Хо́ртиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований поблизу Запоріжжя, нижче Дніпровської ГЕС. Унікальний природний та історичний комплекс. Хортиця є одним із Семи чудес України.
На північному краю острова був останній дніпровський поріг. Хортиця витягнута з північного заходу на південний схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно 3 000 га. Острів до останнього часу зберігав ліси в прибережних балках, а в післявоєнні часи був заліснений лісовим господарством в північній частині, де ґрунти є піщаними. У південній частині зберігається степ з багатьма реліктовими видами рослин, які збереглися тільки на острові, але в давнину зростали на всій території півдня України. На крайньому півдні острова існують плавні.
Назва Існує дуже багато версій походження назви острова, втім більшість дослідниківСупруненко В. Запорожский край. Популярная энциклопедия природных и исторических достопримечательностей, традиций и названий. — Запоріжжя : Просвіта, 2006. — С. 65. виводить назву від тюрксько-половецького «орт», «орта», що означає «середній» (посеред Дніпра). Серед низки версій, назву виводять від «хорт» — «пес», від давньослов'янського бога Хорса.
Вперше назва острова трапляється у праці імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією».Костенко Л., Юхимович Л. Хортиця (Фотобуклет) / Мистецтво, Київ — 1979 В різних списках цієї праці Хортиця має назву острів Святого Григорія та острів Святого Георгія. Щодо Григорія, то вважають, що це був вірменський просвітник Григорій Просвітитель (святий Григор).
У руських літописах острів називається Хортичем, Кортицьким, Городецьким, Ортинським, Інтрським островом. Вперше назва Хортичий острів згадана у зв'язку з походом князя Святослава Ізяславича проти половців 1103 року.
У Воскресенському літопису під 1223 роком острів названий Варязьким островом. Еріх Лясота, Боплан писали про Хортицю та Хіртицю, польський хроніст Марцін Бельський — про Хорчика. Василь Зуєв й князь Мишецький називали острів Хортиц. В атласі Дніпра 1786 року адмірала Пущина іменується Хитрицький, в Рігельмана — Хордецький острів.
Дмитро Донцов наводить легенду, де йдеться про те, що «Хортицею той острів прозивався по причині, що там колись у давнину стародавня була хвортеця». Проте, ця легенда не є переконливою з наукової точки зору.
Природа З геологічного погляду, Хортиця є частиною Українського кристалічного щита. Долина Дніпра в районі Хортиці є єдиною збереженою ділянкою порожистої частини річки. До будівництва Дніпровської ГЕС русло Дніпра перетинало дев'ять порогів. Безпосередньо біля острова Хортиця не було порогів, але збережені скельні острови й скельні структури в північній частині острова мають характерні для порогів особливості. Хортиця й прилеглі до неї острови оголошені геологічним заказником «Дніпровські Пороги».
Геологічною основою острова служать докембрійські породи віком близько 2,5 млрд років, у першу чергу — граніти, покриті шаром більш молодих осадових порід. У північній частині Хортиці над берегом піднімаються скелі заввишки 40—50 м, що спадають до півдня.
Флора та фауна Флора Хортиці нараховує понад 1000 видів вищих рослин, з яких 15 % є ендеміками. На острові стикаються різноманітні природні зони: різнотравно-ковилові степи, дубові й хвойні ліси, заплавні луки. Завдяки особливим мікрокліматичним умовам, утвореним могутньою річкою, рослинні угруповання істотно відрізняються від материкових.
Російсько-українська війна Через військові дії у Запорізькій області були знищенні численні ліси. Через це кажани, які мешкали там, почали шукати прихисток у Запоріжжі, сусідніх містах та селах і заселятися у будинках та міських парках. Впродовж зими 2023-го запорізькі зооактивісти, волонтери й просто містяни, які знаходили у себе рукокрилих, передавали їх працівникам Національного заповідника Хортиця. Звідти тварин відправляли до Українського центру реабілітації рукокрилих (УЦРР), який знаходиться у Харкові, для того, щоб кажани спокійно пережили зимову сплячку. Весною 2024-го врятованих кажанів випустили на Хортиці, природа якої має сприятливі умови для їх проживання. Всього на острові оселилося чотири види червонокнижних ссавців: руда вечірниця, кажан пізній та нетопир середземноморський, лилик двоколірний.
