«Тройка» — термін, що використовується для позначення єдиної групи рішень, створеної трьома організаціями: Європейською комісією (ЄК), Європейським центральним банком (ЄЦБ) та Міжнародним валютним фондом (МВФ). Вона була сформована через європейську боргову кризу як спеціальний орган з мандатом на управління Кіпру, Греції, Ірландії та Португалії після їхньої можливої неплатоспроможності, спричиненої фінансовою кризою 2008 року.

Раніше термін «тройка» використовувався як позначення тріумвірату, який представляв Європейський Союз у його зовнішніх відносинах, зокрема щодо його спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗПБ), до ратифікації Лісабонського договору в 2009 році.

Передумови Тройки допомоги у разі фінансової кризи

Роль Тройки

Термін «Тройка» широко використовується в Греції, на Кіпрі (), Ірландії, Португалії, та Іспанії для позначення консорціуму Європейської комісії, Європейського центрального банку та Міжнародного валютного фонду, який надав фінансову допомогу цим державам з 2010 року, а також фінансових заходів та урядової політики, яких ці три установи вимагали впровадити у відповідь від Греції та інших зацікавлених країн. Словенія ледве уникла втручання Тройки у 2013 році завдяки кредиту в розмірі 1,5 мільярда євро від . Ці установи мали широкий вплив і з часом посилювали свою владу. Вони запровадили потужну програму жорсткої економії для коригування грецьких фіскальних заходів. Політичний вплив політики жорсткої економії, нав'язаної країнам периферії ЄС, які зіткнулися зі значним боргом, призвів до «переважного економічного та соціального зміщення».[Kinsella, Maurice; Kinsella, Ray. (2018), Troikanomics: Austerity, Autonomy and Existential Crisis in the European Union, Palgrave Macmillan, 217p.

Програми економічної адаптації Походження Європейської Тройки можна простежити до грецького кредитного пакету від травня 2010 року та Європейського фонду фінансової стабільності (EFSF). Робота трьох членів була різною: МВФ співфінансував позики для Греції, ЄЦБ зосередив свою компетенцію на банківській системі, а Комісія працювала над економічними реформами з МВФ. «Рішення Тройки» було суперечливим у вирішенні кризи єврозони після Лісабонського договору, оскільки наднаціональні організації посилили свою присутність в інституційному ландшафті Європейського Союзу. У цей час ЄС був більш технократичним і наголошував на контролюючому аспекті механізму Тройки. Під час кризового періоду Німеччина відігравала домінуючу роль і взяла владу в свої руки, щоб збалансувати свої національні інтереси. Європейська стратегія була реалізована з метою скорочення грецького бюджетного дефіциту з 15% до 5%. У 2015 році ВВП Греції залишався на місці порівняно з 2009 роком, а позики виявилися недостатніми для досягнення фіскальних цілей, встановлених Тройкою: 90% від суми сплачуються під відсотки.

Для Кіпру, Греції (тричі), Ірландії та Португалії Європейська комісія, ЄЦБ та МВФ узгодили Меморандуми про взаєморозуміння з відповідними урядами щодо трирічної програми фінансової допомоги за умови запровадження далекосяжних заходів жорсткої економії для їхніх суспільств з метою скорочення державних витрат.

Еволюція Через кризу стало неможливо підтримувати соціальні виплати та заробітну плату. На тлі погіршення соціальної ситуації та слабкого внутрішнього виробництва темпи зростання грецького боргу перевищили темпи зростання ВВП. Для країн-кредиторів однією з найважливіших умов надання фінансової допомоги була лібералізація виробництва та ринку праці в Греції. Реформи, що проводяться в умовах бюджетної економії, можуть мати негативні наслідки, не приносячи короткострокового поліпшення.

Залучені інституції Термін «тройка» походить від російського слова, що означає трійку коней, але його також використовують для опису неформального союзу між трьома суб'єктами. У контексті кризи єврозони термін «Тройка» стосується співпраці між трьома суб'єктами: Європейською комісією, Європейським центральним банком (ЄЦБ) та Міжнародним валютним фондом (МВФ).

Тройка визначила умови, за яких фінансова допомога або обіцянки допомоги будуть схвалені європейським країнам, які переживають фінансові труднощі. Коли три організації пропонували допомогу, необхідні заходи та реформи були запроваджені у формі між Тройкою та відповідними державами-членами.

Правова основа для дій, вжитих Комісією та ЄЦБ, вважається дискусійною. Створення цього механізму було зумовлене політичною та правовою прогалиною в Маастрихтському договорі . Стаття 125 ДФЕС разом зі статтею 123 ДФЄС забороняє країнам єврозони з фінансовими проблемами отримувати підтримку від інших зацікавлених сторін, таких як Європейський центральний банк, інституції Європейського Союзу або інші країни єврозони в рамках Валютного союзу. Таким чином, компетенції Тройки виникли із заяви, прийнятої главами держав та урядів держав-членів ЄС про створення спільної програми та надання умовних двосторонніх позик Греції. Тройка виходить за межі сфери дії європейського права.

