Дніпро́ві поро́ги — виходи гранітів, гнейсів та інших корінних гірських порід Українського кристалічного щита в руслі Дніпра між сучасними містами Дніпро і Запоріжжя. Після побудови у 1932 році Дніпрогесу їх затоплено водами Дніпровського водосховища.
Визначення
Річковий поріг є гряди каменю, що перегороджують річку між обома берегами, а забори є гряди каменю, які не перекривають річку між берегами та залишають вільний прохід з одного, правого або лівого берегу.
Геологія
Походження порогів Український кристалічний щит — ділянка земної кори, яка сформувалася однією з перших на планеті. Поодинокі визначення радіогенного віку кристалічних порід острова Хортиця, який традиційно вважається частиною Дніпровського Надпорожжя, становлять 2970 млн років. 1,7 млрд років тому ця територія являла собою велику гірську країну. Пізніше гори були зруйновані в процесі денудації, а потужні нашарування осадових порід з часом змитіДеркач Т. Г. Відслонення архейських гранітів Запоріжжя — європейський ексклюзив (Дніпровські пороги, о. Хортиця) // Музейний вісник, № 6, Запоріжжя, 2006. — С. 164—165.. 2 млн років тому по одному з розломів, що поділяють Український кристалічний щит на блоки, відбувся прорив ПраДніпраГорецкий Г. И. Аллювиальная летопись великого ПраДнепра. — Москва, «Наука», 1970. — с. 358.. Водний потік вимив м'які та зруйновані породи, залишивши у руслі річки, у місцях дрібніших тектонічних розломів, більш міцні скельні виходи — пороги та забори. Порогом вважається пасмо каменів, яке цілком перетинає річку від берега до берега. Забора — пасмо каменів, що перетинає річку частково, лишаючи прохід.
У давніх народних переказах, записаних у XIX ст. зі слів місцевих мешканців, походження порогів на Дніпрі пояснюється більш поетично: «До Христового народження лукавий мав велику силу! Каміння, скелі, печери — то все його робота. У печерах він ховався від Божого гніву, від грому. Тоді людей ще мало було, спокушать нікого, так він і давай розносить по землі та розкидать каміння: де кине малий камінець — через год виросте великий, де покладе великий — там виросте скеля. Хотілось йому всю землю покрить камінням, щоб нічого не росло, не жив ні чоловік, ні звір, ні птиця Божа. Тіко не по його вийшло: народився Христос, зараз же прокляв нечистого. З того часу каміння так і зосталось…»Новицкий Я. П. Народная память о Запорожье. Предания и рассказы, собраные на Екатеринославщине. — Рига, «Спридитис», 1990, с. 15..
«Як ще ріка нікотра не протікала, так Десна була старша за Дніпро. Стали вони спорить: „Котре прудче з нас побіжить, то те буде старше“. Так Десна зараз же як заспорилась, порізалась де низькі місця — щоб їй легше було. А Дніпро іще в батька пішов благословитися — а в їх батько море мабуть. Так він порізавсь горами, бескетями, поламався скрізь. Десна бачить, що не випередить Дніпра — що Дніпро горами порізавсь, — так вона стала рвать каміння і гатить Дніпро, щоб самій раньше прорізатися. (А тоді каміння ще не закляте було, — тільки вже не знаю, коли його Матір Божа закляла) І вона у 12 місцях гатила його, і поробилось там 12 порогів, а посередині 4 рази перегачувала. Ненаситецький зветься — там камінь поріс, у 4 раза тут каміння лежить, і у четверо проти тих, й той у 12 раз дужче кидає проти тих…»Українські народні казки, легенди, анекдоти. — Київ, «Державне видавництво художньої літератури», 1958. — с. 230—231..
