Церква Святої Софії — культова споруда у Львові, пам'ятка архітектури XVIII століття. Розташована на вул. Івана Франка, 121а.

Історія Дерев'яний костел Святої Софії було споруджено у Львові в 1594 році на кошти львівської міщанки Зофії Ганель, що була власницею будинку на Ринку (нинішня площа Ринок, 5). Костел збудували на землях Зофії Ганель, що тоді мали назву Кошнарівка, серед букового лісу над потоком Свинория.

Під час облоги Львова 1672 року дерев'яний костел спалили турки разом з Галицьким передмістям Львова. На місці спаленого невеликого барокового костелу коштом Зофії ГанельOrłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — S. 132. у 1760–1765 роках збудували новий, мурований. У 1789 році храм був ліквідований австрійською владою та вже незабаром був викуплений за 1027 флоринів секретарем апеляційного суду Яном-Антонієм Лукасевичем, який перед смертю заповів його Сестрам Милосердя костелу святого Казимира. У підземеллях храму він був похований разом з двома своїми дружинами — Катериною та Аполонією.

У 1822 році при храмі відкрили сиротинець для бідних дівчат. Середина XIX століття змінила зовнішній вигляд храму. В той час знаний львівський скульптор Павло Ойтелє виконав чотири скульптури святої Софії та її дочок — Віри Надії та Любові, які прикрасили вигляд храму. Донині збереглося лише дві скульптури з чотирьох. Близько того ж року храм став філією римо-католицької парафії святого Миколая.

У 1876—1878 роках за проєктом архітектора Ігнатія Віняжа споруджено нові хори зі спіральними сходами, а також головний вівтар костелу. Вівтар втраченоBiernat M. Kościół p. w. Św. Zofii // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego. — Kraków: Antykwa, 2011. — Т. 19. — S. 167, 171. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-89273-92-5. .

У 1914 році храм отримав нові вітражі та було впорядковано територію довкола нього. Двома роками пізніше з Кракова було привезено орган для Служб. Та вже наступного, 1917 року австрійська військова влада реквізувала один з двох давніх дзвонів святині. У 1920—1930-х роках митрополити львівські Юзеф Більчевський та Болеслав Твардовський мали плани на розбудову парафіяльної структури і навіть самого храму Софії. Та цим планам завадив вибух Другої світової війни у вересні 1939 року. Після остаточного приходу більшовиків у липні 1944 року храм був перетворений на склад. Вже після здобуття Україною незалежності, у 1993 році, храм був переданий громаді Української греко-католицької церкви та освячений на честь Святої Софії.

Костел дав назву прилеглій місцевості — Софіївка.

Архітектура Церква кам'яна, однонавова. Простір нави доповнюється гранчастою апсидою та невеликою квадратною прибудовою — ризницею. Загальний абрис плану нави наближається до квадрату. Фасад — триярусний, членований профільованими тягами та пілястрами, з порталом прямокутної форми та нішами, в яких вміщено скульптури святих. Строгий фасад пом'якшують плавні лінії розвинутого барокового фронтону.

Примітки

Джерела та література

Kaczorowski B. Zabytki starego Lwowa. — Warszawa: Oficyna Wydawnicza, 1990. — 206 s. — ISBN 83-85083-02-2. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów: Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — 305 s. — S. 114.