Тереза Санмарті Гію (; 11 листопада 1859, Сан-Феліу-де-Льобрегат, Каталонія — дата і місце смерті не встановлені) — каталонка, дружина іспанського педагога, вільнодумця та громадського діяча Франсеска Ферера, а згодом — українського землевласника, промисловця і державного діяча Сергія Федоровича Мерінга.

Після розриву з Ферером 1894 року познайомилася в Парижі із Сергієм Мерінгом і разом із молодшою дочкою Сол переїхала на українські землі Російської імперії. Її подальше життя було пов'язане з Києвом, родиною Мерінгів та їхнім маєтком у Старій Прилуці.

Після входження до родини Мерінгів вона фігурує також як Тереза Йосифівна Саммарті та Тереза Йосифівна Мерінг. Її молодша дочка Сол Феррер Санмарті в родині Мерінгів була відома як Кармен де Мерінг.

Ранні роки

Тереза Санмарті Гію народилася 11 листопада 1859 року в Сан-Феліу-де-Льобрегат поблизу Барселони. Її батько Хосе Санмарті був пекарем.

Батько помер, коли Тереза була дитиною. Певний час вона навчалася у сестер Святого Вінсента де Поля в Ареніс-де-Мар. У родинних спогадах цей період її життя постає щасливішим за перебування в материнському домі.

У вересні 1880 року Тереза вирушила до Жирони, маючи намір вступити до новіціату. Під час поїздки в потязі вона познайомилася з Франсеском Ферером, який тоді працював контролером на залізниці. Після знайомства Тереза відмовилася від наміру вступити до монастиря.

Шлюб із Франсеском Ферером

Невдовзі після знайомства Тереза Санмарті та Франсеск Ферер одружилися в церкві Вифлеєму в Барселоні. Найімовірнішою датою шлюбу є 16 грудня 1880 року.

У шлюбі народилося семеро дітей. Документально простежуються п'ятеро: Тринідад (1882), Пас (1883), Лус (1884), Карлос і Сол (1891). Карлос і Лус померли в дитинстві; ще двоє дітей, імовірно, померли невдовзі після народження.

Стосунки між подружжям поступово погіршувалися. Тереза прагнула стабільного родинного життя, тоді як Ферер дедалі активніше долучався до республіканського та вільнодумного середовища. Після переїзду родини до Парижа конфлікт загострився.

Остаточний розрив відбувся 10 лютого 1894 року. На той час старші дочки Тринідад і Пас були пов'язані з переїздом до Австралії, Лус уже померла, а молодша Сол перебувала у годувальниці у Франції.

Формальний юридичний статус шлюбу залишався неврегульованим. Через особливості іспанського законодавства Тереза й надалі фігурувала в документах у зв'язку зі своїм першим чоловіком.

Події 1894 року

12 червня 1894 року в Парижі Тереза Санмарті тричі вистрілила з револьвера у Франсеска Ферера. Він вижив, діставши легке поранення.

Конфлікт був пов'язаний, зокрема, з долею дітей. Тереза стверджувала, що Ферер відмовлявся повідомити їй, куди відправив одну зі старших дочок. Подія набула значного розголосу у французькій пресі.

Після інциденту Терезу заарештували та утримували в паризькій в'язниці Сен-Лазар. У липні 1894 року її засудили до одного року ув'язнення за замах на вбивство, однак виконання покарання було призупинено і вона вийшла на волю.

Ферер не наполягав на суворому покаранні дружини. Після цих подій їхнє спільне життя остаточно припинилося.

Шлюб із Сергієм Мерінгом

Після розриву з Ферером Тереза познайомилася в Парижі із Сергієм Федоровичем Мерінгом — сином київського професора медицини Фрідріха Фрідріховича Мерінга.

Між 1894 і 1897 роками Тереза разом із молодшою дочкою Сол переїхала з ним до Російської імперії. 1897 року Тереза і Сергій Мерінг одружилися. Шлюб було укладено за православним і римо-католицьким обрядами.

Після шлюбу в родинному середовищі вона стала відома як Тереза Йосифівна Мерінг. Водночас у документах зберігалася форма її родового прізвища — Тереза Йосифівна Саммарті.

Тереза залишалася католичкою, тоді як Сергій Мерінг належав до православної традиції. Конфесійна відмінність подружжя впливала на питання виховання дітей.

Життя в родині Мерінгів

Родина була пов'язана з Києвом та великими земельними володіннями Мерінгів на Правобережній Україні. Сергій Федорович займався землеволодінням, сільським господарством та підприємництвом.

