Варзейські ліси Гурупи (ідентифікатор WWF: NT0126) — неотропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований в долині Амазонки на північному сході Бразилії.

Географія Екорегіон варзейських лісів Гурупи простягається на 350 км із заходу на схід через територію бразильського штату Пара. Він охоплює заболочені території в нижній течії Амазонки, що лежать між гирлом річки Тапажос та гирлом річки Шінгу. Назва регіону походить від назви великого річкового острова Гранде-де-Гурупа, розташованого на сході. На північ від екорегіону поширені вологі ліси Уатуми і Тромбетасу, а на південь — вологі ліси Тапажосу та Шінгу. У заплавах Амазонки вище за течією поширені варзейські ліси Монте-Алегре, а в гирлі річки, нижче за течією, — варзейські ліси Маражо.

Амазонка завдовжки 6500 км є найбільшою річкою світу, а її річковий стік становить 215 000-230 000 м³/с — близько 20 % від стоку усіх річок світу. Річки Шінгу, Тапажос, Пару та Жарі, які впадають у Амазонку в нижній течії, — це : їхня вода забарвлена у темний колір через високий вміст гумінових кислот, що вимиваються з органічної речовини, а нерозчиненого осаду у ній мало. Сама Амазонка вважається : у її каламутній воді кольору охри є багато завислих твердих органічних та неорганічних речовин.

Ландшафт регіону представлений алювіальними заплавами та низовинами, що лежать на висоті до 5 м над рівнем моря. Їх основу складають голоценові річкові відклади віком менше 10 000 років. Річки в регіоні розгалужуються на численні рукави, утворюючи острови. Річкові відклади утворюють дамби уздовж берегової лінії, за якими розташовані ділянки заплавних саван і лісів та відкриті озера. Територія регіону регулярно затоплюється: як внаслідок сезонних опадів, що випадають у басейні Амазонки, так і внаслідок щоденних океанічних припливів. Ці припливи формують поророку — високу припливну хвилю, яка утворюється у гирлі Амазонки і рухається вгору проти течії. Добові коливання рівня води можуть становити від 4 до 7 м під час піку сезонних повеней та від 2 до 3 м поза сезоном дощів. Завдяки багатим алювіальним відкладам ґрунти в регіоні більш родючі, порівняно з навколишніми територіями, що не затоплюються.

Клімат В межах екорегіону переважає мусонний клімат (Am за класифікацією кліматів Кеппена). Температура протягом року коливається від 23 °C до 32 °C і в середньому становить 28 °C. Середньорічна кількість опадів коливається від 1900 до 2500 мм. Восени в регіоні триває сухий сезон.

Флора Рослинний покрив екорегіону представлений варзейськими лісами, які регулярно затоплюються водою. На дамбах уздовж річок вони набувають вигляд тропічних дощових лісів, а на рівнинах за ними — більш відкритих саван. У районах, де переважають глинисті ґрунти, поширений особливий тип затоплюваних саван, відомий як канарана. Варзейські ліси Гурупи виконують важливі екологічні функції: вони захоплюють поживні речовини, стабілізують ґрунти в затоплюваних районах та підтримують великі популяції різноманітних прісноводних риб та водних ссавців. Велику частину екорегіону займають більш відкриті затоплювані савани.

У затоплюваних саванах екорегіону переважають високі трави, зокрема (Echinochloa polystachya), (Hymenachne amplexicaulis), (Hymenachne donacifolia), (Leersia hexandra), (Paspalum fasciculatum), (Paspalum wrightii), (Luziola spruceana), (Panicum elephantipes) та різні види дикого рису (Oryza). Деякі види злаків також ростуть у колишніх річкових руслах. Окрім злаків, у саванах регіону також зустрічаються осоки, зокрема (Cyperus blepharoleptos), (Cyperus luzulae), (Cyperus ferax) та (Eleocharis geniculata). На перехідних ділянках між варзейськими лісами і саванами ростуть чагарники та невеликі в'юнкі рослини, такі як (Ipomoea carnea), (Persicaria punctata), (Dianthera laevilinguis), (Alternanthera philoxeroides), (Caperonia fistulosa), (Sesbania exasperata), (Mimosa pigra), (Montrichardia linifera), (Senna reticulata), смугаста квасоля (Helicotropis linearis) та (Rhabdadenia madida).

У варзейських лісах регіону зустрічаються високі дерева, зокрема суринамські тріпларіси (Triplaris surinamensis), (Virola surinamensis), (Calycophyllum spruceanum), (Cedrela odorata), бавовняні дерева (Ceiba pentandra), динамітні дерева (Hura crepitans) та (Pseudobombax munguba). М'ясисті плоди деяких дерев, таких як жовті момбіни (Spondias mombin), (Mauritia flexuosa), пальми асаї (Euterpe oleracea), (Mouriri guianensis) та (Vitex cymosa), забезпечують їжею різноманітних плодоїдних приматів та кажанів, а також риб, які запливають у ліси під час повеней.

