Ядерна зброя України — ядерні боєприпаси та засоби їх доставки, які успадкувала Україна після розпаду СРСР. Станом на 1991 рік, Україна мала третій за розміром ядерний арсенал світу.Юрій Костенко Міф 1. «Ядерне роззброєння — ініціатива українського народу»
Україна втратила ядерний статус 2 червня 1996 року. Це другий випадок в історії після ПАР, яка відмовилася від ядерної зброї через значні соціальні зміни пов'язані з демонтажем системи Апартеїду.
Склад на 1991 рік 176 міжконтинентальних балістичних ракет у складі 43-ї ракетної армії: 130 рідкопаливних SS-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних SS-24 (по десять боєголовок кожна) в шахтних пускових установках. стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160 (від 30 до 43). ядерні боєзаряди стратегічної зброї: від 1514 до 2156. тактичні ядерні боєзаряди: від 2800 до 4200.
Історія
Втрата ядерного статусу
Після проголошення Україною незалежності постало питання про подальшу долю потужного ядерного арсеналу на її території. Принципи без'ядерності («не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї») було закладено в Декларації про державний суверенітет України, прийнятою Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року і були елементом зовнішньополітичної доктрини, відомої як «доктрина Павличка». Це питання було принциповим і для США та Росії, які однозначно бажали бачити Україну без'ядерною державою, і тиснули на неї з метою того домогтисяЮрій Костенко. Міф 2. «США — кращий друг України»/«Росія — кращий друг України»Ядерне роззброєння України у світлі нових світових тенденційМирослав Малицький. Два погляди на ядерну зброю в Украні // Вісті Комбатанта (3-6 с.) — 1993. - ч. 1.. Державне керівництво, головним чином через позиції тодішніх президента Леоніда Кравчука та голови СБУ Євгена МарчукаЮрій Костенко. Міф 4. «В Україні була не ядерна зброя, а лише купа небезпечного брухту»., відразу пішло шляхом найменшого спротиву і почало активно декларувати наміри про відмову від ядерної зброї та позбавлення України ядерного статусу. Проти подібного стану справ виступали, зокрема, політики - народні депутати України від опозиції В'ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко, Віктор Бедь, Володимир Толубко та військові Вілен Мартиросян, Олександр Скіпальський, Григорій ОмельченкоНе-Ядерне рішення. тощо.
З 1992 року в Україну почали скеровувати делегації з Вашингтону і Москви. Американці пропонували знищити весь ядерний арсенал, а росіяни просили передати всю ядерну зброю Росії. Всі тактичні ядерні боєприпаси були оперативно переміщені на російські заводи для знищення ще в першій половині 1992 року і останній ешелон прибув до Росії на початку травня, на 25 днів раніше запланованої дати. Після цього до Росії мала бути переміщена і стратегічна зброя через приєднання України до радянсько-американського Договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь.Завершено виведення тактичної ядерної зброї з території України // Голос України. — 1992. — № 83 (7 травня). — С. 1.
Міністр закордонних справ Грузії у 2003−2004 роках Тедо Джапарідзе у своїх мемуарах згадував непублічну розмову між тодішніми президентами України та Грузії Леонідом Кравчуком та Едуардом Шеварднадзе у квітні 1993 року. Кравчук скаржився, що США «викручують йому руки», вимагаючи, щоб тактичне і стратегічне ядерне озброєння України було негайно передане Росії. Шеварднадзе відповів, що американці проводять політику підтримки єльцинської Росії, не знаючи внутрішніх подробиць пострадянського простору: «Вони не знають складної, надзвичайно важкої, жорстокої історії наших відносин із Росією та Радянським Союзом чи іншими імперіями». Грузинський президент радив українському колезі спробувати залишити хоча б одну боєголовку, «щоб відлякати божевільного» — того, хто може прийти після Єльцина.