Троійку можна розглядати як робочу групу, яка відповідає за ведення переговорів щодо програм фінансової допомоги з країнами-боржниками єврозони. Окрім цього, вона також проводить оцінку рівня виконання програми. Сама фінансова допомога надається спеціальними механізмами, такими як Європейський фонд фінансової стабільності (EFSF), Європейський механізм фінансової стабілізації (EFSM) та Європейський механізм стабільності (ESM). Ці фінансові програми укладаються поза європейськими договорами, а отже, поза юрисдикцією законодавства ЄС. Однак усі інституції ЄС повинні діяти відповідно до верховенства права, навіть здійснюючи повноваження поза договорами.

Міжнародний валютний фонд Роль Міжнародного валютного фонду (МВФ) як члена Тройки на той час не розглядалася. По-перше, ця організація є «аутсайдером»; вона не є інституцією Європейського Союзу. Друге заперечення полягало в тому, що покладатися на допомогу МВФ було б визнанням провалу єврозони та підривом довіри до євро. У місяці, що передували кризі єврозони, МВФ вже мав побоювання, що країни європейської периферії стануть потенційною загрозою для інших основних фінансових ринків Європи через вплив балансів своїх комерційних банків. Коли перші наслідки кризи проявилися в Греції, МВФ тримався на відстані. ЄС розглядав це як внутрішню справу і хотів вирішити її внутрішньо, проте МВФ зрештою був залучений. Його вважали надійною, нейтральною організацією, яка мала досвід у допомозі країнам з високою заборгованістю. МВФ разом з міністрами фінансів відповідав за прийняття рішень щодо фінансових програм.

Європейська комісія Роль Європейської комісії в рамках європейської Тройки полягала в участі в переговорах Тройки та періодичних наглядових заходах від імені держав-членів єврозони, які надавали позики країнам єврозони (ЕЗ), що потребують фінансової допомоги. Ця функція викликала певні занепокоєння щодо «незалежної» функції Європейської Комісії в політичних рамках ЄС. Згідно зі статтею 17 Договору про ЄС, « Комісія повинна діяти повністю незалежно у виконанні своїх обов'язків і утримуватися від будь-яких дій, несумісних з її обов'язками або виконанням своїх завдань».

Той факт, що Комісія діяла від імені держав-членів у випадку програм фінансової допомоги, був далеким від її політичної ролі. Залишається питання, як Комісія може узгодити свої завдання в рамках ЄС та в рамках Тройки. Діючи від імені деяких держав-членів, Комісія відходить від своєї незалежної позиції.

Європейський центральний банк Формально Європейський центральний банк (ЄЦБ) не бере участі в ухваленні рішень щодо програми, ці рішення приймаються МВФ та міністрами фінансів держав-членів. Роль ЄЦБ можна розділити на три групи: перший аспект – це роль усних втручань, адресованих державам-членам, що перебувають у скрутному становищі, та фінансовим ринкам. Його друга роль полягає в тому, що ЄЦБ змінює політику забезпечення та створює масштабну середньострокову ліквідність, щоб заохотити ринки інвестувати у високодохідні державні облігації. Його третя та найбільш суперечлива роль полягає в тому, що ЄЦБ запускає Програму ринку цінних паперів, своєрідну формувальну програму, спрямовану на фіскальну коригування та структурні реформи у фіскальній політиці окремих держав-членів. ЄЦБ також надає консультації та експертизу з широкого кола питань, що стосуються монетарної політики та фінансової стабільності країн єврозони.

Попередня Тройка (Спільна зовнішня політика та політика безпеки) Цей термін використовувався в Європейському Союзі стосовно тріумвірату, що складався з міністра закордонних справ держави-члена, яка головувала в Раді міністрів (за чергою), Генерального секретаря Ради Європейського Союзу (який також обіймав посаду Високого представника з питань спільної зовнішньої та безпекової політики) та Європейського комісара із зовнішніх відносин. «Тройка» представляла Європейський Союз у зовнішніх відносинах, що входять до сфери діяльності спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗПБ).

З ратифікацією Лісабонського договору у 2009 році посада Генерального секретаря Ради була відокремлена від посади Високого представника з питань СЗБП, яка потім взяла на себе обов'язки Європейського комісара із зовнішніх відносин. Оскільки з початкових посад, що складали «тройку», досі існують лише дві, визначення тріумвірату більше не відповідає дійсності.

Див. також

Європейська боргова криза

Криза державного боргу Греції

Португальська фінансова криза 2010–2014 років

Примітки