Фауна В межах екорегіону зустрічається 148 видів ссавців. Серед великих ссавців, поширених в лісах і саванах екорегіону, слід відзначити південноамериканського тапіра (Tapirus terrestris), звичайного пекарі (Tayassu pecari), ошийникового пекарі (Dicotyles tajacu), американську мазаму (Mazama americana), амазонійську мазаму (Mazama nemorivaga), (Ateles paniscus), гігантську видру (Pteronura brasiliensis), велику капібару (Hydrochoeris hydrochaeris), бурогорлого лінивця (Bradypus variegatus), (Choloepus didactylus), пуму (Puma concolor) та ягуара (Panthera onca), а серед менших ссавців — (Sapajus apella), (Saimiri collinsii), оцелота (Leopardus pardalis), маргая (Leopardus wiedii), чагарникового пса (Speothos venaticus), амазонську носуху (Nasua nasua), неотропічну видру (Lontra longicaudis), ракуна-крабоїда (Procyon cancrivorus), бразильського агуті (Dasyprocta leporina), рудого акучі (Myoprocta acouchy), жовтогорлу вивірку (Sciurus gilvigularis), водяного опосума (Chironectes minimus) та американського тамандуа (Tamandua tetradactyla). У водах Амазонки зустрічаються амазонські річкові дельфіни (Inia geoffrensis), прісноводні дельфіни тукуші (Sotalia fluviatilis) та амазонські ламантини (Trichechus inunguis). Майже ендемічними представниками регіону є (Alouatta discolor), (Ateles marginatus), (Chiropotes albinasus), (Plecturocebus moloch), сріблясті ігрунки (Mico argentatus), (Dasyprocta croconota), пухнастохвості колючі щетинці (Lonchothrix emiliae), (Oxymycterus amazonicus), велетенські торомиші (Toromys grandis) та чорні карликові коенду (Coendou nycthemera).

Орнітофауна екорегіону нараховує 558 видів птахів. Тут зустрічається багато водоплавних та коловодних птахів, таких як великі чепури (Ardea alba), американські чепури (Egretta thula), червонодзьобі свистачі (Dendrocygna autumnalis), бразильські чирянки (Amazonetta brasiliensis) та білокрилі ібіси (Theristicus caudatus). У заболочених лісах і саванах регіону поширені сірі татаупи (Crypturellus cinereus), (Zenaida auriculata), коста-риканські голуби (Patagioenas subvinacea), гаянські ерміти (Phaethornis rupurumii), буроголові колібрі-лісовички (Thalurania furcata), вилохвості колібрі-шаблекрили (Eupetomena macroura), зеленогорлі колібрі-манго (Anthracothorax viridigula), малинові колібрі-топази (Topaza pella), амазонійські сплюшки (Megascops watsonii), зеленокрилі агамі (Psophia viridis), короткохвості папуги (Graydidascalus brachyurus), бразильські папуги (Touit purpuratus), рудоголові папуги-білочеревці (Pionites leucogaster), смугасті кадуки (Myrmotherula surinamensis), білочереві гормігуеро (Myrmoborus lugubris), сірочереві сорокуші (Thamnophilus nigrocinereus), амазонійські сорокуші (Thamnophilus amazonicus), чорні сорокуші-малюки (Sakesphorus luctuosus), північні мурав'янки-струмовики (Hypocnemoides melanopogon), бразильські мурав'янки-куцохвости (Willisornis vidua), дереволази-долотодзьоби (Glyphorynchus spirurus), середні дереволази-серподзьоби (Campylorhamphus trochilirostris), (Furnarius figulus), малинові манакіни (Pipra aureola), гвіанські тирани-малюки (Zimmerius acer), суринамські тиранці (Myiopagis flavivertex), амазонійські ади (Knipolegus poecilocercus), буроголові інезії (Inezia subflava), голоокі дрозди (Turdus nudigenis), амазонійські поплітники (Cantorchilus leucotis), темнощокі поплітники (Pheugopedius coraya), жовтоплечі трупіали (Icterus cayanensis), білоброві пересмішники (Mimus saturninus), мангрові тамаруго (Conirostrum bicolor), маскові цукристи (Dacnis lineata) та короткодзьобі посвіржі (Sicalis luteola). Майже ендемічними представниками регіону є тапажоські таязури (Neomorphus squamiger), бурі добаші (Picumnus varzeae), амазонійські котори (Pyrrhura amazonum), грифові каїки (Pyrilia vulturina), чорноголові окуляреки (Rhegmatorhina gymnops), паранські мурав'янки-прудкокрили (Hypocnemis striata), тапажоські торорої (Myrmothera subcanescens), (Conopophaga snethlageae), паранські філідори (Automolus paraensis) та бразильські курутії (Cranioleuca muelleri).

Герпетофауна екорегіону включає крокодилового каймана (Caiman crocodilus), чорного каймана (Melanosuchus niger), карликового каймана Кюв'є (Paleosuchus palpebrosus), зелену анаконду (Eunectes murinus) та звичайну ігуану (Iguana iguana). Серед риб, поширених у нижній течії Амазонки, слід відзначити (Colossoma macropomum), гігантську арапайму (Arapaima gigas) та (Triportheus angulatus), а також різні види метинісів (Metynnis), (Mylossoma) та піраній (Serrasalmus). З чорноводних річок та озер екорегіону походить багато прекрасних риб, поширених в акваріумістиці. Серед таких видів слід відзначити (Symphysodon aequifasciatus), різноманітних цихлазом (Cichlasoma) та інших цихлід, тетр з родів і Hyphessobrycon, представників родини Аностомові (Anostomidae), а також різних сомів з родин Aspredinidae, Corydoradinae, Doradidae та Loricariidae.

Збереження Основними загрозами для збереження природи регіону є розвиток сільського господарства, зокрема скотарства, а також рибальство та вибіркова вирубка лісів, яка призвела до майже повного зникнення цінних порід дерев. Значна частина лісів уздовж берегів Амазонки в нижній течії була вирубана, а природні савани значно деградували внаслідок надмірного випасу великої рогатої худоби та водяних буйволів.

Оцінка 2017 року показала, що 4545 км², або 46 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають .

Примітки

Посилання «Gurupa várzea». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Gurupa Várzea» — One Earth.