Співвідношення Філліпса — зв'язок між піковою світністю наднової типу Ia та швидкістю спадання світності після максимуму яскравості. Цей зв'язок незалежно один від одного відкрили в 1970-х американський статистик та астрономом Берт Вудард Раст та радянський астроном . Вони встановили, що чим швидше наднова згасає після максимуму блиску, тим меншою є її пікова зоряна величина. Як основний параметр, що характеризує форму кривої блиску, Псковський використав β — середню швидкість спадання фотографічної яскравості від максимуму до моменту, коли швидкість зменшення світності змінюється. β вимірюють у зоряних величинах за інтервали у 100 днів. Вибір цього параметра зумовлений тим, що на той час імовірність виявити наднову до досягнення максимуму блиску та отримати повну криву блиску була малою. Крім того, наявні криві блиску здебільшого були неповними. Натомість для більшості спостережуваних наднових було відносно просто визначити спадання після максимуму.
На початку 1980-х років з'явилися ПЗЗ-камери, і кількість відкриттів наднових істотно зросла. Також збільшилася ймовірність виявляти наднові до досягнення ними максимуму блиску та довше відстежувати еволюцію їхньої яскравості. Перші криві блиску наднових типу Ia, отримані за допомогою ПЗЗ-фотометрії, показали, що деякі з них згасають швидше за інші. Згодом відкрили малосвітну наднову типу Ia SN 1991bg зі швидким темпом згасання. Усе це спонукало американського астронома переглянути цю залежність під час . Довести цю кореляцію було складно, оскільки параметр нахилу Псковського (β) важко точно виміряти на практиці, а це є необхідною умовою для підтвердження кореляції. Замість спроб визначити нахил Філліпс застосував простішу й надійнішу процедуру, яка полягала у вимірюванні загального зменшення зоряної величини кривої блиску від пікового значення протягом певного фіксованого інтервалу після максимуму. Її визначили як спад зоряної величини у B-фільтрі на кривій блиску протягом через 15 днів після максимуму — параметр, який він позначив як . У подяках до статті Філліпс дякує Джорджу Джакобі (George Jacoby) за те, що той запропонував параметр на заміну β Псковського. Філліпс запропонував залежність, за якою максимальна зведена зоряна величина наднової в B-фільтрі визначається як
Філліпс присвятив свою статтю Юрію Псковському, який помер за кілька тижнів після публікації роботи Філліпса.
Згодом цю залежність переформулювали з урахуванням зміни світності в кількох фотометричних смугах, отримавши значно менший нахил та опис у термінах «розтягнення» часової осі відносно стандартного шаблонуPerlmutter, S. A., et al. 1997, NATO ASIC Proc. 486: Thermonuclear Supernovae, 749. Зазвичай цю залежність використовують, щоб звести пікову зоряну величину будь-якої наднової типу Ia до стандартного значення й використовувати наднову як стандартну свічку.
Примітки