Австрійська теорія економічних циклів  () — теорія, що пояснює економічні цикли згідно поглядів економістів Австрійської школи. Відповідно до теорії, економічні цикли є безпосереднім наслідком неефективних та деструктивних політик центрального банку, які призводять до тривалого заниження відсоткових ставок, що сприяє видачі у надмірних обсягах кредитів, виникненню спекулятивних економічних бульбашок, та зменшенню заощаджень.Manipulating the Interest Rate: a Recipe for Disaster , Thorsten Polleit, 13 December 2007.

Основи австрійської теорії економічних циклів було закладено у роботі Людвіга фон Мізеса «Теорія грошей і кредиту» (1912 р.), а пізніше в роботах Фрідріха Гаєка. Гаєк отримав Нобелівську премію з економіки в 1974 році (разом з Гуннаром Мюрдалем) частково за свою роботу над цією теорією.Alonso-Neira, M.A., Sánchez-Bayón, A., Castro-Oliva,M (2023). An heterodox History of Spanish Economy into the Eurozone: Austrian School of Economics analysis of boom & bust. Forum Scientiae Oeconomia, 11(2): 9-41"The Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel 1974". NobelPrize.org."The weeds of destruction". The Economist. 2006-05-04. Retrieved 2008-10-08.

Згідно з теорією, бізнес-цикл розгортається таким чином: низькі процентні ставки, як правило, стимулюють запозичення, що призводить до збільшення капітальних витрат, що фінансуються за рахунок нововипущених банківських кредитів. Прихильники вважають, що бум, спричинений кредитами, призводить до широкомасштабних нецільових інвестицій. Корекція або кредитна криза, яку зазвичай називають «рецесією» або «спадом», відбувається, коли створення кредиту вичерпує себе. Потім грошова маса скорочується (або її зростання сповільнюється), що викликає лікувальну рецесію і зрештою дозволяє перерозподілити ресурси назад на їх попереднє використання.

Австрійське пояснення бізнес-циклу суттєво відрізняється від загальноприйнятого розуміння бізнес-циклів і загалом відкидається мейнстрімними економістами.Friedman, Milton. "The Monetary Studies of the National Bureau, 44th Annual Report". The Optimal Quantity of Money and Other Essays. Chicago: Aldine. pp. 261–284.Friedman, Milton (1993). "The 'Plucking Model' of Business Fluctuations Revisited". Economic Inquiry. 31 (2): 171–177. doi:10.1111/j.1465-7295.1993.tb00874.x. S2CID 55910769.Krugman, Paul (1998-12-04). "The Hangover Theory". Slate. Archived from the original on 6 July 2008. Retrieved 2008-06-20. Hummel, Jeffrey Rogers (Winter 1979). "Problems with Austrian business cycle theory" (PDF). Reason Papers (5): 41–53. Retrieved 2017-05-27.Теоретики Австрійської школи продовжують оскаржувати ці висновки.kanopiadmin (2011-01-20). "My Reply to Krugman on Austrian Business-Cycle Theory". Mises Institute. Retrieved 2020-12-28.

Основні принципи

Спочатку, шляхом видачі кредитів збільшується пропозиція грошей; підприємці схиляються до хибних інвестицій—надміру інвестуючи у виробничі процеси вищого рівня та більшою тривалістю. Згодом, ціни та доходи від початкових факторів зростають і зростає споживання, та підприємці усвідомлюють що інвестиції у виробництва вищого рівня були марними та неприбутковими. Перший етап називається «бумом» (піднесенням, зростанням); другий етап — виявлення збиткових інвестицій — є «кризою» (спадом). Депресія є наступним етапом, протягом якого збиткові підприємства банкрутують, а фактори мають швидко повернутись у виробництво нижчих рівнів. Ліквідація нездорових підприємств, «вільних потужностей» хибно створеного підприємства, та незапланований простій оригінальних факторів виробництва мають швидко та масово переключитись на нижчі рівні виробництва — що і становить зміст етапу депресії.Ротбард Мюррей, Man, Economy, and State with Power and Market, ст. 990—1010.

