Заальське зледеніння (, ) — середнє з трьох великих зледенінь, під час яких Скандинавський льодовиковий щит вкривав значні частини Північної, Східної, Центральної та Західної Європи. Його також називають: Заальський льодовиковий період, Заальський комплекс, Заальська льодовикова стадія. У Великій Британії йому приблизно відповідає Волстонський стадіал. Заальське зледеніння: настало після ; (у Британії — ); передував Еємському інтергляціалу (у світі відоме як Останнє міжльодовиков'я, у Британії — Іпсвіцький стадіал). Хронологічно тривало приблизно 400 000 — 130 000 років тому. Заальське зледеніння не було одним безперервним наступом льоду. Воно охоплювало кілька льодовикових циклів, розділених теплішими міжльодовиковими періодами. У своїй пізній фазі воно збігається в часі з глобальним Передостаннім льодовиковим періодом.
Заальський комплекс поділяють на дві великі частини: Нижній Заале, також називається: Заальський ранньольодовиковий період. Це початкова частина Заальського комплексу, яка передувала найбільшому поширенню льодовика.Lothar Lippstreu: VI. Brandenburg. In: Leopold Benda (Hrsg.): Das Quartär Deutschlands. S. 116–147, Berlin Stuttgart 1995 Верхній Заале. У науковій літературі також зустрічаються назви: Середнє та Верхнє Заальське зледеніння; Молодше Заальське зледеніння. Саме ця частина і становить власне Заальський льодовиковий період.Lothar Eißmann: VIII. Sachsen. In: Leopold Benda (Hrsg.): Das Quartär Deutschlands. S. 171–198, Berlin Stuttgart 1995 У старішій літературі та в побутовому вжитку часто трапляється назва Заальська льодовикова епоха. Заальське зледеніння не було одноразовою подією. Льодовиковий щит кілька разів просувався на південь і відступав назад. Кожен наступ льодовика супроводжувався формуванням характерної — комплексу морен, зандрів, прадолин та інших льодовикових форм рельєфу.
Походження назви та історія терміна Назва Заальське зледеніння походить від річки Заале, притоки Ельби.
У 1910 році німецькі геологи та запровадили термін Заальська льодовикова епоха. Цей термін мав замінити старішу назву Передостання льодовикова епоха. У 1960-х роках знання про плейстоцен значно розширилися, особливо через дослідження відкладів теплих міжльодовикових періодів. Стало зрозуміло, що так звана «Заальська льодовикова епоха» була не одним безперервним зледенінням, а складним комплексом кількох льодовикових і міжльодовикових фаз.Klaus Erd: Pollenanalytische Gliederung des mittelpleistozänen Richtprofils Pritzwalk-Prignitz. In: Eiszeitalter und Gegenwart. Band 16. Öhringen/Württemberg 1965. S. 252–253 Через це термін Заальська льодовикова епоха перестав повністю відповідати науковим уявленням, і запроваджено новий термін — Заальсько-гляціальний комплекс. Згодом назву спростили до сучасної форми — Заальський комплекс.Alexander Georg Cepek: Zur Gliederung des Mittelpleistozäns im nordostdeutschen Flachland. In: Eiszeitalter und Gegenwart. Band 16. Öhringen/Württemberg 1965. S. 255 У 1992 році цей термін офіційно затверджено підкомісією з європейської четвертинної стратиграфії INQUA Підкомісія з європейської четвертинної стратиграфії (SEQS) у складі Міжнародного союзу з дослідження четвертинного періоду.Thomas Litt, Charles Turner: Arbeitsergebnisse der Subkommission für Europäische Quartärstratigraphie: Die Saalesequenz in der Typusregion (Berichte der SEQS 10). In: Eiszeitalter und Gegenwart. Band 43. Krefeld 1993. S. 125–128
Поділ Заальського комплексу Заальський комплекс поділяється на два великі розділи: Нижній Заале та Верхній Заале. Нижній Заале починався з Фунеського зледеніння, спочатку його називали Фунеським похолоданням. Після завершення теплолюбні листяні ліси Північної Німеччини відступили, а їх місце зайняла субарктична рослинність. Фунеське зледеніння поділяється на три частини: стадіал Фуне A; інтерстадіал A/B , (також відомий як Прицвальзький інтерстадіал)Klaus Erd, Hans Palme, Friedhelm Präger: Holsteininterglaziale Ablagerungen von Rossendorf bei Dresden. In: Zeitschrift für geologische Wissenschaften. Band 15 (3). Berlin 1987. S. 281–295; стадіал Фуне B.
