Петро́ Яки́мович Га́вриш ( 7 березня 1956, с. Більськ, Полтавська область, УРСР — 25 жовтня 2018, м. Полтава, Україна) — український археолог, кандидат історичних наук (1996), доцент ПНПУ імені В. Г. Короленка. Багаторічний дослідник Книшівського (1987—1993 рр.) та Більського (1986; 1994; 1996—2007 рр.) городищ скіфського часу.

Біографія Народився 7 березня 1956 року в с. Більськ на Полтавщині в родині колгоспників. З 1963 по 1971 рр. навчався в місцевій школі, по закінченню якої працював у колгоспі.

Протягом 1974—1976 рр. проходив службу в радянській армії. По поверненню зі служби відвідував підготовче відділення для трудової молоді при Харківському державному університеті імені О. М. Горького, а з 1978 р. вступив на історичний факультет цього ж ЗВО. Під час навчання обрав спеціалізацію «археологія раннього залізного віку», бувши студентом — долучався до археологічних експедицій під керівництвом Бориса Шрамка.

По закінченню університету, з 1983 р. почав працювати в Полтавському державному педагогічному інституті імені В. Г. Короленка. У 1984-85 рр. очолював окремий загін у складі Скіфо-слов'янської експедиції (керівник експедиції — Б. А. Шрамко), на чолі якого вів окремі ділянки розкопів на Східному та Західному укріпленнях Більського городища. З 1986 р. проводив вже самостійні археологічні дослідження.

Протягом 1987—1993 рр. керував експедицією Полтавського педагогічного інституту, що досліджувала Книшівське городище неподалік м. Гадяч. За 7 польових сезонів було досліджено понад 5500 м² площі, що робить це городище однією з найбільш досліджених пам'яток скіфського часу в українському ЛісостепуПеляшенко К. Ю., Гавриш П. Я. Ліпний посуд Книшівського городища. Археологія. 2018. № 1. С. 91.. Окрім вивчення площі городища, було також здійснено переріз валу та досліджено 5 курганів сусіднього Броварківського могильника.

Отримані матеріали стали основою для кандидатської дисертації «Население скифского времени бассейна Среднего Псла», захищеної 1996 р. (науковий керівник — В. Ю. Мурзін).

Після захисту дисертації, у 1997 р. повернувся до досліджень Більського городища. Протягом 1997—2007 рр. працював на Західному (зокрема, протягом 1997—2003 рр. тут було розкопано Зольник № 7Шрамко І. Б. Металеві вироби з розкопок зольника 7 Західного Більського городища (дослідження П. Я. Гавриша). Археологічні дослідження Більського городища 2019. 2020. С. 231—266.) та Великому укріпленнях Більського городища, а також у його окрузі. У 2003—2005 рр. досліджував кургани в урочищі Скоробір.

У 2007 р. провів пам'яткоохоронні дослідження на Західному укріпленні Більського городищаГавриш П. Я. Пам'яткоохоронні роботи в Більському городищі. Археологічні дослідження в Україні, 2006—2007. 2007. С. 62–66., що стало останнім польовим сезоном вченого. Відійшовши від польової діяльності, зосередився на написанні науково-популярних книг з тем археології та краєзнавства, а також продовжив викладання в університеті, де працював до самої смерті.

Помер 25 жовтня 2018 року в м. Полтава.

Дискусія щодо Куземинського укріплення Більського городища У 2003 році опублікував статтю в журналі «Археологія», в якій заперечив висновки кількох попередніх поколінь вчених про існування Куземинського укріплення в системі оборонних споруд Більського городища. Зокрема, було піддано сумнівам висновки В. О. Городкова, Г. Т. Ковпаненко, Б. М. Гракова, А. О. Моруженко та Б. А. Шрамка. За словами Гавриша, працюючи в складі Скіфо-слов'янської експедиції у 1985 р. він з очолюваним ним загоном отримав завдання, спираючись на плани Б. А. Шрамка, провести розвідку на Куземинському укріпленні: зібрати підйомний матеріал, виконати шурфування та сфотографувати вали, проте ніхто із загону не помітив жодного рукотворного укріплення. Окрім того, згідно з цією ж статтею, П. Я. Гавриш протягом 1986—1995 та в 2000 рр. проводив самостійні розвідки в околицях с. Куземин, але валів скіфського укріплення не спостерігавГавриш П. Я. Куземинське укріплення в Більському городищі. Археологія. 2003. № 4. С. 116—124..

