Ми́лостиня (від «милість») — виявлення турботи до ближнього, знедоленого, жебрака, каліки, до людини іншої культури в скрутному становищі, у вигляді допомоги у різних формах, переважно у вигляді матеріальної допомоги (подаяння).
Милостиня — характерна ознака значного матеріального розмежування в суспільстві, де більшість матеріальних ресурсів належить привілейованим класам чи небагатьом родинам. У випадках неспроможності або небажання держави розв'язувати проблему збільшення населення чи перерозподілу матеріальних ресурсів, зростає потреба в інших формах підтримки життя бідноти, також і потреба в милостині.
Подібний стан сприяє знедоленню та бідності широких верств населення. На цю чисельну соціальну групу припадає менша частина харчових та матеріальних ресурсів. Значні соціальні зрушення у вигляді епідемій, негуманно проведених реформ чи війни посилюють гніт і сприяють появі маргіналів, емігрантів, жебраків, людей з девіантною поведінкою.
Християнська основа милостині Ще в Старому Заповіті, особливо в Законі Мойсея, благочестивим людям вказується на їх борг робити добро бідним.(Левіт 19:9) Ісус Христос сказав: Ці слова Ісуса Христа свідчать про те, що милостиню потрібно подавати поза всяким сумнівом. Апостол Павло з цього приводу зазначає:
«Сходи, що ведуть на небо» — так назвав милостиню Іван Золотоустий, який постійно стверджував її виняткове значення серед інших чеснот.Сомин Николай Владимирович Учение Св. Иоанна Златоуста и богатстве, бедности, собственности и милостыне http://chri-soc.narod.ru/zlatoust_2_7.htm
Даючи милостиню жебракам, на думку Івана Золотоустого, людина проявляє любов до Ісуса Христа. Златоуст навіть порівнює милостиню з євхаристією. Давати милостиню потрібно з привітним поглядом, без жалю на обличчі. Не варто чекати нагороди за подану милостиню. Милостиня потрібніша людині, яка дає, ніж тому, хто просить її.(Матвій 19, 16)http://www.scripture.org.ua/12/1/16.html Цієї ж думки дотримується і Іван Золотоустий. Християнське вчення твердить, що таким чином людина очищає свою душу від гріхів:
Одним із сенсів милостині є позбавлення від влади грошей. Біблія твердить, що подаючи милостиню, людина робить добрий вчинок, виявляючи турботу, співчуття та щедрість до оточуючих його людей. Цим самим людина повинна не тільки викоренити зі своєї душі жадібність і злість, але і служити Богу, живучи за його заповідями. А Господь
Історія розвитку милостині в православ'ї В часи Київської Русі жебраки не сприймалися як економічна і соціальна аномалія, навпаки, вони вважалися своєрідним знаряддям морального виховання, а допомога їм — необхідною умовою спасіння душі. В. В. Розанов писав: Допомога бідним, милостиня, відома на Русі здавна. Володимир Великий, перший християнський князь, настільки приділяв увагу убогим і нещасним, що його турбота про бідних і м'якість, за словами літописця Нестора, Князь Володимир запропонував «кожному убогому та бідному приходити на княжий двір, брати страву, і пиття, і гроші з казни».Повість минулих літ Нестор http://litopys.org.ua/litop/lit01.htm#page9 Також, він повелів зробити вози, куди клали хліб, м'ясо, рибу, овочі, мед в бочках, квас і возили по місту, роздаючи хворим і убогим. Крім того, Володимир заснував училища для навчання дітей знатних людей, середнього стану і убогих. А новгородський князь Ярослав Володимирович (пом. 1201) відкрив сирітське училище, в якому пригрів і навчав на своєму утриманні 300 юнаків.Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. — К.: Наук. думка, 1991. Т.1. У першій половині XII століття чернігівський князь Микола Давидович побудував у Києві «лікарняний» монастир, що став першою в Росії богодільнею за церковною огорожею.Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. — К.: Наук. думка, 1991. Т.2. Князь Андрій Боголюбський, як і Володимир, наказував розвозити по вулицях їжу та годувати бідних, а князь Роман Мстиславич взагалі все своє майно роздав бідним і сам помер у злиднях. Удільний Володимирський князь Всеволод Юрійович, після страшної пожежі, що сталася в 1185 році і знищила всі дерев'яні споруди у Володимирі, виділив містянам кошти на будівництво нових будинків.Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. — К.: Наук. думка, 1991. Т.2 Крім княжої благодійності існували й інші форми: монастирська, парафіяльна, громадська, боярська і купецька. Милостиню намагалися давати особисто, з рук в руки. Навіть пізніше російські царі, крім безособової роздачі милостині на площах, практикували походи в остроги і богодільні особисто, хоча часто і інкогніто. Безпосередньо в Україні в часи Середньовіччя розвиваються братства. Братські притулки отримали назву шпиталів і призначалися для тих, хто не мав можливості жити самостійно своєю працею. Поширеним серед братств було роздавати милоститиню. За часів Петра І ситуація на Русі змінюється. З жебраками починають боротися. Справжнім репресіям піддавалися професійні жебраки. Згідно з указом від 1691 за «удаване жебрацтво» належало покарання аж до заслання в Сибір. Милостиню ж царським указом пропонувалося передавати в госпіталі, де містяться убогі і жебраки. За словами О. В. Ключевського: У 1712 році був оприлюднений указ «Про заснування у всіх губерніях гошпіталей», в якому наказувалося Для сиріт, вдів і бідних дівчат організовуються училища і притулки. У 1764 році в Росії було створено перше благодійне товариство — Виховне товариство благородних дівиць. А в 1775 році імператриця Катерина II заснувала Накази громадського піклування — прообрази «органів соціального захисту».Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: підручник. 3-тє видання / М. В. Кордон. — К. : Центр учбової літератури, 2010. — 584 с. Рубіж XIX — ХХ ст. передбачав благодійність як основний фактор соціальної допомоги в державі, «… як рятівний інструмент послаблення соціальної напруги».Дмитрієнко М. Благодійність як атрибут громадянського суспільства: історія і сучасність / М. Дмитрієнко, О. Ясь // Розбудова держави. — 1994. — № 6. — С. 37 — 44.
Після революційних подій 1917 р. благодійність визнавалася «…соціальним явищем класового, перш за все, буржуазного суспільства, і в системі радянського тоталітаризму благодійності не знайшлося місця ні в енциклопедіях, ні в суспільному житті».
У 90-х рр. ХХ ст., після здобуття радянськими республікам незалежності, розпочався новий етап в процесі розвитку благодійних актів, як «…позитивного фактора процесу модернізації суспільства».
Сучасна роль милостині Милостиня — важлива складова щоденної життєвої практики багатьох релігійних спільнот світу. Милостиня — щоденна практика в бідних і перенаселених країнах Азії (Індія), Африки (Судан, Сомалі, Конго), Латинської Америки (Бразилія, Аргентина). Милостиня — практика відкупу багатіїв від витіснених на узбіччя суспільства та в жебрацтво меншин у розвинених країнах світу (США, Японія) або країн з перехідними формами економіки (Росія, Україна, Румунія).
Див. також
Цдака Садака Маргінал Жебрак Девіантна поведінка Безробіття
Примітки
Джерела Schüler Duden: Die Religionen, Ein Lexikon aller Religionen der Welt, Mannheim 1977, ISBN 3-411-01369-9 Библейская энциклопедия Брокгауза http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_bible/2679/Милостыня Святе Письмо. Старий Завіт. Левіт Сомин Николай Владимирович Учение Св. Иоанна Златоуста и богатстве, бедности, собственности и милостыне http://chri-soc.narod.ru/zlatoust_2_7.htm Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: підручник. 3-тє видання / М. В. Кордон. — К. : Центр учбової літератури, 2010. — 584 с. Василий Осипович Ключевский Петр Великий Исторические портреты, Москва, Эксмо, 2008, ISBN 978-5-699-2859 Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. — К.: Наук. думка, 1991. Т.2 Повість минулих літ Нестор http://litopys.org.ua/litop/lit01.htm#page9 Религия и культура Василий Васильевич Розанов Собрание сочинений В. В. Розанова. Т. 26 Под общ. ред. А. Н. Николюкина. 2008, 894 с. Біблія Переклад П. Куліша (українська) http://www.scripture.org.ua/12/1/1.html Кульчицький С. В. Мисик Ю. А. Власов В. С. Історія України, Київ «Літера», 2011 рік, 526 ст.
Посилання Милостиня // Українська Релігієзнавча Енциклопедія