Варзейські ліси Маражо (ідентифікатор WWF: NT0138) — неотропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований в гирлі Амазонки на північному сході Бразилії.

Географія Екорегіон варзейських лісів Маражо охоплює заболочені території в гирлі Амазонки. Він простягається від північно-східної частини бразильського штату Пара через прибережні райони штату Амапа до кордону з Французькою Гвіаною. На північний захід від екорегіону поширені гвіанські савани та вологі ліси Уатуми і Тромбетасу, а на південь — вологі ліси Шінгу, Токантінсу та Арагуаї. У заплавах Амазонки вище за течією поширені варзейські ліси Гурупи. У деяких районах уздовж узбережжя Атлантичного океану на сході регіону простягаються мангрові ліси, які є частиною екорегіонів мангрів Амапи та мангрів Пари.

Амазонка завдовжки 6500 км є найбільшою річкою світу, а її річковий стік становить 215 000-230 000 м³/с — близько 20 % від стоку усіх річок світу. В межах екорегіону ця величезна річка, завершивши свій довгий шлях, впадає у Атлантичний океан. Західна межа регіону проходить біля впадіння в Амазонку її правої притоки Шінгу. Далі на схід Амазонка розділяється на кілька рукавів. Головний рукав простягається на північний схід, де утворює . Інший великий рукав, відомий як річка , простягається на південний схід, де у нього впадає Токантінс, та переходить затоку . Між дельтою Амазонки та річкою Пара знаходиться близько 2500 островів , зокрема найбільший у світі річковий острів Маражо площею понад 40 000 км². Постійний вплив припливів та річкові наноси формують складний лабіринт островів, розділених численними рукавами.

Ландшафт регіону представлений динамічними низовинами, основу яких складають голоценові річкові відклади віком менше 10 000 років. Більша частина регіону представлена низинними заплавами, які двічі на день затоплюються водою, коли океанічні припливи формують поророку — високу припливну хвилю, яка утворюється у гирлі Амазонки і рухається вгору проти течії. Тут переважають погано дреновані глинисті ґрунти, багаті на поживні речовини. На окраїнах регіону, зокрема на сході острова Маражо, у районах де переважають більш давні третинні відклади, зустрічаються ділянки землі, що лежать на висоті вище 2-3 м над рівнем моря і зазвичай не затоплюються.

Клімат В межах екорегіону переважає мусонний клімат (Am за класифікацією кліматів Кеппена) або екваторіальний клімат (Af за класифікацією Кеппена). Середньорічна температура становить близько 28 °C, а середньорічна кількість опадів — близько 2600 мм. Восени в регіоні триває сухий сезон.

Флора Рослинний покрив екорегіону представлений варзейськими лісами, які регулярно затоплюються водою. Ці ліси відрізняються від варзейських лісів, поширених у заплавах в середній і верхній течії Амазонки, оскільки останні затоплюються водою під час регулярних щорічних повеней. Варзейські ліси Маражо виконують важливі екологічні функції: вони захоплюють поживні речовини, стабілізують ґрунти в затоплюваних районах та підтримують великі популяції різноманітних прісноводних риб та водних ссавців. У деяких частинах екорегіону також зустрічаються постійно заболочені ліси ігапо, а на окраїнах — затоплювані савани та вологі дощові ліси терра-фірме.

Флора варзейських лісів відрізняється від флори лісів, поширених на навколишніх рівнинах. Лісовий намет в них розташований нижче, а флора менш різноманітна. Вона включає багато пальм, таких як (Astrocaryum murumuru), пальма йолільйо (Raphia taedigera), пальма асаї (Euterpe oleracea), (Attalea maripa), (Oenocarpus bacaba), (Oenocarpus bataua), (Mauritia flexuosa), (Manicaria saccifera), ходяча сократея (Socratea exorrhiza) та різні види (Geonoma spp.). Моновидові насадження моріче (Mauritia flexuosa) та асаї (Euterpe oleracea), поширені в регіоні, відіграють важливе економічне значення.

Окрім пальм, у затоплюваних варзейських лісах регіону зустрічаються й інші види дерев, зокрема (Virola surinamensis), (Cedrelinga cateniformis), бавовняні дерева (Ceiba pentandra), (Calycophyllum spruceanum), (Macrolobium acaciifolium), (Pachira aquatica), (Symphonia globulifera), суринамські тріпларіси (Triplaris surinamensis), (Mora paraensis) та різні види фікусів (Ficus spp.). Часто ці дерева оповиті великими ліанами, такими як (Strychnos brachiata), (Pacouria paraensis) та (Guatteria scandens). Уздовж берегів річок поширені густі чагарникові зарості (Machaerium lunatum).