Історія
Мезоліт Людина з'явилася на острові ще в епоху мезоліту.
Перші археологічні знахідки відносять до доби мезоліту (10—6 тисячоліття до н.е) у північній та східній частинах Хортиці. Пам'ятки дніпро-донецької культури доби неоліту (5—3 тис. до н.е) — у селі Середній Стіг і урочищі Вирва.
Енеоліт
Поселення знайдено у північно-східній частині острова, де до 1970 рр. існувало давнє козацьке село Середній Стіг, яке дало назву Середньостогівській культурі енеоліту 4 тис. до н. е.. Від цих поселень залишилися численні поховання, городища й культові споруди, велика кількість крем'яних, кам'яних, кістяних та рогових знарядь праці на острові Байди, в урочищах Вирва, Дурна Скеля, Соловка Гай та в північній частині Хортиці. Численні знахідки цього часу було піднято зі дна Старого Дніпра.
Бронза Перші істотні досліджені поселення належать до епохи бронзи (III—II тис. до н. е.). Пам'ятки бронзи відомі по всій території Хортиці: поховання ранньої бронзи поселення племен ямної культури 3—2 тис. до н. е. (північно-східна частина острова); поселення племен катакомбної культури, перша половина 2 тис. до н. е. (східний схил балки Совутиної); поселення племен культури багатовалікової кераміки 16—15 ст. до н. е. (північно-східна частина острова); поселення племен зрубної культури 15—14 ст. до н. е. (південний схил балки Молодняга).
На острові Байда була виявлена потужна фортеця з кількома рядами стін та ровів, що була столичним замком усього Нижнього Подніпров'я. Тут було знайдено святилища, де, можливо, проводили астрономічні спостереження.
Залізна доба Городище «Совутина Скеля» є пам'яткою скіфського часу 7—3 ст. до н. е., де досліджено оборонні (до 6 м), житлові та господарські будівлі. Численні ґрунтові і курганні могильники (6 курганних груп).
Сармати з 2 ст. до н. е. до 3 ст. залишили окремі поховання і монети. В 1925 році була знайдена тетрадрахма царя Єфтидема Бактрійського 2—1 ст. до н. е. (в річці біля Хортиці) і римський динарій імператора Адріана.
Могильник черняхівської культури (2 ст.) на території сучасної СШ № 43, поселення на острові Байда та на річці Середня Хортиця.
Доба Київської Русі У IX сторіччі на півдні острова виникло неукріплене містечко бродників, назване А. Сокульським «Протолче». Воно було слов'янське. Поселення лежало біля стародавньої переправи через Дніпро — Протолчий брід. Поселення існувало у 10—14 сторіччях. Про торговельну активність населення можуть свідчити виявлені тут арабські й інші монети.
Костянтин VII Багрянородний згадує в середині X століття Хортицю у творі «De administrando imperio» як острів св. Григорія.
За легендою, 972 року біля Дніпрових порогів загинув у боротьбі з печенігами князь Святослав Ігоревич, повертаючись із походу на Константинополь. Цікаво, що в цих місцях на дні Дніпра знаходили старовинну зброю, яка втратилася в часи Другої світової війни. 2011 року знайдено коштовний давньоруський меч каролінгського типу, який одразу нарекли «мечем Святослава»
1928 року під час будівництва Дніпрогесу поблизу Хортиці на дні Дніпра було виявлено чотири мечі й один клинок без руків'я. За написами, клинки є франкського походження, за орнаментацією руків'їв — вироблені на берегах Балтики в другій половині 10 — початку 11 ст. (ще один подібний меч 10 сторіччя був знайдений у протоці гирла Дніпра).
Надалі острів постійно використовувався як українська база проти половців і монголо-татар. 1103 року руські князі на чолі з Святополком Ізяславичем зійшлися на Хортиці перед походом на половців (Іпатський літопис).
1223 року руські князі зустрілися на нараду на Хортиці перед битвою з татарами на Калці.
Козацька доба
На острові багато назв, пов'язаних з перебуванням запорожців: урочище Сагайдачного, Січові ворота, Козача могила, Совутина скеля та інші. Хортиця відіграла чималу роль у боротьбі козаків проти татар і поляків.