7 травня 1992 року тодішній президент України Леонід Кравчук відіслав до США листа, в якому значилось: «Україна забезпечить знищення всієї ядерної зброї, включаючи стратегічну наступальну зброю, розміщену на її території». Водночас прем'єр-міністр України Леонід Кучма у промові, виголошеній у Верховній Раді 1993 року, відстоював збереження в Україні найефективнішої і найпотужнішої складової українського ядерного потенціалу — 46 твердопаливних МБР СС-24 (460 ядерних боєголовок), які могли зберігатися дуже довго.
1992 року з ініціативи Вашингтону в Києві була проведена серія тристоронніх дослідницьких зустрічей: Україна, Росія і США. В ході обговорень американці запропонували розглянути можливість оплати процесу ядерного роззброєння України, а також певну компенсацію для Росії. Масандрівськими угодами від 3 вересня 1993 року передбачалися шляхи та основні принципи утилізації ядерної зброї, розташованої на території України, а також порядок здійснення гарантійного та авторського нагляду за експлуатацією стратегічних ракетних комплексів, розташованих на територіях України та РФМіжнародні відносини та зовнішня політика. СНО-1, СНО-2. Україна в процесі ядерного роззброєння..
16 листопада 1994 року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. Цими діями було затверджено, що Україна є власником всієї ядерної зброї, яку отримала у спадок від СРСР та має наміри повністю її позбутися, використовуючи надалі атомну енергію виключно в мирних цілях. В обмін на це найбільші ядерні держави повинні були гарантувати Україні безпеку та виключення будь-яких форм агресії чи тиску.Закон Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року Верховна Рада України; Закон від 16.11.1994 № 248/94-ВР
Зважаючи на приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та зобов'язання України ліквідувати всю ядерну зброю на її території, 5 грудня 1994 року між Україною, Російською Федерацією, Великою Британією та Сполученими Штатами Америки було підписано так званий Будапештський меморандум, за яким раніше перераховані держави-учасниці мали поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від будь-яких проявів агресії щодо України, в тому числі і від економічного тиску.Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Міжнародний документ від 05.12.1994.
2 червня 1996 Україна офіційно втратила ядерний статус.
1999 року 8 літаків Ту-160 та 3 літаки Ту-95МС Україна обміняла за борг Росії за газ. Потім було знищено ще 9 літаків Ту-160 та 21 літак Ту-95МС, ще по одному зразку літаків зазначеного типу залишилось у музеї дальньої авіації міста Полтава. Такі складні й коштовні операції були, по суті, проведені в Україні до 2000 року з усіма 176 ШПУ і МБР. За загальними оцінками, видатки на це для США становили близько одного мільярда доларів. Однак дії України не наслідували інші держави. Більше того, у світі з'явилися нові ядерні держави.
За словами українського правознавця й дипломата Володимира Василенка, одного з авторів тексту Декларації про державний суверенітет, автора положення про без'ядерний статус, ядерний арсенал, розміщений на її території, Україні не належав.
Український політик, народний депутат України I скликання Юрій Костенко зазначає:
Отже, попри наявність ядерного арсеналу Україна на момент його виведення з її території не мала б можливості застосувати його для самозахисту в разі потреби.
31 липня 2021 року україномовний підрозділ BBC News навів думку професор Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка Сергія Галаки:
12 липня 2023 року колишній заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України генерал-лейтенант Ігор Романенко в інтерв'ю інтернет виданню Обозреватель висловив думку, що Україна мала можливість експлуатувати тактичну ядерну зброю:
Прагнення відновити ядерний арсенал Втрата Україною ядерного статусу від самого початку не була однозначно сприйнята у вищих політичних колах країни.
12 березня 1992 року тодішній президент України Леонід Кравчук призупинив вивезення з території України тактичної ядерної зброї, а прем'єр-міністр України Леонід Кучма закликав зберегти ядерну зброю у складі Збройних Сил України.