Фауна В межах екорегіону зустрічається 99 видів ссавців. Серед ссавців, поширених у варзейських лісах регіону, слід відзначити південноамериканського тапіра (Tapirus terrestris), американську мазаму (Mazama americana), амазонійську мазаму (Mazama nemorivaga), звичайного пекарі (Tayassu pecari), ошийникового пекарі (Dicotyles tajacu), (Alouatta belzebul), (Sapajus apella), (Saimiri collinsii), (Aotus azarae), ягуара (Panthera onca), пуму (Puma concolor), чагарникового пса (Speothos venaticus), амазонську носуху (Nasua nasua), неотропічну видру (Lontra longicaudis), ракуна-крабоїда (Procyon cancrivorus), майконга-крабоїда (Cerdocyon thous), велику капібару (Hydrochoeris hydrochaeris), бразильського агуті (Dasyprocta leporina), жовтогорлу вивірку (Sciurus gilvigularis), щетинця Гельді (Proechimys goeldii), водяного опосума (Chironectes minimus), (Marmosops pinheiroi), бурогорлого лінивця (Bradypus variegatus) та американського тамандуа (Tamandua tetradactyla). У гирлі Амазонки зустрічаються амазонські річкові дельфіни (Inia geoffrensis), прісноводні дельфіни тукуші (Sotalia fluviatilis) та амазонські ламантини (Trichechus inunguis). Майже ендемічними представниками регіону є чорні тамарини (Saguinus niger), сріблясті ігрунки (Mico argentatus), (Dasyprocta croconota), велетенські торомиші (Toromys grandis) та чорні карликові коенду (Coendou nycthemera).

На острові Маражо мешкає 361 вид птахів, а загалом орнітофауна екорегіону нараховує 540 видів птахів. Тут зустрічається багато водоплавних та коловодних птахів, таких як великі чепури (Ardea alba), американські чепури (Egretta thula), червонодзьобі свистачі (Dendrocygna autumnalis), червоні ібіси (Eudocimus ruber), білокрилі ібіси (Theristicus caudatus) та рожеві косарі (Platalea ajaja). У заболочених лісах і чагарниках регіону поширені сірі татаупи (Crypturellus cinereus), коста-риканські голуби (Patagioenas subvinacea), світлохвості ерміти (Threnetes leucurus), буроголові колібрі-лісовички (Thalurania furcata), вилохвості колібрі-шаблекрили (Eupetomena macroura), зеленогорлі колібрі-манго (Anthracothorax viridigula), амазонійські сплюшки (Megascops watsonii), короткохвості папуги (Graydidascalus brachyurus), бразильські папуги (Touit purpuratus), смугасті кадуки (Myrmotherula surinamensis), білочереві гормігуеро (Myrmoborus lugubris), сірочереві сорокуші (Thamnophilus nigrocinereus), амазонійські сорокуші (Thamnophilus amazonicus), чорні сорокуші-малюки (Sakesphorus luctuosus), північні мурав'янки-струмовики (Hypocnemoides melanopogon), бразильські мурав'янки-куцохвости (Willisornis vidua), дереволази-долотодзьоби (Glyphorynchus spirurus), малинові манакіни (Pipra aureola), гвіанські тирани-малюки (Zimmerius acer), суринамські тиранці (Myiopagis flavivertex), амазонійські ади (Knipolegus poecilocercus), буроголові інезії (Inezia subflava), руді дрозди (Turdus fumigatus), амазонійські поплітники (Cantorchilus leucotis), темнощокі поплітники (Pheugopedius coraya), жовтоплечі трупіали (Icterus cayanensis), білоброві пересмішники (Mimus saturninus), мангрові тамаруго (Conirostrum bicolor), маскові цукристи (Dacnis lineata), короткодзьобі посвіржі (Sicalis luteola) та білочереві зерноїди (Sporophila leucoptera). Майже ендемічними представниками регіону є чорногорлі ерміти (Threnetes niger), синьощокі котори (Pyrrhura lepida), паранські мурав'янки-прудкокрили (Hypocnemis striata), (Conopophaga snethlageae), паранські філідори (Automolus paraensis) та бразильські курутії (Cranioleuca muelleri).

Герпетофауна екорегіону включає крокодилового каймана (Caiman crocodilus), чорного каймана (Melanosuchus niger), карликового каймана Кюв'є (Paleosuchus palpebrosus), зелену анаконду (Eunectes murinus) та звичайну ігуану (Iguana iguana). В естуарії Амазонки живуть дуже великі риби, зокрема (Colossoma macropomum), гігантські арапайми (Arapaima gigas), (Triportheus angulatus), різні види метинісів (Metynnis) та (Mylossoma), які плавають серед дерев у затоплених лісах, поїдають їх плоди та розповсюджують насіння по заплаві.

Збереження Територія екорегіону значно постраждала від вирубки лісів, розвитку сільського господарства, розведення великої рогатої худоби та водяних буйволів. З 1950-х років на острові Маражо ведеться активна вирубка лісів, яка призвела до майже повного зникнення цінних порід дерев. Надмірний випас худоби призводить до деградації луків, а конкуренція за водну рослинність призводить до витіснення капібар (Hydrochoeris hydrochaeris) та ламантинів (Trichechus inunguis).

Оцінка 2017 року показала, що 58 314 км², або 71 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , та .

Примітки

Посилання «Marajó várzea». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Marajó Várzea» — One Earth.