28 липня 2026 року, о 16:27:15 за японським стандартним часом (07:27:15 UTC), у префектурі Кумамото на півдні Японії стався землетрус магнітудою Mww6,8 (MJMA7,1) на глибині 10 км. Загинуло щонайменше 36 людей, сотні отримали поранення.
Японське метеорологічне агентство офіційно назвало землетрус землетрусом Кумамото 2026 року (яп. 令和8年熊本地震, Хепберн: Reiwa 8-nen Kumamoto jishin).
Тектонічне розташування Префектура Кумамото розташована на Кюсю, найпівденнішому з чотирьох головних островів Японії. Вона лежить на південному кінці Японської серединної тектонічної лінії, найдовшої в Японії, де система активних розломів розгалужується у двох напрямках у зоні розлому Беппу-Ханеяма. Землетруси відбуваються вздовж грабена Беппу-Сімабара, епіцентри яких з часом переміщуються із заходу на схід. На південний схід від Кумамото розташована велика система зсувів південно-північно-східного простягання, що складається з розлому Хінагу на півдні та розлому Футугава на півночі, частини якого розірвались під час землетрусів у Кумамото 2016 року.
Опис Землетрус стався 28 липня, о 07:27 UTC, в префектурі Кумамото, Японія. За даними Японського метеорологічного агентства (JMA), землетрус мав магнітуду MJMA7.1. Геологічна служба США (USGS) зафіксувала землетрус магнітудою Mww6.8 з епіцентром у 5 км (3,1 милі) на схід від міста Уто.
Землетрус був спричинений зсувним розломом. Рішення фокального механізму Геологічної служби США (USGS) показало, що косейсмічний зсув стався або на лівому бічному розломі північно-західного простягання, або на правому бічному розломі північно-східного простягання. За словами Шінічі Сакаї, вченого з Інституту досліджень землетрусів Токійського університету, землетрус міг бути спричинений зсувом на південній частині розлому Хінагу. Під час землетрусів у Кумамото 2016 року активувалася лише північна частина розлому Хінагу, що спричинило передачу кулонівських напружень на південні частини розлому.
Геологічна служба США (USGS) змоделювала землетрус зі зсувом по розлому розміром 40 на 15 км (24,9 на 9,3 милі) на північно-східному простяганні. Згідно з моделлю, розрив поширювався двосторонньо; простягаючись на північний схід та південний захід від гіпоцентру, і був завершений трохи більше ніж за 15 с. Максимальний зсув 2 м (6 футів 7 дюймів) був зафіксований на глибині близько 5 км (3,1 милі) поблизу гіпоцентру. Ближче до поверхні зсув був обмеженим, досягаючи піку 0,9 м (2 фути 11 дюймів).
Примітки