтальну дію, і що окремі особи можуть посилатися на статтю 101 ДФЄС, щоб вимагати відшкодування збитків внаслідок порушення зазначеної статті іншою стороною.ECJ 20 September 2001, nr. C-453/99, Courage v. Crehan.

Зобов'язання Стаття 101 ДФЄС конкретно не забороняє картелі, натомість оголошує незаконними всі «угоди, рішення та узгоджені дії», які є антиконкурентними та спотворюють єдиний ринок. Термін «підприємство» – це слово в , що означає будь-яку особу (особи) або фірму на підприємстві, і використовується для опису тих, хто «займається економічною діяльністю».Hoefner v Macroton GmbH Цей термін виключає (i) працівників, які за своєю «природою є протилежністю незалежному здійсненню економічної або комерційної діяльності»,per AG Jacobs, Albany International BV v Stichting Bedrijfspensioenfonds Textielindustrie ECR I-5751 (C-67/96) та (ii) державні послуги, засновані на «солідарності» заради «соціальної мети».FENIN v. Commission

Змова Тоді підприємства повинні були укласти угоду, розробити «узгоджену практику» або, в рамках асоціації, прийняти рішення. Як і в антимонопольному законодавстві США, це означає одне й те саме. За словами Генерального адвоката Райшля у справі Van Landewyck ,Van Landewyck немає потреби розрізняти угоду від узгодженої практики, оскільки це лише зручні позначення. Будь-який вид угод, контактів або «» між сторонами потенційно може вважатися незаконною .

Це включає як горизонтальні (наприклад, між роздрібними торговцями), так і вертикальні (наприклад, між роздрібними торговцями та постачальниками) угоди, що фактично забороняє діяльність картелів у ЄС. Стаття 101 тлумачиться дуже широко, включаючи як неформальні угоди (джентльменські угоди), так і узгоджену практику, коли фірми схильні підвищувати або знижувати ціни одночасно, не досягнувши фізичної згоди на це. Однак випадкове підвищення цін саме по собі не доведе наявність узгодженої практики, також повинні бути докази того, що залучені сторони усвідомлювали, що їхня поведінка може зашкодити нормальному функціонуванню конкуренції на спільному ринку. Ця остання суб'єктивна вимога знання, в принципі, не є необхідною для угод. Що стосується угод, то сам антиконкурентний вплив є достатнім, щоб зробити їх незаконними, навіть якщо сторони не знали про це або не мали наміру, щоб такий вплив мав місце.

Самозайнятість Згідно з Комісією, у контексті роботи на платформі « самозайняті особи в принципі вважаються підприємствами та ризикують порушити статтю 101, якщо вони колективно домовляються про свої гонорари та інші умови торгівлі», але також існують «обставини, за яких самозайняті особи, що працюють окремо, порівнянні з працівниками і, таким чином, не підпадають під дію статті 101».

Державні заходи У виняткових випадках стаття 101 ДФЄС також може застосовуватися до державного регулювання. У справі Van Eycke проти ASPA Суд постановив, що стаття 101 «вимагає від держав-членів не запроваджувати або не зберігати чинними заходи, навіть законодавчого характеру, які можуть зробити неефективними правила конкуренції, що застосовуються до підприємств».ECJ 21 September 1988, nr. 267/86, Van Eycke v. ASPA. Суд продовжує, зазначаючи, що це мало б місце, «якби держава-член вимагала або сприяла прийняттю угод, рішень або узгоджених практик, що суперечать статті 85, або посилювала їхню дію, або позбавляла своє власне законодавство його офіційного характеру, делегуючи приватним підприємцям відповідальність за прийняття рішень, що впливають на економічну сферу».

Торгівля між державами-членами Стаття 101 охоплює угоди та антиконкурентну практику, які можуть вплинути на « торгівлю між державами-членами ». Це положення тлумачилося широко: наприклад, кілька угод між фірмами, які не мають виробництва в ЄС, вважалися такими, що впливають на торгівлю між державами-членами. У справі Вебб-Померен законодавство ЄС було застосовано до картелю США, який не мав виробництва в ЄС.Cavicchioli, F.(2000):The Application of EC Competition Law to Non-European (U.S.) Corporations. Master Thesis. University of Georgia School of Law. Суд Справедливості також постановив, що «торгівля між державами-членами» включає «торгівлю між регіонами держави-члена», щоб запобігти «розподілу» територій картелями для власної вигоди.Cementhandelaren 8/72

Винятки Винятки з поведінки, передбаченої статтею 101, поділяються на три категорії. По-перше, стаття 101(3) створює виняток, коли така практика є вигідною для споживачів, наприклад, сприяючи технологічному прогресу (підвищення ефективності), але не обмежує всю конкуренцію в цій сфері. На практиці Комісія надала дуже мало офіційних винятків, і нова система їх вирішення наразі переглядається. По-друге, Комісія погодилася виключити «Угоди незначного значення» (за винятком тих, що фіксують ціни продажу) зі статті 101. Цей виняток застосовується до малих компаній, які разом володіють не більше 10% відповідного ринку у випадку горизонтальних угод і по 15% кожна у випадку вертикальних угод (умова de minimis). У цій ситуації, як і у випадку зі статтею 102 (див. нижче), визначення ринку є вирішальним, але часто дуже складним питанням для вирішення. По-третє, Комісія також запровадила низку блокових винятків для різних типів договорів, зокрема у випадку .Commission Regulation no.330/2010 of 20 April 2010 До них належать перелік дозволених умов договору та перелік тих, що заборонені в цих винятках (так звані жорсткі обмеження).

Див. також

Стаття 102 Договору про функціонування Європейського Союзу Антимонопольне законодавство Антитрестове законодавство США

Посилання

Tobler, Christa ; Beglinger, Jacques (2018), Essential EU Law in Charts (4th ed.), Budapest: HVG-ORAC / E.M.Meijers Institute of Legal Studies, Leiden University. . See Chapter 9 (in particular Charts 9|5 et seq. = p.7 et seq.), www.eur-charts.eu

Примітки