Марія Єгипетська (, , 344, Єгипет — бл. 421, Зайорданська пустеля, Палестина) — визначна християнська свята, єгипетська пустельниця та аскетка, що жила в Палестині в часи Візантійської ери у V ст (пізня Античність / раннє Середньовіччя).
Її пам'ять східна церква (православні та греко-католики) святкує у п'яту неділю Великого посту та 1 квітня, римсько-католицька 1 квітня (2 квітня), коптська православна церква - 6 пармуті. Також вона шанується в Англіканській церкві. Католицька Церква визнає Марію Єгипетську покровителькою тих, що каються.
Перше житіє Марії Єгипетської («Життя преподобної матері нашої Марії Єгипетської»), написане грецькою мовою, датується VII століттям і приписується Патріархові Софронію Єрусалимському (560–638). Згодом цей текст був перекладений латинською Павлом Дияконом (730–799). Фердинанд Дейкс переклав текст житія святої німецькою мовою з незначними скороченнями у 1834 р.
Розпочинається житіє з історії зустрічі авви Зосими з таємничою пустельницею, яка виявилася прозорливою, себто знала його на ім’я і той факт, що він був пресвітером. У ранньому монашестві прозорливість, або проникливість, була особливим даром, яким переважно володіли найдосвідченіші духовні отці і походила з глибокого знання людської душі. Пустельниця також виявила надзвичайну скромність і покору.
Пізніше, у VIII столітті, агіографію було зачитано до протоколу на четвертій сесії історичного Другого Нікейського собору, що зберегло її. Собор, обговорюючи, чи слід відроджувати практику шанування ікон серед візантійського іконоборства, вислухав навернення Марії Єгипетської як аргумент на користь чеснот ікон.
Римський мартиролог Католицької Церкви, Синаксар Константинопольської Східної Православної Церкви та Копто-арабський Синаксар Коптської Православної Церкви перераховують Марію Єгипетську як святу зі святом.
У «Мартирологі» її перебування в пустелі характеризується як акт покаяння та умертвлення. На противагу цьому, у Константинопольському синаксарі наголошується на її перебування в пустелі як на духовному піднесенні через самоконтроль.
Історичність Марії Єгипетської є невизначеною і деякими істориками ставиться під сумнів."Life of St. Mary of Egypt", in Alice-Mary Talbot (ed.), Holy Women of Byzantium, Dumbarton Oaks Press, Harvard University, 1996. Мистецтвознавці також зазначають, що художники середньовічної та ренесансної Європи регулярно порівнювали Марію Єгипетську з Марією Магдалиною. Життєпис Народилася в Єгипті у 344 р. У 12-річному віці пішла з дому до Александрії, де 17 років віддалася нестримній розпусті. Мету життя вона вбачала у задоволенні пристрастей, а сила хіті була настільки великою, що вона навіть не брала грошей за розпусту, віддаючи перевагу життю у злиднях і заробляючи на прожиття пряжею.
Одного разу вона побачила, як сила-силенна чоловіків сідає на корабель, аби пливти до Єрусалиму на свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Вона також сіла на цей корабель, бачачи нагоду до заробітку та задоволення власної хіті. Займалася розпустою і на кораблі, і в самому Єрусалимі.
Коли настало свято, всі попрямували до храму Гробу Господнього на літургію, і Марія заради цікавості пішла також, однак їй не вдавалося увійти всередину. Спочатку вона думала, що це натовп її відштовхує, однак навіть після того, як всі увійшли, якась незрозуміла сила її не пускала. Залишившись у притворі, у цей момент вона усвідомила, що саме безмір її гріхів не дозволяє їй наблизитись до животворящого Древа. Це усвідомлення було для неї настільки шокуючим, що вона постановила все своє життя присвятити покаянню за попереднє гріховне життя.
Помолившись перед іконою Богородиці у притворі і вклонившись Хресту Господньому, вона негайно вирушила до монастиря св. Йоана Хрестителя на Йордані, де висповідалась і запричастилась. Наступного дня вона пішла в пустелю за Йорданом і з того часу не бачила жодної людини. Жила лише з пустельних рослин, які там росли. З часом її одяг зносився і розсипався, вона зносила нестерпну спеку вдень і мороз уночі, боролася із численними спокусами. Коли вона зустріла авву Зосиму, то попросила у нього плащ, аби прикрити ним свою наготу. Розповівши свою історію, вона попросила авву Зосиму принести їй Святі Дари, яких вона не причастилася з часу, коли востаннє це робила ще в монастирі св. Йоана Хрестителя. Через рік, за її настановами, авва Зосима прийшов на це місце знову, але вже не застав її живою. Сорок вісім років жила вона в пустелі і померла близько 421 року. Після молитви він отримує божественну вказівку забезпечити її християнське поховання. Зосима поховав її тіло в ямі, яку викопав для нього лев, що проходив повз.
