«Синява» () — книжка американської письменниці Меґґі Нельсон, яка вийшла у видавництві Wave Books 2009 року. Цей твір поєднує кілька стилів прози та поезії, документуючи багатогранний досвід Нельсон з синім кольором, і його часто називають ліричним есеєм або поезією в прозі. Його написано між 2003 і 2006 роками. Ця книжка — філософська та особиста медитація про синій колір, втрачене кохання, горе та екзистенційну самотність. Вона сповнена посилань на інших письменників, філософів та митців. Назва відсилає до картини «Синява» художниці Джоан Мітчелл.

Структура та тема «Синява» — це «формальний експеримент», що містить добірку з 240 вільно пов'язаних віршів у прозі, які Нельсон називає «пропозиціями». Кожна пропозиція — це або речення, або короткий абзац, не довший обсягом за двісті слів; загалом книжка містить близько дев'ятнадцяти тисяч слів. Пропозиції не розташовані ні хронологічно, ні тематично, але в кожній з них Нельсон встановлює зв'язки між різними відтінками синього та асоціаціями з ними. Нельсон перетасувала пропозиції «безліч разів» перш ніж дійти остаточного порядку. Критик Томас Ларсон називає цю структуру «кочовою мозаїкою»: «Її структура вибудовується через віддалення від осердя й водночас збереження зв'язку з ним. Мета (якщо вона взагалі є) — кочова, своєрідна кочова мозаїка. У процесі читання книжка, попри свій поступальний рух, втрачає лінійність і починає здаватися циклічною, проникною, дещо нестійкою».

Три основні теми, які Нельсон досліджує у книжці «Синява», — її захоплення синім кольором; втрата коханого, якого вона називає «принцом синього»; та її стосунки з близьким другом, який після нещасного випадку став квадриплегіком. Водночас більша частина тексту є аналізом прочитаного нею, часто з посиланнями на роздуми інших письменників про синій колір, мистецтво, літературу, філософію, емоції та жіноче бажання. Серед посилань — Джоні Мітчелл, Леонард Коен, Ральф Волдо Емерсон, Сей Сьонаґон, Кетрін Мілле, Чог'ям Трунгпа, Ізабель Ебергардт, Джон Берджер та Маргеріт Дюрас. Дослідження синього кольору особливо натхненне «Теорією кольорів» Йоганна Вольфганга фон Гете та «Зауваженнями про колір» Людвіга Вітгенштейна.

Прийняття Книжку «Синява» називають «культовим фаворитом».

Письменник і критик Гілтон Алс хвалить працю «Синява» як нову форму класицизму: «Поєднавши пафос із філософією, вона створила новий різновид класицизму — квірний за змістом, але елегантний, майже прохолодний за формою».

Переклад українською

Примітки

Посилання Меґґі Нельсон читає уривки з книжки «Синява» на Фестивалі поетів. 22 вересня 2008 року.