Механізм

Неправильні інвестиції та бум Згідно з ABCT, на справді вільному ринку випадкові банкрутства та крахи бізнесу завжди відбуватимуться на периферії економіки, але не повинні «групуватися», якщо тільки в економіці не існує поширеної проблеми неправильного ціноутворення, яка провокує одночасні та каскадні крахи бізнесу. Згідно з теорією, період поширених та синхронізованих «неправильних інвестицій» спричинений неправильним ціноутворенням процентних ставок, що призводить до періоду широкомасштабного та надмірного кредитування бізнесу банками, а за цим розширенням кредитування пізніше слідує різке скорочення та період продажу (ліквідації) проблемних активів, які були придбані за рахунок надмірного боргу. Вважається, що початкове розширення спричинене частковим резервним банкінгом, який заохочує надмірне кредитування та запозичення за процентними ставками, нижчими за ті, що вимагали б банки з повним резервуванням. Через наявність відносно недорогих коштів підприємці інвестують у капітальні товари для більш обхідних, «довших виробничих» технологій, таких як «високотехнологічні» галузі. Позичальники беруть свої новонабуті кошти та купують нові засоби виробництва, тим самим спричиняючи збільшення частки сукупних витрат, що виділяються на «високотехнологічні» засоби виробництва, а не на основні споживчі товари, такі як продукти харчування. Однак такий зсув неминуче є нестійким з часом через неправильне ціноутворення, спричинене надмірним створенням кредитів банками, і зрештою має повернутися назад, оскільки він завжди нестійкий. Чим довше триває цей спотворюючий зсув, тим більш насильницьким та руйнівним буде необхідний процес перебудови.

Теоретики Австрійської школи стверджують, що бум, який відбувається за цих обставин, насправді є періодом марнотратних інвестицій. «Реальні» заощадження вимагали б вищих процентних ставок, щоб заохотити вкладників зберігати свої гроші на строкових депозитах для інвестування в довгострокові проекти за стабільної грошової маси. Штучний стимул, спричинений банківським кредитуванням, спричиняє узагальнену спекулятивну інвестиційну бульбашку, яка не виправдовується довгостроковими факторами ринку.

Крах «Криза» (або «кредитна криза») настає, коли споживачі починають відновлювати бажаний розподіл заощаджень та споживання за поточними процентними ставками.Human Action, Ludwig von Mises, Chapter XX, section 8Manipulating the Interest Rate: a Recipe for Disaster, Thorsten Polleit, 13 December 2007«Рецесія» або «депресія» насправді є процесом, за допомогою якого економіка адаптується до втрат та помилок грошового буму та відновлює ефективне обслуговування стійких споживчих бажань.

Постійне розширення банківського кредитування може підтримувати штучний бум, що підживлюється кредитами (за допомогою послідовно нижчих процентних ставок центрального банку). Це відкладає «день розплати» та відтерміновує крах нестійко завищених цін на активи.Saving the System, Robert K. Landis, 21 August 2004

Грошовий бум закінчується, коли розширення банківського кредитування нарешті припиняється, тобто коли не можна знайти подальших інвестицій, які б забезпечували адекватну прибутковість для спекулятивних позичальників за поточними процентними ставками. Чим довше триває «фальшивий» грошовий бум, тим більшими та спекулятивнішими є запозичення, тим марнотратнішими будуть помилки, і тим тривалішими та серйознішими будуть необхідні банкрутства, вилучення заставної нерухомості та корекція після депресії.