Активна дискусія про можливість поновлення ядерного статусу розпочалася після українсько-російського конфлікту щодо острова Тузла у 2003 році. Зважаючи на те, що Росія є однією з країн-учасниць Будапештського меморандуму, який мав би гарантувати суверенітет та безпеку України, виникли сумніви про реальну дієвість цієї угоди та виконання її умов деякими державами-учасницями.
Відтоді минуло чимало часу, але розмови, підкріплені новими порушеннями Росією умов Будапештського меморандуму, а саме численними «газовими війнами» проти УкраїниГазова війна-2009: чи міг Путін шантажувати Тимошенко?«Газова війна»: Росія погрожує забрати знижку, якої немаєНова газова війна? Україну знову звинувачують у крадіжці., про відновлення ядерного статусу ведуться і по сьогодні. Аналітики зазначають, що Україна має всі необхідні технічні можливості для виготовлення та зберігання ядерної зброї, але для цього потрібна політична воля та наявність великих фінансових вкладень.Ядерний статус та ядерна зброя в Україні Також варто зазначити, що такі дії однозначно викликали б величезний міжнародний резонанс та могли б призвести до безпосередньої міжнародної ізоляції України.
27 серпня 2008 року Тернопільська обласна рада звернулася до президента Віктора Ющенка, депутати вимагали від тодішнього президента скасувати Будапештський меморандум та проголосити про відновлення ядерного статусу.
Російська агресія 2014 Після початку Російської агресії 2014 року та анексії Криму, це надало неабиякого стимулу обговоренням можливості відновлення ядерного статусу України. Але водночас породило ще більшу кількість спекуляцій цією темою.
3 липня 2014 року народні депутати України від ВО «Свобода» зареєстрували у Верховній Раді України проєкт Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо відновлення Україною статусу ядерної держави. Аналогічний проєкт подавали представники РПЩодо права України на ядерну зброю, пункт про відновлення ядерного потенціалу країни також входить до програми «Національного корпусу»Ядерна зброя як гарант безпеки України.
Технічний аспект відновлення В Україні є два підприємства з видобутку й перероблення урану, є завод з виробництва важкої води, технологія розроблення електронних компонентів і спеціальна техніка для вимірювання ізотопного складу ядерних матеріалів. Дмитро Снегирьов, з посиланням на українських науковців, висловив думку, що Україна має можливість за 5—7 років, із щорічним фінансуванням у 200—300 млн доларів, розробити технології для виготовлення ядерної зброї й відновити виробничі потужності. Серед задач, які мають бути вирішені, є отримання тритію, реактор-виробник збройового плутонію, радіохімічний завод зі збагачення плутонію й металургійний завод з виробництва збройового плутонію. Також уваги заслуговує той момент, що Україна є одним із найбагатших запасами урану регіонів. Також можливо використовувати плутоній, добутий з відпрацьованих паливних стрижнів атомних реакторів.
Див. також Програма Нанна — Лугара та Лісабонський протокол Агентство зі скорочення військової загрози міністерства оборони США Будапештський меморандум та Договір про нерозповсюдження ядерної зброї Дальня авіація України 43-тя ракетна армія (СРСР) Музей ракетних військ стратегічного призначення Полтавський музей дальньої авіації Радянський атомний проєкт та Проєкт атомної бомби ХФТІ 1940 року 12-те Головне управління Міністерства оборони Ядерне роззброєння Білорусі Конструкція ядерної зброї
Примітки
Література Костенко Ю. І. Історія ядерного роззброєння України. — К. : Ярославів Вал, 2015. — . А. Бень, П. Творун «Треті за могутністю, перші за наївністю (Хто і як нас обеззброїв)» — Київ: АЦентр, 2014. 232 с. С. Галака. Без'ядерний статус України //
Посилання
Юрій Костенко, котрий брав безпосередню участь в процесі з боку України про 10 міфів про ядерне роззброєння України, в тому числі: 3. Ми надто слабкі, щоб протистояти тиску «наддержав»