Одним із головних родинних осередків став Староприлуцький палац у Старій Прилуці. Сергій Мерінг придбав палацово-паркову садибу та розвинув навколишнє господарство. Життя Терези Йосифівни Мерінг було пов'язане також із Києвом та іншими маєтностями родини.

Разом із Терезою до родини Мерінгів увійшла її молодша дочка Сол Феррер. У родинному та офіційному середовищі вона користувалася також ім'ям Кармен де Мерінг.

У французькому шлюбному акті 1922 року вона була записана як Carmen de Mering, дочка Сергія де Мерінга і Терези Санмартін та вдова Пржевальського. Цей документ підтверджує, що Сол Феррер і Кармен де Мерінг були однією особою та що вона сприймала Сергія Мерінга як свого батька.

У шлюбі Терези та Сергія Федоровича народилися сини Сергій Сергійович Мерінг і Борис Сергійович Мерінг.

Сергій Сергійович народився 19 червня 1897 року в Києві. Питання його хрещення стало предметом суперечки між батьками: Тереза прагнула виховувати сина католиком, тоді як Сергій Федорович наполягав на православ'ї. Зрештою Сергій Сергійович був охрещений за православним обрядом.

Родина підтримувала зв'язки із Західною Європою. Сергій Сергійович з 1908 року навчався у Великій Британії та до 1915 року проживав у Лондоні.

Сол Феррер — Кармен де Мерінг

Переїзд Сол до родини Мерінгів не означав припинення її зв'язків із біологічним батьком.

Франсеск Ферер брав участь у виборі гувернантки для дочки. Пізніше Сол продовжувала освіту в Парижі, де серед її викладачів були друзі батька, і зустрічалася з ним у середовищі паризької іспанської колонії.

Тереза сприяла відновленню контактів Сол із батьком і не перешкоджала їхньому подальшому спілкуванню.

Водночас Сол значною мірою інтегрувалася в родину Мерінгів, використовувала ім'я Кармен де Мерінг і зберігала родинні зв'язки з Мерінгами після виїзду з України.

Після смерті Франсеска Ферера

13 жовтня 1909 року Франсеска Ферера було страчено в Барселоні після військового судового процесу, пов'язаного з подіями Трагічного тижня.

Після його смерті Тереза знову фігурувала в документах, пов'язаних із родиною, спадщиною та інтересами неповнолітньої Сол.

Через те, що перший шлюб Терези формально не був розірваний відповідно до іспанського законодавства, у документах вона могла визначатися як вдова Ферера, хоча на той час уже багато років жила в родині Сергія Мерінга.

Тереза зберігала останній лист Франсеска Ферера. Його було знайдено 1919 року під час підготовки родини до виїзду з території колишньої Російської імперії.

Останні роки

Революційні події 1917—1919 років зруйнували звичний уклад життя родини Мерінгів. Після падіння Української Держави Сергій Федорович Мерінг залишив Україну й згодом проживав у Відні, де помер 1926 року.

Збереглася родинна фотографія Мерінгів 1920-х років, на якій Тереза зображена разом із членами родини.

Подальша доля Терези простежується фрагментарно. У документах 1922 року її ім'я продовжує фігурувати у зв'язку з дочкою Сол — Кармен де Мерінг.

Точна дата та місце смерті Терези Санмарті Гію наразі не встановлені.

Ім'я в джерелах

У документах та історичній літературі ім'я Терези передавалося в різних формах: Teresa Sanmartí Guiu, Teresa Sanmartí, Teresa Sanmartín, Thérèse Sanmartin, Sammartí, Sammarti та Саммарті.

Після шлюбу із Сергієм Федоровичем Мерінгом у родинному й українському контексті вона відома також як Тереза Йосифівна Мерінг. Форма по батькові пов'язана з ім'ям її батька José.

Примітки

Джерела та література

Avilés Farré, Juan. Francisco Ferrer Guardia: Anticlericalismo, pedagogía y revolución. Madrid: Punto de Vista Editores, 2014. ISBN 978-84-15930-45-7. Abelló i Güell, Teresa. «Una personalitat a les portes de la mort: el testament de Francesc Ferrer i Guàrdia (1854–1909)» // Estudis Històrics i Documents dels Arxius de Protocols. XXVIII. 2010. С. 333–364. Ferrer, Sol. La vie et l'œuvre de Francisco Ferrer. Un martyr au XXe siècle. Paris: Librairie Fischbacher, 1962. Мерінг В. О. Родина Мерінгів в освітньому та громадському житті України другої половини ХІХ — початку ХХ століття. Дисертація кандидата історичних наук. Київ — Переяслав-Хмельницький, 2018.

Див. також

Франсеск Ферер Мерінг Сергій Федорович Мерінг Сергій Сергійович Мерінг Фрідріх Фрідріхович Староприлуцький палац