Гліб Дмитрович Затворницький (1902, Санкт-Петербург — травень 1961, Запоріжжя) — український радянський режисер театру і кіно, сценарист, педагог. Був засновником кількох театрів, а також 1-ї КЕМ (Кіноекспериментальна Майстерня) в Києві.
Біографія Народився у 1902 році в Санкт-Петербурзі. Був дворянином, походив з роду МилорадовичівУкраїнські кінематографісти, педагоги: відновлені сторінки життя.
В юні роки служив у Денікінській армії в Одеському артилерійському юнкерському училищі.
В 1921 році в Москві приєднується до театру Мейєрхольда. Вже за рік повертається до Києва працювати в «Березолі» у Леся Курбаса. Проте ще через рік покидає і цей театр та за сприяння міському комсомолу засновує свій власний «Агмас ім. 1 травня (Театр робітничої молоді)». Одразу після цього організовує інший театр «Комункульту», цього разу навіть здійснює кілька постановок та разом з Олексієм Капером та Лазером Френкелем намагається організувати при театрі незалежну кіностудію.
З 1921 році вважав себе футуристом. Пізніше написав ряд статей в журналах «Нова ґенерація» та «Кіно», обстоюючи позиції документалізму та соціального замовлення. В 1924—1925 роках перебував на службі в Червоній армії, де завідує драмколективом.
З 1925 року демобілізується та працює в Києві сценаристом та режисером Кіноекспериментальної майстерні, де разом з своїми учнями знімає фільми «Даєш!» та «Чирвовий валет» (1928).
Пише разом з Іваном Перестіані сценарій фільму «Лавина» (1928), поставлений на студії ВУФКУ в Одесі.
В 1929 році їде до Дніпропетровська та організовує там Театр робітничої молоді (ТРАМ). Однак дуже скоро знову в Києві з оператором Борисом Пумп'янським знімає неігровий фільм «Дніпробуд». Про цю роботу згадує журнал української кінематографії «Кіно», згадуючи, що замість титрів у фільмі використані знімки з газет.
Його наступний фільм називається «Транспорт» («Сто тисяч кілометрів»). В 1931 році його зйомки затверджує сектор Агітпромфільму Київської кіностудії.
В 1933 році Затворницький один семестр викладає в Московському державному інституті кіно. Після чого два роки працює з студентами-сценаристами індивідуально. Після свого наступного повернення до Києва до 1937 року очолює школу з підготовки молодих режисерських кадрів при Київський кіностудії.
В 1936 році разом зі старим знайомим Лазарем Франкелем ставить фільм «Том Соєр». В 1938 працює асистентом Олександра Довженка на зйомках «Щорса». Проте згодом Гліба Затворницького виключають зі знімальної групи фільму.
4 листопада 1938 року заарештовують за вживання наркотиків, проте за 2 роки відпускають з серйозно ушкодженим після тортур слухом. З 1940 року Затворницький працює педагогом в акторській школі Театрі ім. Франка.
В часи Другої світової війни залишається в окупованому Києві, де засновує театр-студію «Гроно» та знайомиться з колишнім гетьманом Петром Скоропадським, який навідується до Києва. «Гроно» ставить спектаклі в Києві та навіть гастролює до Берліна. Мистецтвознавець Олександр Безручко припускав, що Затворницький співпрацював з німецькою владою, як законспірований радянський агент, саме тому після закінчення війни намагався повернутися в СРСРДоля кінорежисера Гліба Затворницького.
Кінець війни застав Затворницького в Гамбурзі, однак він вирішив повернутися в Україну. Радянська влада не змогла вибачити йому культурну співпрацю з німцями. З кінця 1947 року, після погроз влади, Затворницький жив і працював у Новоград-Волинському. У червні 1948 року був заарештований, а 5 лютого 1949 року засуджений на 25 років перебування у виправно-трудових таборах.
Після настання «великої амністії» випущений на волю у 1956 році, повністю втративши слух, відбувши 7 років ув'язнення у Воркуті. У травні 1961 року раптово помер від серцевого нападу на залізничному вокзалі Запоріжжя, повертаючись з конференції Українського театрального товариства.
Відгуки Олексій Бобровников у своїх спогадах називав Гліба Затворницького «ерудитом, бібліофілом і циніком». Микола Бажан вважав його «типовим невдахою у творчості. … „Невдачі“ були, мені здається, і однією із головніших причин побутової нестійкості і розхлябаності Гліба Затворницького, його патологічних звичок — морфінізму, опіокуріння тощо».
Театрознавець Валерій Гайдабура, який ретельно досліджував життя та творчість Гліба Затворницького, писав:
Фільмографія «Щорс» (1939, асистент режисера)
Режисер-постановник: «Даєш!» (1928) «Чирвовий валет» (1928) «Том Соєр» (1936, у співавт.)
Сценарист: «Лавина» (1928, ВУФКУ (Одеса)
Примітки
Джерела
Олександр Безручко, «Режисер і педагог Гліб Затворницький» Кино и время. Вып. 3-й. Режиссеры советского художественного кино. М., 1963. — С.109—110.
Посилання
ВУФКУ: Гліб Затворницький (1902—1961)