Помилка урядової політики Австрійська теорія бізнес-циклів не стверджує, що фіскальні обмеження або «жорстка економія» обов’язково приведуть до економічного зростання або негайного відновлення. Швидше, вони стверджують, що альтернативи (зазвичай, що передбачають порятунок центральним урядом банків, компаній та осіб, яким надає перевагу чинний уряд) зроблять остаточне відновлення більш складним та незбалансованим. Усі спроби центральних урядів підтримувати ціни на активи, рятувати неплатоспроможні банки або «стимулювати» економіку за допомогою дефіцитних витрат лише загострять неправильний розподіл коштів та неправильні інвестиції, а економічні викривлення – більш вираженими, продовжуючи депресію та корекцію, необхідні для повернення до стабільного зростання, особливо якщо ці стимулюючі заходи суттєво збільшать державний борг та довгострокове боргове навантаження економіки. Австрійці стверджують, що помилка політики полягає у слабкості або недбалості уряду (і центрального банку), які дозволили розпочатися «хибному» нестійкому буму, що підживлюється кредитами, а не в тому, щоб він закінчився фіскальною та монетарною «жорсткою економією». Тому ліквідація та скорочення боргу є єдиним рішенням проблеми, що підживлюється боргами. Протилежне – ще глибше занурення в борги, щоб витратити кошти на вихід економіки з кризи – логічно не може бути рішенням кризи, спричиненої надмірним боргом.The Real Solution to the Debt Problem, David S. D'Amato Iceland Loses Its Banks, Finds Its Wealth, Tim CavanaughЗбільшення державного або приватного боргу, що вирішує проблему, пов’язану з боргом, логічно неможливе.

За словами Людвіга фон Мізеса, «немає способу уникнути остаточного краху буму, спричиненого кредитною експансією. Альтернатива полягає лише в тому, чи криза настане раніше в результаті добровільної відмови від подальшої кредитної експансії, чи пізніше як остаточна та повна катастрофа відповідної валютної системи».

Роль центральних банків Див. також: Інвертована крива дохідності

Теоретики Австрійської школи загалом стверджують, що шкідлива за своєю суттю та неефективна політика центрального банку, включаючи нестійке розширення банківського кредитування через часткове резервування, є основною причиною більшості бізнес-циклів, оскільки вона, як правило, встановлює штучні процентні ставки занадто низькими на занадто довгий час, що призводить до надмірного створення кредитів, спекулятивних «бульбашок» та штучно занижених заощаджень.Thorsten Polleit, Manipulating the Interest Rate: a Recipe for Disaster, 13 December 2007 У фіатних монетарних системах центральний банк створює нові гроші, коли він позичає банкам-членам, і ці гроші багаторазово множаться в процесі створення грошей приватними банками. Ці нові гроші, створені банками, потрапляють на ринок позик і забезпечують нижчу процентну ставку, ніж та, яка б панувала, якби грошова маса була стабільною.The Mystery of Banking Archived 2014-12-16 at the Wayback Machine, Murray Rothbard, 1983

Можливі наслідки

Етап депресії приходить після етапу піднесення. Під час піднесення відбувається інфляція, в основному, за рахунок кредитів. Під час кризи, банки вимушені посилювати вимоги для отримання кредитів, що призводить до зменшення обсягів кредитування.Ротбард Мюррей, America's Great Depression , Part I Business Cycle Theory, Secondary Features of Depression: Deflationary Credit Contraction . Іншими словами, зменшення обсягів кредитування спричиняє зменшення грошової маси, тобто, викликає дефляцію.

Іншим можливим наслідком є зростання попиту на гроші через: очікування падіння цін через кризу та зменшення попиту; люди будуть заощаджувати гроші з метою більших покупок у майбутньому; боржники будуть сплачувати борги, скеровуючи витрати на погашення кредитів; нестабільність на ринках змушує інвесторів відкладати проекти.

Разом уповільненням росту грошової маси та збільшенням попиту на гроші, ціни падають.

Історія

Основи цієї теорії з’явилися на останніх сторінках «Теорії грошей та кредиту» Людвіга фон Мізеса (1912). Цей ранній розвиток австрійської теорії ділового циклу був прямим проявом неприйняття Мізесом принципу нейтральності грошей і виявився майже випадковим побічним продуктом його дослідження теорії банківської справи. Девід Лейдлер (David Laidler) у главі про теорію зауважив, що витоки лежать в ідеях Кнута Вікселя.