Завершувався Нижній Заале Демніц-Вакенським інтергляціаломBurchard Menke: Beiträge zur Biostratigraphie des Mittelpleistozäns in Norddeutschland (pollenanalytische Untersuchungen aus Westholstein). In: Meyniana. Band 18, Kiel 1968. S. 35–42
Після Фунеського похолодання знову поширилися теплолюбні ліси з дубом, ліщиною, грабом. Особливо примітною є поява водяної папороті Azolla filiculoidesKlaus Erd: Vegetationsentwicklung und Biostratigraphie der Dömnitz–Warmzeit (Fuhne/Saale 1) im Profil von Pritzwalk (Prignitz). In: Abhandlungen des Zentralen Geologischen Instituts. Heft 18. Berlin 1973. S. 9–48.
Верхній Заале складався з: Деліцької стадії. У цей період у Скандинавії почалося формування материкового льодовикового щита. Під час Делічської фази в долинах річок Центральної Німеччини накопичилися великі маси алювіальних відкладів, що утворили так звану головну терасу. Термін офіційно затверджено в 1993 році підкомісією з європейської четвертинної стратиграфії. Дрентської стадії. Названа на честь провінції Дренте у Нідерландах. Це період максимального поширення льодовика в межах Заальського комплексу. У Північній Німеччині зазвичай виділяють дві фази: Дренте I; Дренте II.
Кількість окремих наступів льодовика залишається предметом дискусій. Переконливих доказів існування інтерстадіалів між цими фазами поки не знайдено.Klaus-Dieter Meyer: Zur Stratigraphie des Saale-Glazials in Niedersachsen und zu Korrelationsversuchen mit Nachbargebieten. In: Eiszeitalter und Gegenwart. Band 55. Hannover 2005. S. 25–42 Сейдський інтервал. Його стратиграфічне положення залишається невизначеним. Проте багато сучасних дослідників розглядають його як єдиний можливий проміжок між Дрентською та Вартською стадіями. Ознак теплого міжстадіального клімату для цього періоду не виявлено. Вартська стадія. Спочатку геолог Пауль Вольдштедт назвав цей етап Вартським зледенінням.Paul Woldstedt: Über die Ausdehnung der letzten Vereisung in Norddeutschland. In: Sitzungsberichte der preußischen geologischen Landesanstalt. Heft 2. Berlin 1927. S. 115–119 У 1929 році назву було змінено на сучасну — Вартська стадія.Paul Woldstedt: Das Eiszeitalter. Grundlinien einer Geologie des Diluviums. Stuttgart (Enke) 1929. 406 Seiten Протягом десятиліть точилися суперечки, чи було це окреме зледеніння. У 1950-х роках більшість учених дійшла висновку, що самостійного міжльодовикового періоду між Дрентською та Вартською стадіями не існувало, оскільки: не знайдено характерних міжльодовикових пилкових комплексів; відсутні морські відклади відповідного віку.Paul Woldstedt: Saaleeiszeit, Warthestadium und Weichseleiszeit in Norddeutschland. In: Eiszeitalter und Gegenwart. Band 4/5. Öhringen/Württemberg. S. 34–48 За Вольдштедтом, проміжок між Дрентською та Вартською стадіями слід розглядати щонайменше як головний інтерстадіал. У 1960-х роках викопні ґрунти вважалися доказом існування Тренського інтерстадіалу між Дрентською та Вартською стадіями.Helmut E. Stremme: Die Warmzeiten vor und nach der Warthe-Eiszeit in ihren Bodenbildungen bei Böxlund (westl. Flensburg). In: Neues Jahrbuch für Geologie und Paläontologie, Monatshefte. Stuttgart 1964. S. 237–247K. Picard: Gliederung pleistozäner Ablagerungen mit fossilen Böden bei Husum/Nordsee. In: Neues Jahrbuch für Geologie und Paläontologie, Monatshefte. Stuttgart 1959. S. 237–247Інтерпретація викопних ґрунтів як достовірного свідчення міжльодовикового потепління викликала сумніви, однак наявність тривалого й значного міжстадіального потепління вважалася вельми ймовірною.Erwin Kopp, Paul Woldstedt: Über den Charakter der Wärmezeit zwischen Drenthe- und Warthe-Stadial in Norddeutschland. In: Eiszeitalter und Gegenwart. Band 16. Öhringen/Württemberg 1965. S. 37–46