Загальна характеристика Дніпровського Надпорожжя
Межі порожистої ділянки Дніпра (Дніпровського Надпорожжя), як правило, окреслюються досить умовно. Крайніми пунктами при описі Дніпровських порогів у відповідних працях є: з півночі — місто Дніпро, з півдня — місто Запоріжжя, острів Хортиця або нині затоплена водосховищем правобережна менонітська колонія КічкасАфанасьев-Чужбинский А. Поездка в Южную Россию. Часть 1. Очерки Днепра. — С.-П., 1861. — C. 53, 129Иловайский А. С. Днепровские пороги. — Киев, 1911. — С. 21, 36Яворницький Д. І. Дніпрові пороги. — Дніпропетровськ, «Промінь», 1989. — C. 13, 128Филянский Н. На Днепрострой — Харьков, «Государственное Издательство Украины», 1930. — C. 14, 25. Тобто, довжина порожистої частини Дніпра складає майже 100 км. Більш точне визначення подає проф. Д. О. Свіренко: «…Таким чином, порожистою частиною р. Дніпра слід вважати дільницю між верхнім Кодацьким і нижнім Вільним порогами… Інакше кажучи, довжина порожистої частини в нашому розумінні визначиться в 61 версту 50 сажнів, тобто коло 65,2 км»Свіренко Д. О. Дніпровське водосховище (гідробіологічне дослідження). Том 1 // Наукові записки Дніпропетровського Державного університету. Том VII. — Дніпропетровськ, 1938. — C. 54.
Стрімке падіння русла Дніпра на окресленій ділянці (30,89 м на 65,2 км)Свіренко Д. О., 1938. — C. 55-56. обумовлювало високу швидкість течії. На Вовнизькому порозі вона складала 5,03 м/сек. за високої витрати води, а у так званій Кічкаській ущелині (нижче останнього Вільного порогу) сягала 6,78 м/сек.Александров И. Г. Проект. — Москва, ВСНХ СССР. Главэлектро. Государственное Днепровское Строительство, 1929. — Том 1 (Исследования). — С. 162. Лід на Дніпрі стояв у середньому 76 днів на рік, але бувало, що зимою річка так і не замерзала. Весною повідь досягала апогею в квітні-травні, коли вода проходила відстань від міста Дніпра до Кічкаса менш ніж за добу. Іноді повінь перетворювалася на справжній катаклізм, як у 1773, 1845 («Велика вода») або 1931 роках. Під час кожної повені у топографії порожистого Дніпра відбувалися незначні зміни: змивалися, поділялися на частини або виникали деякі острови й мілини, міг змінитися фарватер. Все це фіксувалося на картах і планах різного часу, кожен з яких має свої відмінностіВласов О. Ю. Днепровские пороги (историко-географический очерк) // Запорожское казачество: от прошлого к грядущему. — Запорожье, АТ «Митор Сич», 2012. — С. 16. http://ostrov-hortica.org.ua/uk/otdel-kamenskaya-sich/450-2013-12-03-22-56-14.html ..
Дніпровське Надпорожжя являло собою один з наймальовничіших ландшафтів Європи. Бурхлива річка, затиснена між високими прямовисними гранітними берегами, скельні й піщані острови, сотні прибережних балок, вкритих цілинним степом і байрачними лісами — все це разом утворювало унікальний за красою природно-географічний комплекс.
Острови у порожистій частині Дніпра
Однією з характерних рис порожистої частини Дніпра була велика кількість островів. Багато з них з часом міняли назви, або мали їх одразу по декілька, деякі під дією сильних повеней розділялися на частини, зникали, інші знов виникали шляхом намиву піску. Тому не дивно, що автори, які описували дніпровські острови, уникали уточнення їх числа. Д. І. Яворницький на відтинку між Монастирським островом і Хортицею згадує майже 90 островівЯворницький Д. І., 2005. — C. 68-85, а, наприклад, на карті Дніпробуду їх позначено менше 70План порожистой части р. Днепра, составленный по данным детальных сۥёмок 1917-18-19-22-24 г.г. (1: 50000) // Александров И. Г. Проект. — Москва, ВСНХ СССР, Главэлектро, Государственное Днепровское Строительство, 1929. — Том 1 (Приложения: альбом карт и планов).
Найбільше у Надпорожжі було наносних островів. Вони утворювалися з піску та намулу, який відкладався за скелями та брилами, що стирчали з води. На цих островах, як правило, у північній частині, були виходи граніту. Зустрічалися й цілком піщані острови типу кіс, але не виключено, що в їх основі теж були скелі. Майже всі острови цього типу весною заливала вода. Друга група — скелясті, іноді позбавлені будь-якого ґрунту і рослинності острови. Деякі з них були настільки малі, що не заслуговували назви островів, і місцеве населення називало їх «камінням», «скелями». Зустрічалися і великі, і дуже мальовничі — наприклад, Стрільча Скеля коло Лоханського порогу (до речі, не повністю затоплена водосховищем). Різко виділялися поміж інших острови Таволжаний і Перун. Це були ділянки материка, відмежовані Дніпром від останньогоСвіренко Д. О., 1938. — С. 56.
