Сергій Сергійович Мерінг (19 червня 1897, Київ — 23 листопада 1937, Київ) — український педагог, викладач англійської та іспанської мов, офіцер Російської імператорської армії, учасник Першої світової війни та Білого руху. У 1930-х роках очолював кафедру англійської мови Київського лінгвістичного інституту. Був репресований органами НКВС та розстріляний під час Великого терору.

Представник київського роду Мерінгів, син Сергія Федоровича Мерінга та онук професора медицини Фрідріха Фрідріховича Мерінга.

Походження та освіта

Народився у червні 1897 року в Києві в родині Сергія Федоровича Мерінга та Teresa Sanmartí.

З 1908 року навчався у Великій Британії. До 1915 року проживав у Лондоні, де здобував освіту. Після повернення до Києва вступив до II Миколаївського військового училища.

У 1918 році також навчався у Близькосхідному інституті в Києві.

Перша світова війна

У січні 1916 року після закінчення військового училища був направлений до Гвардійського єгерського полку Російської імператорської армії.

Брав участь у бойових діях Першої світової війни. Під час війни був поранений та отримав інвалідність.

Громадянська війна

Після революції та розпаду Російської імперії служив у Білому русі. Був штабс-капітаном військ генералів Антона Денікіна та Петра Врангеля.

Після захворювання на тиф лікувався в Одесі та на острові Халкі поблизу Константинополя.

На відміну від більшості білих офіцерів не емігрував остаточно та вирішив повернутися в Україну.

Повернення до України

У 1921 році повернувся до Київської губернії після оголошення амністії для колишніх учасників Білого руху.

У Северинівці познайомився з Ольгою Іванченко, вдовою штабс-капітана Григорія Іванченка. Незабаром вони одружилися.

Працював у Черкасах та Києві, викладав іноземні мови й займався перекладацькою діяльністю.

Арешт 1923 року

У травні 1923 року був заарештований органами ДПУ.

Його звинувачували у зв'язках із контрреволюційними організаціями та службі у білогвардійських формуваннях.

Після тривалого слідства через недостатність доказів був звільнений.

Під час перебування під слідством заявляв про своє бажання залишитися в Україні та відмовлявся від еміграції до родини, яка проживала за кордоном.

Викладацька діяльність

Після звільнення проживав у Києві.

Викладав англійську, іспанську та німецьку мови.

У 1930-х роках був завідувачем кафедри англійської мови Київського лінгвістичного інституту.

Належав до числа провідних викладачів іноземних мов Києва міжвоєнного періоду.

Репресії та загибель

21 жовтня 1937 року був заарештований НКВС УРСР.

Слідство звинуватило його в участі у контрреволюційній організації «Центр дій» та антирадянській діяльності.

20 листопада 1937 року засуджений до вищої міри покарання.

23 листопада 1937 року розстріляний у Києві.

Родина

Першою дружиною Сергія Мерінга була Ольга Іванченко.

У подружжя народилася дочка Алла.

Після розлучення одружився вдруге з Марією Мамишевою.

Третя дружина — Віра Єршова, яка після арешту чоловіка зверталася до радянських органів із проханням переглянути його справу.

Галерея

Див. також

Мерінг Сергій Федорович Мерінг Фрідріх Фрідріхович Великий терор Білий рух НКВС

Примітки

Джерела

Архівно-слідча справа Сергія Сергійовича Мерінга. ЦДАГО України. Матеріали родинного архіву Мерінгів. Реабілітовані історією. Київська область. Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління СРСР. Абраменко Л. Київ: жертви репресій.

```