Публікація викликала здивування в наукової спільноти. У 2006 р. в журналі «Археологія» Борис Шрамко опублікував статтю-відповідь, де заперечив висновки Гавриша, а також зазначив, що в 1985 р. його на чолі загону дійсно відправляли в розвідки до Куземинського укріплення, після чого виключили з Скіфо-слов'янської експедиції. За словами Б. А. Шрамка, до Гавриша й раніше виникали питання стосовно його археологічної діяльності, адже він, на думку Б. А. Шрамка, погано розбирався в археологічній стратиграфії та особливостях культурного шару, а після того як він не зміг провести розвідку на Куземинському укріпленні, це стало остаточною причиною виключення його зі складу експедиціїШрамко Б. А. На захист В. О. Городцова (з приводу публікації П. Я. Гавриша). Археологія. 2006. № 3. С. 84–87..

У грудні 2007 р. експедиція Історико-культурного заповідника «Більськ» під керівництвом В. В. Приймака провела розвідки у південній околиці с. Куземин, якими було підтверджено факт існування Куземинського укріпленняСкорий С. А. До питання про наявність Куземинського укріплення Більського городища / С. А. Скорий, О. Б. Супруненко, В. В. Приймак, О. В. Коротя. Археологія. 2008. № 3. С. 102—106.. У ході розвідок було створено сучасні на той момент цифрові фотознімки, отримано GPS-координати та укладено план пам'ятки. Також було зачищено вал в місці його руйнування та показано наявність стратиграфії, яка є типовою для укріплень раннього залізного віку Лівобережжя Дніпра.

Окрім того, у 2014 році експедицією Інституту археології НАНУ під керівництвом Д. С. Гречко було проведено переріз валу та рову, а також здійснено шурфування на території укріплення. За висновками вчених, Куземинське укріплення цілком відповідає своїй назві та датується скіфським часом, вал цього об'єкта є додатковим укріпленням єдиного комплексу оборонних споруд Більського городища, однак не є окремим городищемГречко Д. С. Дослідження Куземинського укріплення Більського городища. Археологічні дослідження в Україні 2014. 2015. С. 160—161.Гречко Д. С. Результати археологічних досліджень Куземинського укріплення. Археологічні дослідження Більського городища 2014. 2015. С. 35–50..

Попри висновки колег, Петро Гавриш залишився переконаним у своїх висновках стосовно відсутності Куземинського укріплення, цю тезу він повторив в останній своїй монографії, що вийшла вже по смерті автора у 2019 роціГавриш П. Я. Фортифікаційне будівництво у стародавньому Гелоні: історико-археологічне дослідження. Харків ; Котельва: Майдан, 2019. С. 6..

Наукова діяльність Автор 2 монографій та 4 науково-популярних книг з археології та краєзнавства, а також понад 100 наукових публікаційГейко А. В., Коваленко О. В. До 60-річчя Петра Якимовича Гавриша. Археологія. 2016. № 3. С. 135—136.Гейко А. В. Пам'яті Петра Якимовича Гавриша. Археологія. 2018. № 4. С. 157—158..

Монографії

«Племена скіфського часу в лісостепу Дніпровського Лівобережжя (за матеріалами Припсілля)» (2000); «Фортифікаційне будівництво у стародавньому Гелоні: історико-археологічне дослідження» (2019).

Науково-популярні видання

«Загадка стародавнього Гелона» (2010); «Більська давнина: нариси з історії села Більська на Полтавщині від часу заснування до 1917 року» (2012); «Більське городище (місто Гелон): реалії та міфи. Історико-археологічне дослідження» (2016); «Більська минувшина: нариси з історії села Більськ на Полтавщині 1917—1991 року» (2017);

Родина Був одружений з Риммою Леонідівною (до шлюбу — Гранкіна) Гавриш (1962—2019) — кандидаткою історичних наук (2000), доценткою (2005);

Вшанування пам'яті

До 60-річчя вченого було присвячено статтю в 3 випуску журналу «Археологія» за 2016 рікГейко А. В., Коваленко О. В. До 60-річчя Петра Якимовича Гавриша. Археологія. 2016. № 3. С. 135—136.; Пам'яті Петра Якимовича Гавриша присвячено статтю в 4 випуску журналу «Археологія» за 2018 рікГейко А. В. Пам'яті Петра Якимовича Гавриша. Археологія. 2018. № 4. С. 157—158.; 28 жовтня 2019 р. на фасаді школи в с. Більськ, де навчався Петро Гавриш, відкрито меморіальну дошку; 8 березня 2023 р. з нагоди 67-ї річниці від дня народження Петра Гавриша, відбувся меморіальний захід пам'яті вченого в ПНПУ імені В. Г. Короленка, де він понад 35 років викладав; 7 лютого 2024 р. рішенням Котелевської селищної ради вулицю Мічуріна в с. Більськ перейменовано на вулицю Петра Гавриша.

Примітки