Гезле́вське каймакамство, Ґьозле́вське, Кєзлє́вське (, ), Козло́вське — історична адміністративна одиниця Кримського ханства з центром в Кєзлєві (Євпаторії).
Опис Знаходилося на території сучасних Євпаторійського та Перекопського районів Автономної Республіки Крим, Україна.
Кезлев (Євпаторія) був головним морським портом самого ханства (на відміну від Кафи, яка довгий час перебувала під османським управлінням) і вікном у світ для заходу Криму. Провінція контролювала степові райони та соляні промисли. Каймакамом був Алі Ага.
Історія У 1774 році, після приєднання османського санджака Кєфє, Кримське ханство досягло найбільшого територіального об'єднання. Наприкінці 1770-х років хан Шахін Ґерай провів реформу для централізації влади та подолання феодальної роздробленості, ліквідувавши автономні бейства. Замість них територію поділили на 6 каймакамств та 43 кадилики, підпорядковані безпосередньо хану. Ця система частково успадкувала межі колишніх бейликів, що залежали від ландшафту.
Така структура була покликана посилити контроль центру над периферією та впорядкувати збір податків. Кожне каймакамство очолював каймакам () — довірена особа хана, яка виконувала функції губернатора.
Після анексії Криму російською імперією у 1783 році цей устрій був короткочасно зафіксований у «Камеральному описі 1784 року», проте вже у 1784 році його замінили російським імперським повітовим поділом.
Адміністративний поділ Каймакамство поділялося на 5 кадиликів (), судових округів, що перебували у віданні духовного судді — кадія (). Всього налічувало 195 сіл.
Гезлевський кадилик налічував портове місто Кезлев та 27 сіл. Бойнакський кадилик межував на півночі із Шейхельським кадиликом, на сході з Козловським, а на заході озеро Донузлав відділяло його від Тарханського кадилика. Назва кадилика пов'язана, вірогідно, з пересипом, котрий відділяє Донузлав від Чорного моря (boynaq значить «пересип»). Налічував 22 села. Тарханський кадилик займав Тарханкутський півострів (Dip Tarxan). Озеро Донузлав відділяло його від Бойнакського кадилика, а озеро Ярилгач від Мангитського; на північному сході він межував з Шейхельським кадиликом. Півострів називався Тархан (tarxan «вільний від податків») тому, що там знаходились володіння духовних осіб, котрі податків у ханську казну не сплачували. Налічував 46 сіл. Мангитський кадилик тягнувся вздовж північно-західного узбережжя Криму від озера Ярилгач, яке відділяло його від Тарханського кадилика, до річки Самарчик, що відмежовувала його від кадилика Самарчик. На півдні Мангитський кадилик межував з Шейхельським. Назва кадилика походить від ногайського етноніма мангит. Налічував 59 сіл. Шейхельський кадилик знаходився в північно-західній частині Криму і межував на півдні з Бойнакським, на півдні та заході з Тарханським, на півночі з Мангитським та на сході з кадиликами Самарчик і Каракуртським. Назву кадилика можна пов'язувати з селом , його адміністративним центром. Налічував 40 сіл.
Джерела Валерій Бушаков КАДИЛИКИ І КАЙМАКАМСТВА В КРИМСЬКОМУ ХАНСТВІ (XVIII ст.) Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783—1998 гг. Справочник. Симферополь, 1999. Ведомость, какие именно состоят в Крымском полуострове каймаканства, кто именно в котором каймаканстве состоит, сколько в каждом каймаканстве кадылыков, а во всяком кадылыке сколько деревень. Декабря 17-го дня 1783-го года // * * Известия Таврической ученой архивной комиссии. Симферополь, 1888, № 6. Книга путешествия. Турецкий автор Эвлия Челеби о Крыме (1666—1667 гг.). Перевод и комментарии Е. В. Бахревского. Симферополь, 1999. Занятие Крыма в 1783 году // Памятная книга Таврической губернии. Вып. 1. Симферополь, 1867. Тунманн. Крымское ханство. Перевод с немецкого издания 1784 г. Симферополь, 1936.
Примітки