«Про природу речей» () — натурфілософський трактат англосаксонського ченця Беди Преподобного, написаний близько 703 року латинською мовою. У трактаті Беда розглядає окремі питання космології (Земля та небесні тіла) і метеорології у розумінні Арістотеля. Сам Беда розглядав свою пізнішу працю «Про обчислення часу» як продовження праці «Про природу речей».

Джерела Значні частини твору становлять перефразування та майже дослівні витяги з творів Ісидора Севільського і «Природнича історія» Плінія Старшого. Імовірно, це були його єдині джерелаWilliam H. Stahl: Roman Science, S. 227.

Відомості, запозичені у Плінія, Беда значно скорочував, щоб зберегти лаконічність твору. Так, у розділі 47 «Про кола Землі» (), який переважно складається з довгого переліку географічних назвPlinius der Ältere: Naturalis historia, VI, 212—219, він вилучив близько двох третин назв. Дивує те, що при цьому зникли навіть такі міста, як Мілан і Рим. Плінія у творі згадано лише один раз, а в розділі 14, навіть рекомендовано до читання: «Якщо хочеш дізнатися про це докладніше, читай Плінія Старшого, у якого ми це й запозичили» ().

Скорочення тексту Ісидора Севільського мали інші причини. Беда не надто високо цінував цього автора. Збереглося свідчення, що він скоротив твір Ісидора, аби його учні не читали «неправду» ()Paul Mayvaert: Benedict, Gregory, Bede and Others, S. IX, 68. Тому Беда вилучив усі цитати античних авторів, а також численні цитати Отців Церкви. Через це текст утратив значну частину художньої оздобленості. Особливо це видно в розділі 8 «Про небесні води» (). Якщо Ісидор Севільський (14 «Про небесні води») цитує Амвросія Медіоланського, який міркує, чи можуть існувати згадані в Біблії води з огляду на будову неба й жар небесних світил, то Беда коротко зазначає: ці води існують і за потреби служать для потопу. Ім'я Ісидора Севільського у всьому творі не згадано жодного разу.

Зміст

Початок твору складають два розділи з урочистим мовним описом чотириєдиного Божого творіння та викладом Книги Буття згідно з Біблією. Цією вступною частиною автор ставить зміст християнського вчення вище за подальше дохристиянське знання й таким чином надає всьому творові теософського обґрунтуванняBrigitte Englisch: Die artes liberales im frühen Mittelalter, S. 247.

Наступні 49 розділів здебільшого відповідають розділам 8–46 твору Ісидора Севільського. Розділи 3–24 присвячено Землі й небесним тілам, а решту — метеорології.

Земля й небесні тіла Тут розглянуто такі теми, як природа й форма неба та Землі, зодіак, планети, розміри Сонця й Місяця, причини сонячних і місячних затемнень. Беда Преподобний загалом дотримується викладу Ісидора Севільського й за потреби доповнює його витягами з Плінія. Так, у розділі 14 «Про апсиди планет» він звертається до «Природничої історії» ПлініяПліній, «Природнича історія», II, 63–64, щоб описати складний рух планет. Розділ 20 містить свідчення того, що Беда сам спостерігав небо: «Навесні я бачив новий Місяць лише в знакові Овна» (). Розділи дуже короткі: для прикладу, тут наведений переклад повного тексту розділу 3.

Метеорологія Друга частина примвячена метеорології у значенні Арістотеля, тобто опису явищ у «просторі, суміжному зі сферою світил», а також процесів на ЗемліAristoteles: Meteorologie. Über die Welt, A1, 338 a25 — 339 a5. Тут розглянуто блискавку, грім, веселку, землетруси, припливи та багато іншого. Завдяки використанню витягів із «Природничої історії» Плінія ця частина твору перевершує Ісидора Севільського за науковою ґрунтовністю. Наприклад, у розділі 39 «Про припливи» Беда точно описує вплив Місяця на чергування відпливів і припливівPlinius der Ältere: Naturalis historia, II, 212—216, тоді як Ісидор Севільський лише побіжно згадує Місяць поряд з іншими поясненнями.

Вплив На думку Еогана Ахерна, «хоча це рання робота, яка не наближається до складності та новаторства пізнішої думки Беди, „Про природу речей“ дає нам уявлення про космологічні припущення, що лежать в основі його розуміння теології та історії»Eoghan Ahern, 'De Natura Rerum', The Literary Encyclopedia. Volume 1.2.1.01: Anglo Saxon England, 500—1066, ed. by Richard William Dance and Hugh Magennis (2016).. У середньовіччі книга здобула широке визнання, поширилася по всій Європі й лише в добу високої схоластики втратила своє провідне становищеFranz Brunhölzl: Geschichte der lateinischen Literatur des Mittelalters, S. 211. Це підтверджують і понад 130 рукописів, що збереглися дотепер. 1563 року у видавництві Hervagius у Базелі з'явилося перше друковане видання, 1612 і 1688 року книга була видана в Кельні, 1843 року Гайлз видав її в Лондоні, а 1850 року включив твір до своєї «Латинської патрології»Ch. W. Jones: Bedae Venerabilis Opera, Pars I, Introduction, S. 174—185.

Видання й переклади

Ch. W. Jones, Bedae Venerabilis Opera, Turnholt, Brepols 1975 Bede, On the Nature of Things and On Times, trans. by Calvin B. Kendall and Faith Wallis, Translated Texts for Historians, 56 (Liverpool: Liverpool University Press, 2010),

Література Franz Brunhölzl, Geschichte der lateinischen Literatur des Mittelalters, München 1975 Brigitte Englisch, Die artes liberales im frühen Mittelalter, Stuttgart 1994 Ch. W. Jones, Bedae Venerabilis Opera, Pars I Opera didascalica, Introduction, Turnholt, Brepols 1975 Paul Meyvaert, Benedict, Gregory, Bede and Others, London 1977 William H. Stahl, Roman Science, Wisconsin 1962

Примітки