Ескі-Керменська базиліка — руїни головного (соборного) храму Ескі-Кермена, на думку Миколи Рєпнікова — першої столиці середньовічної держави Дорі, побудованої в VI столітті (за іншою версією, у VIII столітті) і припинила існування разом із загибеллю міста в XIV столітті. Знаходиться на найвищій точці плато, приблизно триста метрів на північ від міської брами, на колишній головній площі міста.

Опис Розміри та планування пам'ятки були встановлені під час археологічних розкопок під керівництвом Федора Шміта та Миколи Рєпнікова у 1930 році. Тринафна базиліка мала розміри 23,6 м на 13,4 м. Стіни панцирної кладки з місцевого вапняку з забутовкою на вапняному розчині мали різну товщину і мають сліди численних перебудов. Сильно виступаюча на схід вівтарна частина з трьома п'ятигранними апсидами була складена з ретельно обробленого з лицьового боку каміння. Головний вхід був із західного боку і вів до притвору. Існував також згодом замурований другий вхід до північного нефа. Три двері з притвору вели до середнього та бічних нефів. Наос поділявся на нефи колонадами по шість мармурових колон у кожному ряді, увінчаних капітелями. Квадратний головний зал розмірами 12 на 12 метрів відокремлювався від вівтаря невисокою перегородкою-балюстрадою з квадратних колонок з капітелями, прикрашеними листям лотоса, з вертикальними плитами між ними. Просвіти над плитами увінчувалися орнаментованою аркою архівольта. Вся перегородка була прикрашена різьбленим стрічковим плетінням і пофарбована червоною фарбою. Підлога спочатку була вистелена квадратними плитками червоного пісковика, які під час перебудови після загибелі будівлі в пожежі були замінені на вапнякові плити. Дах спирався на дерев'яних балках, покритих черепицею. Бічні стіни мали арочні віконні прорізи. Усередині храм був оштукатурений і розписаний фресками, виконаними рожевою, зеленою, жовтою, червоною та чорною фарбами, від яких збереглися поодинокі фрагменти.

У наш час Ельзара Хайредінова, аналізуючи обміри блоків зовнішнього панцира, знайдених під час розкопок центральної площі базиліки, запропонувала реконструкцію західного фасаду та обчислила його приблизну висоту, яка могла становити 7,5—8,0 м.

Історія Зважаючи на відсутність будь-яких письмових джерел про базиліку та бідність (практично — відсутність) культурного шару, історія храму встановлюється за результатами аналізу будови та непрямих свідчень, на кшталт документів про повстання Іоанна Готського та загальноісторичних даних про Крим того часу. Храм за час свого існування кілька разів руйнувався і відновлювався. Вважається, що базиліка також постраждала від якогось землетрусу.

Олександр Айбабін, аналізуючи способи кладки базиліки, датує її VI—VII століттям, одночасно з фортецею, для федератів Візантії місцевих алано-готів. Перша реконструкція, на його думку, була проведена у VIII столітті, що він пов’язує зі збільшенням населення з кінця VII століття. Олена Паршина та Юрій Лосицький, також за характером кладки стін, зробили висновок, що храм збудовано у VIII столітті та мав два періоди будівництва. На їхню думку, форма апсид і декоративне рішення всієї перебудованої частини відповідають XII—XIV століть. Микола Рєпніков також визначав два будівельні періоди.

Передбачається, що під час походу на Херсонес у 1298—1299 роках місто (ймовірно й базиліку) зруйнували загони Ногая і житлові квартали після цього не відновлювалися. Печерні храми продовжували функціонувати і тоді ж, наприкінці XIII — на початку XIV століття, до головної базиліки прибудували каплицю біля північно-східного кута базиліки, як заміну зруйнованому храму для потреб уцілілого населення та розкопану експедицією під керівництвом Олени Паршиної. У дослідженому некрополі біля базиліки знайдено найпізніший датований артефакт Ескі-Кермена — монета золотоординського хана Узбека карбування 1320—1341 року. Зруйнований храм жителі навколишніх сіл розбирали на будматеріали та вивозили для своїх потреб.

Історія вивчення Перше свідчення про базиліку залишив Мартін Бронєвський, який відвідав Ескі-Кермен у 1578 році.«Храм, прикрашений мармуровими та серпентиновими колонами, нині простягнений на землі та зруйнований, свідчить, що це місце було колись значним і знаменитим»Олександр Бертьє-Делагард, що склав план городища в 1886 році, вважав, що базиліка мала «одну апсиду і по чотири колони з кожного боку». Микола Ернст у 1921 році, ще до початку розкопок, за свій рахунок, розпочав наукове обстеження Ескі-Кермена, у тому числі й базиліки. Він перший зв'язав пам'ятник з описаним Мартіном Бронєвським храмом і згадав про неодноразове пограбування руїн шукачами скарбів. У 1930 році, з 8 серпня до середини вересня, Ескі-Керменська (Готська) експедиція Державної академії історії матеріальної культури імені М. Я. Марра під керівництвом Ф. Шміта та М. Рєпнікова проводила розкопки базиліки. У результаті було майже повністю відкрито залишки будівлі і було зібрано основний масив даних про храм, якими оперували історики наступні півстоліття. У 1930-х роках було «закрито готське питання» — на найвищому рівні було прийнято рішення вважати, що готів у Криму ніколи не було, а всі споруди створені автохтонним місцевим населенням. У результаті Ескі-Керменська експедиція була закрита, деякі вчені (Ф. Шміт, М. Ернст) зазнали репресій, багато документів про розкопки зникли. До 1979 року дослідження базиліки та, взагалі Ескі-Кермена не проводилися.

Розкопки було відновлено експедицією під керівництвом Олени Паршиної 1979—1980 року. Біля північно-східного кута базиліки відкопали каплицю розмірами 5,7 на 3,7 м, побудовану з бутового каменю середньої величини зі складеними з тесаних блоків кутами та покритими фресками стінами. Також були відкриті зовнішній панцир північної стіни і прибудовані зовні усипальниці — все, що залишалося під землею після розкопок 1930-х років.

Цікавий факт Існує версія, що при набігу князя Бравлина у 790 року був пограбований, в числі інших, і храм в Ескі-Кермені. Коли після хрещення Бравлін повернув награбоване, ці кошти могли піти на перебудову базиліки.

Примітки

Література