Прогрес у сфері відновлюваної енергетики в Європейському Союзі (ЄС) зумовлений переглядом Європейською комісією Директиви про відновлювану енергетику у 2023 році, яка підвищила обов'язкову ціль ЄС щодо відновлюваної енергетики на 2030 рік щонайменше до 42,5% порівняно з попередньою цільовою цілью в 32%. Ця директива, що набула чинності 20 листопада 2023 року в усіх країнах ЄС, передбачає скорочення викидів парникових газів щонайменше на 55% до 2030 року та досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року. Стратегія «Енергетика 2020» перевищила свої цілі, оскільки ЄС досяг 22,1% частки відновлюваної енергетики у 2020 році, перевищивши ціль у 20%.

У 2023 році найбільшу частку серед відновлюваних джерел енергії в Європі становила тверда, рідка та газова біомаса, на яку припадало половина всього споживання відновлюваної енергії того року. Зокрема, деревина є провідним джерелом відновлюваної енергії в Європі, значно випереджаючи сонячну та вітроенергетику. У 2023 році відновлювані джерела енергії забезпечили 26,2% від загального споживання енергії в ЄС на опалення та охолодження, що на 11,7% більше, ніж у 2004 році. В електроенергетиці відновлювані джерела енергії становили 45,3% від валового споживання енергії, на чолі з вітровою (38,5%) та гідроенергетикою (28,2%), далі йдуть сонячна (20,5%), тверде біопаливо (6,2%) та інші відновлювані джерела (6,6%). У транспорті частка використаної відновлюваної енергії досягла 10,8%. Виробництво електроенергії з відновлюваних джерел досягло 50% від загального обсягу електроенергії в ЄС у першій половині 2024 року.

У 2023 році Швеція лідирувала серед країн ЄС, де 66,4% її валового кінцевого споживання енергії було отримано з відновлюваних джерел, за нею йшли Фінляндія (50,8%), Данія (44,9%) та Латвія (43,2%). І навпаки, Люксембург зафіксував найнижчу частку відновлюваної енергії – лише 11,6%, далі йдуть Бельгія (14,7%), Мальта (15,1%) та Ірландія (15,3%).

Директива про відновлювану енергетику, прийнята у 2009 році, визначає рамки для окремих держав-членів щодо спільного досягнення загальноєвропейської цілі щодо 20% відновлюваної енергії до 2020 року. Сприяння використанню відновлюваних джерел енергії є важливим як для зменшення ЄС, так і для досягнення цілей боротьби з глобальним потеплінням. Директива встановлює цілі для кожної окремої держави-члена з урахуванням різних вихідних точок та потенціалів. Цілі щодо використання відновлюваної енергії до 2020 року серед різних держав-членів варіювалися від 10% до 49%. 26 держав-членів ЄС досягли своїх національних цілей на 2020 рік. Єдиним винятком була Франція, яка прагнула досягти 23%, але досягла лише 19,1%. Станом на 2023 рік Ірландія також не досягла своєї цілі на 2020 рік.

Політика +Частка відновлюваної енергії у валовому кінцевому споживанні енергії в країнах ЄС-27 у 2023 році порівняно з цільовим показником на 2020 рік Маастрихтський договір, підписаний у 1992 році, поставив за мету сприяння стабільному зростанню та водночас захист довкілля. Амстердамський договір 1997 року додав принцип сталого розвитку до цілей ЄС. З 1997 року ЄС працює над тим, щоб до 2010 року постачання відновлюваної енергії еквівалентувало 12% від загального споживання енергії в ЄС.

2002 року не зміг запровадити радикальних змін, запланованих на десять років після саміту в Ріо. Для енергетичного сектору не було встановлено жодних конкретних цілей, що розчарувало багато країн. Хоча ЄС запропонував щорічне збільшення використання відновлюваних джерел енергії у світі на 1,5 % до 2010 року, план дій Йоганнесбурга не передбачав такого «істотного» зростання, не встановлюючи ані конкретних цілей, ані термінів. ЄС не був готовий погодитися з таким результатом і разом з іншими країнами утворив групу «піонерських країн», які пообіцяли встановити амбітні національні або навіть регіональні цілі для досягнення глобальних завдань. Йоганнесбурзька коаліція з відновлюваних джерел енергії (JREC) налічує загалом понад 80 країн-учасниць, серед яких члени ЄС, Бразилія, Південна Африка та Нова Зеландія.

На Європейській конференції з відновлюваних джерел енергії, що відбулася в Берліні у 2004 році, ЄС визначив власні амбітні цілі. Було вирішено, що до 2020 року ЄС прагнутиме покривати 20 % своїх загальних потреб у споживанні енергії за рахунок відновлюваних джерел енергії. До цього моменту ЄС встановлював цілі лише до 2010 року, і ця пропозиція стала першою, яка відображала зобов’язання ЄС на період до 2020 року.

Директиви та цілі щодо відновлюваної енергетики У 2009 році Директива про відновлювані джерела енергії встановила обов'язкові цілі для всіх держав-членів ЄС, згідно з якими ЄС досягне 20% частки енергії з відновлюваних джерел до 2020 року та 10% частки відновлюваної енергії, зокрема у транспортному секторі. До 2014 року ЄС досяг 16% частки енергії з відновлюваних джерел, причому дев'ять держав-членів вже досягли своїх цілей на 2020 рік. До 2018 року цей показник зріс до 18%, причому дванадцять держав-членів достроково досягли своїх цілей на 2020 рік.

