Лондонський архів (англ. The London Archives), раніше відомий як Центральний архів Лондону (19651997) та Лондонський столичний архів (19972024) — головне сховище архівів місцевого самоврядування району Великого Лондона, включаючи Лондонське Сіті. Він управляється та фінансується Корпорацією Лондонського Сіті та є найбільшим офісом архіву графств у Сполученому Королівстві.
Архів розташований за адресою: Нортгемптон-роуд, 40, Клеркенвелл, Лондон. Він приваблює понад 30 000 відвідувачів на рік і обробляє аналогічну кількість письмових запитів. Загальний обсяг фондів становить понад документів місцевого, регіонального та національного значення. Найдавніший запис, що датується 1067 роком, відображає розвиток столиці у сучасне велике місто світу.
Історія
Лондонський архів є результатом об'єднання кількох окремих органів:
У 1965 році було створено Великолондонську архівну та історичну бібліотеку шляхом злиття Лондонського окружного архіву, Бібліотеки членів Лондонської окружної ради та Управління архівом округу Міддлсекс. У 1997 році зазначену установу перейменовано на Лондонський столичний архів. У 2005 році архів об'єднав колишній Корпоративний лондонський архів, а у 2009 році — відділи рукописів, друкованих видань та карт Бібліотеки Гілдхолла. У серпні 2024 року установу було перейменовано на Лондонський архів.
Офіс архіву округу Лондон До 1889 року Лондон залишався територією в межах міста-фортеці. На південь від річки Темзи розташовувалися графства Суррей і Кент, а на північ — Міддлсекс. З огляду на стрімке зростання населення та розширення сфери впливу міста, традиційні адміністративні кордони втратили практичне значення.
У 1889 році було створено Графство Лондон, управління яким здійснювала новоутворена Лондонська окружна рада. Рада перебрала на себе значну частину функцій свого попередника — Столичної ради робіт. Саме документи цих органів, а також матеріали споріднених установ, зокрема Лондонської шкільної ради та Столичної ради притулків, стали основою фондів Лондонських окружних архівів. Архіви розташовувалися у Каунті-Холі на південному березі річки Темзи.
Окрім офіційних документів, створених Лондонською окружною радою, архіви почали приймати на зберігання матеріали, що мають фундаментальне значення для історії міста. Серед них:
копії пам'ятних листів із Реєстру актів Міддлсекс; єпархіальні та парафіяльні записи; документи благодійних організацій, зокрема Лікарня для підкидьків.
Згідно із Законом про публічні записи 1958 року, бюро записів було офіційно визнано місцем зберігання публічних документів, що стосуються Лондона, включаючи матеріали лікарень та судів.
З моменту створення Лондонської окружної ради у відділі діловодства функціонувала посада реєстратора, який відповідав за збереження документів.
До 1930-х років у структурі відділу було організовано окремі сховища для зберігання документів. Роботу зі збереження матеріалів здійснювали помічники з діловодства під загальним керівництвом реєстратора. У 1953 році було офіційно запроваджено посаду головного архівіста та бібліотекаря, що засвідчило інституційне оформлення архівної служби.
Бібліотека членів Лондонської окружної ради
Спочатку бібліотека належала членам Лондонської окружної ради та відображала їхні професійні та особисті інтереси.
Вона була розташована в одній будівлі з Лондонським окружним архівним бюро. Фонди бібліотеки доповнювалися книгами з історії та топографії Лондона. Окрім книжкових матеріалів, бібліотека містила багату колекцію карт, гравюр, малюнків та фотографій, що становили значну культурну та історичну цінність.
Таким чином, бібліотека стала невід'ємною частиною архівної системи, поєднуючи функції інформаційного центру та сховища унікальних історичних матеріалів.
Офіс архіву округу Міддлсекс
Початок діяльності архіву округуМіддлсекс не був задекларований окремим актом чи постановою. Як і більшість інших окружних архівів, він природним чином сформувався з обов'язку мирового клерка зберігати певні записи з квартальних сесій, а також інші документи, зокрема рішення про огорожу та плани комунальних послуг.