У Центральній Німеччині поділ послідовності відкладів, що відповідає Дрентській стадії, є надійнішим через фаціальній дифузії льодовикових і річкових серій відкладів. За схемою Лотара Ейсмана (1975) виділяють: Цайцьку фазу. Перший і найпівденніший наступ заальського льодовика, який досяг району Цайца. Імовірно, вона відповідає фазі Дренте I в Північній Німеччині. Помсенський інтервал, Під час короткочасного відступу льодовика в полях мертвого льоду накопичувалися переважно піски талих вод; річковий гравій, відкладений унаслідок відновлення річкової діяльності. У багатьох пізніших публікаціях неодноразово підкреслювалося, що не виявлено біогенних відкладів, які свідчили б про інтерстадіальний клімат. Тому обидва льодовикові наступи, що обмежують цей інтервал, розглядалися лише як окремі фази одного зледеніння. Проте на основі старих архівних матеріалів у новітніх дослідженнях було описано інтерстадіал, який отримав назву Енгельсдорфський інтерстадіал.Roland Fuhrmann: Das Engelsdorf-Interstadial zwischen den zwei Saale-Inlandeisvorstößen im Leipziger Raum. In: Mauritiana. Band 32. Altenburg 2017. S. 106–117 Лейпцизька фаза. Останній, двоетапний наступ заальського льодовика, який поширився лише до районів на південь від Лейпцига. Імовірно, ця фаза відповідає Дренте II в Північній Німеччині. За Ейсманом (1994), часовий проміжок від танення материкового льодовика Цайцької фази до початку Еемського інтергляцалу, протягом якого в Північній Німеччині відбувся Вартський наступ льодовика, у Центральній Німеччині не підтверджується жодними осадовими відкладами.
У Центральній Німеччині, в перехідній зоні до перигляціальної області, виявлено свідчення існування теплого періоду між Дрентським і Вартським зледеніннями. Ці дані породили сумніви щодо унікальності лісової історії Еемського інтергляціалу. Проте тоді такі припущення були відхилені як недостатньо обґрунтовані.Roland Fuhrmann: Das Engelsdorf-Interstadial zwischen den zwei Saale-Inlandeisvorstößen im Leipziger Raum. In: Mauritiana. Band 32. Altenburg 2017. S. 106–117 Тим часом накопичилася значна кількість нових даних, які підтверджують ці сумніви щодо унікальності пилкових спектрів окремих інтергляціалів,Lothar Eißmann: Bemerkungen zur wissenschaftlichen Information ‚Die stratigraphische Stellung des Interglazials von Grabschütz (Kreis Leipzig) und die Gliederung des Saale-Komplexes.‘ von Roland Fuhrmann (Z. geol. Wiss., 17, 10, Berlin 1989). In: Altenburger naturwissenschaftliche Forschungen. Heft 5. Altenburg 1990, S. 300–301 а також підтверджують інші спостереження, зроблені в Північній Німеччині.Roland Fuhrmann: Warthe-Kaltzeit oder Warthe-Stadium – zur stratigraphischen Gliederung des jüngeren Quartärs. In: Mauritiana. Band 22. Altenburg 2011, S. 77–93 Особливо важливу роль при цьому відіграють: надійно встановлене стратиграфічне положення так званої Верхньої низької тераси поблизу Грімми; фауна остракод із міжльодовикових басейнів Ноймарк-Норд у районі Гайзельталю.Roland Fuhrmann: Die Obere Niederterrasse der Mulde bei Grimma (Sachsen) und die stratigraphische Gliederung des jüngeren Quartärs. In: Mauritiana. Band 20 (1). Altenburg 2007, S. 93–105 Roland Fuhrmann: Die Ostrakodenfauna der Interglazialbecken von Neumark-Nord (Geiseltal, Sachsen-Anhalt) und ihre Aussage zur stratigraphischen Stellung. In: Mauritiana. Band 32. Altenburg 2017, S. 40–105
Джерела Leopold Benda (Hrsg.): Das Quartär Deutschlands. Borntraeger, Berlin/Stuttgart 1995, ISBN 3-443-01031-8 (408 S.). Lothar Eißmann: Das Quartär der Leipziger Tieflandsbucht und angrenzender Gebiete um Saale und Elbe. In: Schriftenreihe für geologische Wissenschaften. Nr. 1. Berlin 1975, S. 1–263. Lothar Eißmann: Grundzüge der Quartärgeologie Mitteldeutschlands (Sachsen, Sachsen-Anhalt, Südbrandenburg, Thüringen). In: Altenburger naturwissenschaftliche Forschungen. Nr. 7. Altenburg/Thüringen 1994, S. 55–135.
Примітки