Стаття 4 Директиви про відновлювані джерела енергії вимагала від держав-членів подання Національних планів дій щодо відновлюваної енергетики до 30 червня 2010 року. Ці плани, які мають бути підготовлені відповідно до шаблону, опублікованого комісією, містять детальні дорожні карти того, як кожна держава-член планує досягти своєї юридично обов'язкової цілі на 2020 рік щодо частки відновлюваної енергії в кінцевому споживанні енергії. Держави-члени повинні визначити галузеві цілі, поєднання технологій, яке вони планують використовувати, траєкторію, якої вони дотримуватимуться, а також заходи та реформи, які вони вживатимуть для подолання перешкод на шляху розвитку відновлюваної енергетики. Плани публікуються Європейською Комісією після отримання мовою оригіналу, що дозволяє громадськості ознайомитися з ними. Комісія оцінить їх, оцінюючи їхню повноту та достовірність. Паралельно плани будуть перекладені англійською мовою. Крім того, Європейське агентство з довкілля уклало контракт з Нідерландським центром енергетичних досліджень на створення зовнішньої бази даних та кількісного звіту про отримані на цей час звіти.

У 2014 році було розпочато переговори щодо цілей ЄС у сфері енергетики та клімату до 2030 року. Хоча сім країн-членів Центральної та Східної Європи вже досягли своїх цілей на 2020 рік до 2016 року (серед одинадцяти країн ЄС), невелика кількість інших, ймовірно, спробує уповільнити процес трансформації. Ключові частини угоди про цілі щодо відновлюваної енергетики в Європі, встановлені у 2014 році, запропоновані лобістом Shell у жовтні 2011 року. Shell є шостим за величиною лобістом у Брюсселі, витрачаючи від 4,25 до 4,5 мільйонів євро на рік на лобіювання в інституціях ЄС. Угода не містить обов'язкових цілей для держав-членів щодо енергоефективності чи відновлюваної енергетики.

30 листопада 2016 року Комісія представила пропозицію щодо переглянутої Директиви про відновлювану енергетику, щоб забезпечити досягнення цільового показника щонайменше 27% відновлюваних джерел енергії в кінцевому споживанні енергії в ЄС до 2030 року та забезпечити ЄС як світового лідера у сфері відновлюваної енергетики.

У квітні 2024 року аналітичний центр Ember опублікував звіт під назвою «Розширення можливостей Центральної та Східної Європи». Звіт зосереджений на прогресі та потенціалі відновлюваної енергетики в країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) з акцентом на учасників Ініціативи «Три морі» (3SI). Згідно зі звітом, відновлювана енергетика вперше перевершила вугілля у 2023 році, склавши 39% виробництва електроенергії в країнах «Три морі». Зниження вартості вітрової та сонячної енергії зробило їх найбільш економічно вигідними джерелами електроенергії в регіоні. Оновлені Національні плани з енергетики та клімату (NECP) свідчать про посилення амбіцій, причому деякі країни вже досягли своїх цілей щодо відновлюваної електроенергії на 2030 рік. Аналіз, представлений у звіті, свідчить про те, що країни 3SI мають потенціал для розгортання 200 ГВт сонячної, 60 ГВт наземної вітрової та 23 ГВт морської вітрової енергії до 2030 року, що потенційно може збільшити частку відновлюваних джерел енергії у виробництві електроенергії до 67%. Проте у звіті визнаються виклики, зокрема недостатній прогрес у досягненні цілей щодо морської вітрової енергії та відсутність політичної підтримки в окремих регіонах. У звіті рекомендуються такі заходи, як визначення пріоритетності фінансування, впровадження стратегій зменшення ризиків та покращення транскордонної інфраструктури для максимального використання потенціалу відновлюваної енергії у регіоні Центральної та Східної Європи.

До 2023 року зелені технології були одним з небагатьох секторів у ЄС, де венчурні інвестиції відповідали рівню Сполучених Штатів, що підкреслює вплив амбітних кліматичних цілей ЄС та державних субсидій. Ці цілеспрямовані інвестиції допомогли скоротити розрив між США та ЄС у таких секторах, як зберігання енергії, циркулярна економіка та сільськогосподарські технології, і це можна пояснити Європейською зеленою угодою та іншими державними нормативними актами.

Посилання на кліматичну політику В основі багатьох пропозицій щодо енергетичної політики ЄС лежить мета обмежити глобальні зміни температури не більше ніж на 2 °C порівняно з доіндустріальним рівнем, з яких 0,8 °C вже відбулося, а ще 0,5–0,7 °C (що становить загальне потепління на 1,3–1,5 °C) вже є неминучим.Oliver Geden (2013), Modifying the 2°C Target. Climate Policy Objectives in the Contested Terrain of Scientific Policy Advice, Political Preferences, and Rising Emissions , SWP Research Paper 5 2 °C зазвичай вважається верхньою межею температури, яка дозволяє уникнути «небезпечного глобального потепління». Однак деякі вчені, такі як Кевін Андерсон, професор енергетики та зміни клімату у Школі механічної, авіаційної та цивільної інженерії Манчестерського університету та колишній директор Центру Тиндалла, провідної академічної організації з дослідження зміни клімату у Великій Британії, стверджують, що з наукової точки зору 1 °C є більш точним порогом для «небезпечної» зміни клімату.

Ініціативи Конкретні ініціативи ЄС у сфері відновлюваної енергетики та енергоефективності включають:

BUILD UP Угода мерів – це мережа співпраці мерів та місцевих органів влади, що працюють над впровадженням енергетичних ініціатив. Кампанія «Сталий розвиток енергетики в Європі» CONCERTO Керування енергією (IEE) U4energy – це ініціатива, що фінансується в рамках програми IEE, спрямована на покращення споживання енергії в школах та місцевих громадах.

Держави-члени

Хорватія