На початку 1880-х років мирові судді призначили спеціальний комітет для розгляду та звітування про умови зберігання «старих записів» округу. Від імені комітету Джон Корді Джеффресон, інспектор Комісії з історичних рукописів, здійснив систематизацію документів, що охоплювали період 1549—1820 років. Записи були розподілені на 87 класів, які включали понад 10 000 томів та майже 5 000 сувоїв. Більш сучасні документи, створені після 1820 року, отримали окреме сховище.
Таким чином, архів округу Міддлсекс поступово набув інституційного характеру, перетворившись із функції діловодства на організоване сховище історично значущих матеріалів.
Створення Лондонської окружної ради у 1889 році призвело до значного зменшення території графства Міддлсекс.
У 1893 році постало питання щодо переміщення документів сесій Міддлсекс із будинку засідань у Клеркенвеллі (район, який раніше належав до Міддлсекс, а згодом увійшов до складу Лондона). Між двома окружними радами виникла суперечка щодо відповідальності за збереження цих матеріалів. Конфлікт тривав близько п'яти років. Суддя Верховного суду зрештою виніс рішення на користь графства Міддлсекс, підтвердивши його право на збереження документів.
Таким чином, суперечка щодо архівних матеріалів стала важливим етапом у визначенні юрисдикції та відповідальності за історичні документи після адміністративних змін кінця XIX століття.
риблизно в той самий час акт Ради графства Міддлсекс надав органу право витрачати кошти на збереження, упорядкування, індексацію, класифікацію та публікацію документів, що становлять суспільний інтерес.
У 1913 році відкрилася нова ратуша Міддлсексу у Вестмінстері, обладнана спеціально побудованими сховищами для зберігання пам'яток. Для організації та контролю переміщення документів із тимчасового зберігання було призначено помічника. Лише у 1923 році було введено посаду штатного асистента-випускника, який відповідав за: реставрацію документів; питання зберігання; опрацювання письмових запитів; виготовлення документів для громадських дослідників; приймання подарунків та депозитів.
Таким чином, архівна служба Міддлсекс поступово еволюціонувала від базових функцій збереження до професійної системи управління документами, що забезпечувала як їхню фізичну охорону, так і доступ для громадськості.
Після завершення Другої світової війни діяльність окружного архіву поступово розширювалася.
Було запроваджено посаду окружного архівіста: спочатку на умовах неповного робочого дня (полковник Вільям Ле Гарді), а з 1957 року — на повний робочий день. У цей період архів переїхав до нового приміщення за адресою: Будівля біля воріт королеви Анни 1, вулиця Дартмут. У 1960 році лорд-канцлер призначив архів офіційним місцем зберігання публічних документів відповідно до розділу 4 (1) Закону про публічні документи 1958 року Після цього архів значно розширив свої фонди, прийнявши на зберігання документи дрібних сесій, коронерів, опікунських рад та інші офіційні матеріали. На цей час архів також придбав велику довідкову бібліотеку з топографії Міддлсексу, а також значну колекцію карт, гравюр та фотографій.
Таким чином, у післявоєнний період архівна служба отримала офіційний статус та суттєво розширила свої функції, перетворившись на комплексний центр збереження та дослідження документальної спадщини.
Офіс архіву Великого Лондона
Відповідно до Закону про місцеве самоврядування Лондона 1963 року, який набрав чинності 1 квітня 1965 року:
Адміністративні округи Лондон та Міддлсекс, разом із відповідними графствами, були скасовані. Їх замінила Рада Великого Лондона, що здійснювала управління значно ширшою територією, відомою як Великий Лондон. До складу Великого Лондона увійшли також райони, які раніше належали до графств Кент, Суррей, Ессекс та Гартфордшир, З метою уникнення плутанини було погоджено, що архівні записи з цих районів залишатимуться у межах їхніх історичних графств.