Назви островів найчастіше відповідають їх природним особливостям — характеру ґрунту (Скелястий, Піскуватий, Кам'януватий), рослинності (Дубовий, Таволжаний, Кленовий, Лозуватий, Виноградний, Вербовий), фауні (Шуляків або Шулаїв), Ткачів, Кізлевий, Бобровий, Орлиний, Гавиний, Крячок). Часто назви зберігали імена місцевих мешканців — козаків, рибалок, лоцманів (Пурисові, Носулини, Демський, Біляїв, Орлів, Лантухівський, Аврамів, Дмитрів, Данилеєв), або панів-власників (Богомолловський (Монастирський), Воронцовський (Становий), Федоришин (Чорний).
Найбільшими у Надпорожжі були острови: Становий — нижче гирла річки Самара; Сурський — навпроти гирла річки Мокра Сура; Кізлевий — нижче гирла річки Ворона; Дубовий — поряд із селом Петро-Свистунове Запорізької області; Таволжаний — навпроти гирла лівобережної балки Таволжанської; Кухарів — навпроти гирла лівобережної балки Лишньої; Лантухівський — навпроти гирла правобережної балки Виноградної; Маркусів — навпроти сучасного правобережного селища Великий Луг.
До порожистої частини Дніпра за традицією відносять розташований у межах м. Запоріжжя острів Хортицю. Довжина цього найбільшого Дніпрового острова — майже 12 км. Ландшафти північної частини Хортиці є типовими для Надпорожжя: кам'янисті береги та високі скельні урвища, круті схили, вкриті степовою рослинністю та балки з байрачними лісами. Острів з навколишніми урочищами входить до геологічного заказника загальнодержавного значення «Дніпровські пороги», заснованого у 1974 р.Власов О. Ю., 2012. — С. 26..
Примітні камені та скелі
Серед величезної кількості окремих каменів та скель, що окремо стирчали посеред річки й коло її берегів, у Надпорожжі особливе значення мали так звані «примітні камені», кожен з яких мав свою назву. Найбільша концентрація каменів та скель з назвами спостерігалася саме поблизу порогів — у найбільш небезпечних та відповідальних місцях. У той же час у плесах між порогами таких об'єктів було досить мало. Це пояснюється тим, що, по-перше — камені становили велику небезпеку для судноплавства (бо часто були зовсім сховані водою, або погано помітні), по-друге — слугували орієнтиром на маршруті сплаву суден. Отже, для лоцманів досконале знання примітних каменів було абсолютно необхідним.
Точна кількість примітних каменів у порогах Дніпра невідома. А. С. Іловайський згадує 52 каменяИловайский А. С., 1911.– С. 115—127, Д. І. Яворницький — 117Яворницький Д. І., 2005. — С. 58-61, В. А. Чабаненко налічує 95 каменів та 23 скеліЧабаненко В. А., 2008. — C. 166—168, на картосхемі лоцмана О. С. Девлада «Шляхи Дніпровими порогами» позначено 137 каменів та 4 скеліВласов О. Ю., 2010. — С. 230—235.
Такі назви каменів, як Горбатий, Великий Плоський, Сідлач (всі — вище Кодацького порогу) характеризували їх форму. Скеля Монастирко (біля Ненаситецького порогу, на правому березі) «стоїть окремо, як монастир»; камінь Плоський (проти села Олексіївки) — «найбідовіший ходовий камінь»; скеля Дзвіниця (на лівому березі, поряд з Кічкаським мостом) «вивела верх, наче справжня дзвіниця». Праворуч від острова Перун знаходився камінь Ревун. Вода біля нього неслася зі стогоном, який часом переходив у шум із дзвоном та оглушливий рев. Пінисті буруни здавалися рунами вовни, що перекидають вгору: звідси друга назва Ревуна — Сукновальня. Назви типу — Головкові, Марченко — зберігають імена злощасних лоцманів. Дуже красномовні назви — Чортова Голова (вище Вільного порога), Розбійники (нижче села Павло-Кічкас), Чортів Камінь (або Дядько; коло північного краю острова Дубового). Якщо пліт пройде повз нього, тоді його називали Дядьком, коли ж зачепиться за камінь, тоді він — Чортів. Камені Богатирі (нижче села Волоського) отримали назву від двох легендарних богатирів — руського і турецького, що жбурнули їх через Дніпро. Турецький кидав з лівого берега і потрапив у воду, а руський — з високого правого берега на лівий; кинув далі і переміг.
«Печери» Надпорожжя