У XV столітті Хортиця стала центром формування протидії Польщі з боку козаків. Козаки будували тут, як і на інших островах, «засіки». Саме на Малій Хортиці (можливо за 10 км на північ від Хортиці, або на острові Байди) у 1550-х роках князь Дмитро Вишневецький-Байда збудував фортецю, що планувалася польським урядом для контролю над рухом козаків через Дніпро і на Хортиці. У січні 1557 року турецько-татарські війська напали на фортецю і згодом зруйнували. На острові Байда були виявлені залишки дерев'яних укріплень, оборонні, господарські споруди та житлові приміщення XVI століття.
У 1596—1648 роках з короткими перервами на Хортиці перебувала залога реєстрових козаків; звідти починали повстанські походи Тарас Федорович Трясило (1630), Іван Сулима (1635). У 1648 році Богдан Хмельницький розгромив на Хортиці польську залогу.
У 1660—1670-х роках Хортиця була військовою базою Івана Сірка.
У балках Молодняга, Липова, Совутина відкриті зимівники запорозьких козаків XVIII століття, де знайдені цвяхи, кераміка, ножі, фрагменти пічки та інше.
Під час російсько-турецької війни у 1735–1739 роках на Хортиці збудовані укріплення, залишки яких збереглися. У 1736 році на Хортиці була заснована Запорозька верф, для її захисту побудовані фортеця та ретраншемент. Декілька десятків чайок верфі затонуло біля острова.
До зруйнування Січі 1775 року Хортиця належала до володінь Запорозької Січі.
У складі Російської імперії 1789 року на східному березі острову заснована німецька менонітська колонія Острів Хортиця, що входила до Хортицької волості Катеринославського повіту. У 1886 року тут було 452 мешканці, 23 двори, школа.
Тарасова стежка
Влітку 1843 року, діставшись на кораблі до Катеринослава (сучасний Дніпро), молодий 29-річний поет і художник Тарас Шевчекно відправився пішим ходом вбік Олександрівська (нинішнього Запоріжжя) уздовж порогів стежками, а потім, минувши Кічкаську переправу, зупинився в гостях у Прокопа Булата. У плани поета входило й відвідування легендарного острову. Син Прокопа, Роман Булат, кілька днів підряд перевозив у човні-каюку Тараса Шевченка на Хортицю.Частина шляху, яким, згідно з розповідями, раніше ходив поет, була оформлена гранітними стелами з уривками з творів Кобзаря, присвячених Хортиці, Запорізькому краю, Дніпру й порогам. Наразі Тарасова стежка починається біля підніжжя високого пагорбу недалеко від музею, і проходить вздовж узбережжя Хортиці, повертаючи на захід.
У складі СРСР 14 березня 1927 року розпочалося будівництво ДніпроГЕСу.
Протягом 1927—1928 років на Хортиці споруджуються будівлі технічного призначення: водогін, водонасосна станція, через Нове Дніпро організована поромна переправа.
У лютому 1928 року розпочинається будівництво мостів. Головним архітектором проєкту був М. Стрілецький. 5 вересня 1931 року мости були введені в експлуатацію.
6 липня 1935 року на острові Хортиця відкрито перший в Запоріжжі «Будинок відпочинку металургів», який прийняв перших відпочивальників — доменщиків. Цей будинок відпочинку згодом став санаторієм-профілакторієм металургійного комбінату «Запоріжсталь», де розташована романтична альтанка «Ластівчине гніздо» над Старим Дніпром. Будівництво будинку відпочинку розпочалося навесні 1935 року та вже за 42 дні було зведено 7 котеджів з соляріями зверху, 6 особняків з окремими кімнатами та їдальнею. З 1 червня 1936 року заклад вже офіційно був відкритий як повноцінний профілакторій. Під час Другої світової війни будівлі «Будинок відпочинку металургів» були суттєво пошкоджені. Відновлення тривало аж до 1959 року. Спочатку відновлений заклад був Будинком творчості, а згодом «Будинком відпочинку металургів» Півдня України. З 1 червня 1965 року господарем профілакторію знову став металургійний комбінат «Запоріжсталь». Альтанка «Ластівчине гніздо», до речі дивом пережила війну та й досі є одним із символів Хортиці.