Таким чином, адміністративна реформа 1965 року не лише розширила територію Лондона, але й визначила принципи збереження документальної спадщини, забезпечивши її прив'язку до традиційних історичних меж.
Після адміністративних змін 1965 року Рада Великого Лондона взяла на себе відповідальність за:
архіви графств Лондон і Міддлсекс, бібліотеку колишніх членів Лондонської ради графства.
На їхній основі було створено Архів Великого Лондона та Бібліотеку.
Хоча адміністративно вони були об'єднані, архів продовжував існувати у двох окремих місцях: матеріали Міддлсексу зберігалися на Дартмут-стріт; матеріали Лондона — у Каунті-Холі (будівля архіву розташовувалася приблизно там, де нині знаходиться Лондонський акваріум). Остаточне об'єднання відбулося у 1979 році, коли Рада Великого Лондона продала ділянку на Дартмут-стріт, і всі фонди були перенесені до Каунті-Холу.
Таким чином, Архів Великого Лондона поступово набув єдиного центру зберігання документів, що забезпечило більш ефективне управління історичною спадщиною міста.
У 1982 році Архів Великого Лондона було перенесено до адаптованого приміщення за адресою: Нортгемптон-роуд, 40, Клеркенвелл.
Нове приміщення розташовувалося у колишній будівлі друкарні «Темпл Прес». Друкарня переїхала сюди у серпні 1939 року з сусідньої Роузбері-авеню. Використання будівлі друкарнею тривало до кінця 1960-х років.
Таким чином, приміщення, що раніше виконувало виробничі функції, було переобладнане для потреб архівної служби, забезпечивши належні умови для зберігання документальної спадщини Великого Лондона.
У 1986 році Раду Великого Лондона було скасовано, і відтоді архіви перебувають під управлінням Корпорації Лондонського Сіті
У 1992 році завершено будівництво нового блоку сховища, що прилягає до ділянки на Нортгемптон-роуд. Нове сховище було спроєктоване відповідно до сучасних стандартам зберігання архівів,. Воно оснащене мобільними стелажами та системами контролю навколишнього середовища, що забезпечують належні умови для довготривалого збереження документів.
Таким чином, після адміністративних змін архівна служба отримала нову інституційну основу та сучасну матеріальну базу, що дозволило значно підвищити рівень збереження історичних фондів.
Лондонський столичний архів
У 1997 році Архів Великого Лондона було перейменовано на Лондонський столичний архів.
У 2005 році, у зв'язку з масштабною програмою реконструкції Гілдхолу, архівні документи Корпорації Лондонського архіву були перенесені до Лондонського столичного архіву.
Корпорація Лондонського Сіті є місцевим органом влади для району Лондонське Сіті, відомого також як Квадратна Миля. Архів зберігає документи, створені Корпорацією та підпорядкованими організаціями, серед яких:
найдавніші матеріали, датовані 1067 роком; офіційні записи про управління та розвиток Сіті, включаючи документи Суд олдерменів та Суду Загальної Ради; матеріали офіційних департаментів, зокрема Камергерства (головного фінансового департаменту Корпорації, що також займається питаннями осіб, яким надано свободу в місті); записи організацій, за які відповідає Корпорація Лондонського Сіті: поліція Лондонського Сіті, низка судів, відкриті простори та основні лондонські ринки.
Таким чином, архіви Корпорації Лондонського Сіті становлять унікальне джерело інформації про адміністративну, фінансову та соціальну історію Лондона від середньовіччя до сучасності.
У 2008 році розпочалася робота над об'єднанням:
Лондонського столичного архіву; Відділу рукописів Бібліотеки Гілдголл; Відділу друкованих видань і карт Бібліотеки Гілдголл.
Відділ рукописів зберігав депоновані записи організацій та установ Лондонського Сіті, серед яких:
75 лондонських конюшен-компаній; школи, парафії та округи; численні підприємства, що діяли в межах Квадратної Мили — від невеликих сімейних фірм до великих міжнародних банківських та страхових компаній.