Далі в агіографії стверджується, що Зосима розповів своїм побратимам-ченцям про Марію, які після власної смерті розповіли цю історію автору тексту Софронію, патріарху Єрусалимському, у VII столітті, а той записав її, аби зберегти для прийдешніх поколінь.
Дата смерти Між різними джерелами існують розбіжності щодо дат життя Марії. Деякі вчені сумніваються в її існуванні, посилаючись на подібність її життєпису до історій інших «матерей пустелі»: «[Н]еможливо надати хронологію життя Марії або навіть встановити її історичність». Наведені вище дати відповідають датам, наведеним у Католицькій енциклопедії. Болландисти відносять її смерть до 421 або 530 року (див. Пролог з Охрида, 1 квітня). Єдина підказка, дана в її життєписі, полягає в тому, що день її спочинку був 1 квітня, що, як зазначено, припадає на Великий четвер, а це означає, що Великдень випав на 4 квітня того року.
Почитання
Окрім дати її смерти 1 квітня, УГКЦ та Православні Церкви відзначають її пам’ять у п’яту неділю Великого посту. Перед тим її згадують також у завершальній частині Великого Канону Андрея Критського наприкінці кожної пісні. Житіє Марії Єгипетської зачитують під час Великого покаянного канону св. Андрея Критського на утреній четверга п’ятого тижня Посту. Цей звичай встановив сам автор канону під час Трулльського собору 692 року. Якраз у тому часі життя преподобної було записано Софронієм Єрусалимським.
У сучасній Українській Греко-Католицькій Церкві під час канону на «Помилуй мене…» (четвер, напередодні 5-ї неділі Великого посту) роблять великий поклон чолом до землі, у Грецькій Православній Церкві чинять три поясні доземні поклони, а в Російській Православній Церкві постава під час канону отримала назву «стояння Марії Єгипетської», тобто під час молитви вірні кладуть на себе знак Чесного Хреста, не б’ючи поклони.
Церкви Існує ряд церков і каплиць, присвячених Святій Марії Єгипетській, серед них:
Храм Портуна в Римі був врятований лише завдяки тому, що його у 872 році перетворили на християнську церкву, присвячену Святій Марії Єгипетській; Церква Санта-Марія-Єгипетська а-Форчелла (anta Maria Egiziaca a Forcella), Неаполь, заснована в 1342 році для розміщення повій, що каються; Церква Санта-Марія-Єгипетська в Піццофальконе (Santa Maria Egiziaca a Pizzofalcone), Неаполь, заснована як відгалуження церкви у Форчеллі для життя, ближчого до ідеалу монастиря; У Греції, в покинутому поселенні Самарія, в однойменній ущелині на західному Криті, є невелика церква Святої Марії Єгипетської. Поселення та ця ущелина отримали свою назву від спотвореної назви «Свята Марія» (венеційською Santa Maria, а звідти Sa-Maria, Самарія); Храм прп. Марії Єгипетської при київському Перинатальному центрі (на базі пологового будинку №7); Храм прп. Марії Єгипетської у Вінниці; Церква прп. Марії Єгипетської у Мар'янському біля Кривого Рогу.
Каплиці
Каплиця в Храмі Гробу Господнього в Єрусалимі, що вшановує місце її навернення. Каплиця Святої Марії Єгипетської, Вавельський замок, Краків, Польща. На Кіпрі поблизу мису Акамас (громада Друссія) знаходилася каплиця Святої Марії Єгипетської, яка зараз лежить у руїнах.
Реліквії
Першокласні реліквії Святої Марії Єгипетської зберігаються в таких церквах:
Церква Санта-Марія-Єгипетська-Форчелла, Неаполь, Італія (реліквія, вкладена в бюст святої). Королівська каплиця Скарбниці Святого Януарія, Неаполітанський собор, Італія (реліквійний бюст). Собор Санс, Санс, Франція (права стопа). Церква Святого Димитрія, Ампелокіпі, Греція. Стретенський монастир, Москва, Росія (частинка з правої стопи). Собор Христа Спасителя, Москва, Росія. Ново-Тихвинський монастир, Єкатеринбург, Росія. Церква Святого Димитрія Солунського, Москва, Росія (частинка права нога). Священний Патріарший і Ставропігійний Православний Монастир Святої Ірини Хрисоваланту, Асторія, Квінз, Нью-Йорк. Російський Православний Монастир Святого Миколая, Форт-Майєрс, Флорида, США (частинка).
Ікони Матері Божої Дві ікони Богородиці, як стверджується, є тією самою іконою, перед якою Марія Єгипетська молилася про прощення. Одна зберігається в каплиці Святого Якова Праведного, розташованій на західному притворі Храму Гробу Господнього.
Інша ікона знаходиться в печері Святого Афанасія Афонського, на південному краю гори Афон.
Печера Печера, яка, як вважається, є місцем, де Марія Єгипетська провела решту свого життя після навернення, є місцем паломництва.
Роза Егіпсіяка Роза Егіпсіяка (Rosa Egipcíaca), афро-бразильська релігійна містичка та колишня рабиня, змінила свою назву в 1798 році на честь Святої Марії Єгипетської. Егіпсіяка була першою темношкірою жінкою в Бразилії, яка написала книгу «Sagrada Teologia do Amor Divino das Almas Peregrinas» («Святе богослов'я Божественної Любові Душ Паломників»), в якій зафіксувала свої релігійні видіння.
У мистецтві
У «Фаусті» Гете Марія Єгипетська є однією з трьох святих, що каються, і моляться до Діви Марії про прощення за Фауста. Її слова Малер використав у своїй 8-й симфонії як останнє звернення святої до Mater Gloriosa.
У п'єсі Бена Джонсона «Вольпоне» (1606) один з персонажів використовує вираз «Марія Єгипетська». Коментатори інтерпретували це як «Марія Єгипетська».
Марія Єгипетська є сюжетом опер Отторіно Респігі («Марія Єгипетська»), Джона Кратона («Свята Марія Єгипетська») та сера Джона Тавенера («Марія Єгипетська»). Опера Тавенера була написана в 1992 році для фестивалю в Альдебурзі.
«Невідомий шедевр» (1831), новела Бальзака, містить довгий опис портрета Марії Єгипетської, яка «роздягається, щоб оплатити проїзд до Єрусалиму».
У збірці поезії американського поета Джона Беррімана «Пісні мрій» (1969), що отримала Пулітцерівську премію, вірш 47 під підзаголовком «Перше квітня, або Свята Марія Єгипетська» розповідає про перехід Марії Єгипетської через річку Йордан.
«Відштовхнута руками повітря від дверей святилища» – це перший рядок вірша Джона Хіт-Стаббса «Марія Єгиптіака» (Maria Aegyptiaca) про святу.
У науково-фантастичному романі ямайсько-канадської письменниці Нало Гопкінсон «Соляні шляхи» (2003) також згадується Марія Єгипетська, а її історія розповідь розкривається в історичному стилі.
Іконографія В іконографії Марію Єгипетську зображують дуже засмаглою, кістлявою старою жінкою, з довгим нерозчесаним сивим волоссям, яка або оголена, або вкрита плащем Зосими. Її часто зображують з трьома хлібинами, які вона купила перед своєю останньою подорожжю в пустелю. Зображення на українських та грецьких іконах зберегли традицію зображувати Марію Єгипетську виснаженою та виснаженою, але художники Західної Європи часто змішували Марію Єгипетську з Марією Магдалиною та створювали зображення, що поєднували риси обох.
Існує декілька типів зображення преподобної: осібне (молільна ікона, коли зображена тільки преп. Марія у повний зріст чи до пояса, інколи на іконі можуть бути клейми зі життя святої), з єромонахом Зосимою у момент Святого Причастя, житійна ікона (містить тільки клейма з житія). Найбільш поширеними є ікони преп. Марії Єгипетської з єром. Зосимою та окремі зображення преподобної. Натомість житійні образи бачимо рідше, такі ікони зазвичай можна зустріти в монаших обителях. Якщо звертатися до сакрального мистецтва слов’янського ареалу, то розлогі житійні ікони здебільшого писали у малярських осередках на території сучасної Росії.