Данієль Отей (; 24 січня 1950, Алжир) — французький актор, кіно- та театральний режисер.
Життєпис
Народився року в Алжирі (тоді Французький Алжир). Його батьки, також актори, виступали в столиці, де вони проживали до того часу, коли акторові виповнилося 6 місяців. Він росте в Авіньйоні, де його батьки, Анрі та Івонн, виступають як ліричні співаки в операх та оперетах. Часті відвідини театрів, де виступають батьки, гастролі (зокрема з Паризькою оперою) підштовхують його до вибору професії артиста. У віці чотирьох років він уже на сцені — виступає в ролі сина Мадам Батерфляй. З семи років живе в Нансі, місті, з якого він має багато спогадів.
У 16 років Данієль дебютує в постановці керівника театральної трупи Андре Бенедетто в Авіньйоні. Його перша роль — у п'єсі Чехова (Пропозиція). Щоб зробити приємне батькам, Данієль починає вивчати геометрію, а у суботу, щоб заробити кишенькових грошей, працює в гардеробі нічного клубу. В 1969 році Данієль їде в Париж зі своїм другом Рожером Мірмонтом. Там він записується на курси драматичного мистецтва в приватній школі Cours Florent. Незважаючи на численні спроби, його так і не приймуть до Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва.
У 1970 році Данієль дебютує в Національному народному театрі (у виставі Early Morning), а потім грає в 1972 та 1973 роках в американському мюзиклі Godspell поруч з Арман Альтай, Дейвом і Мішелем Еліасом. Театральний партнер Едвіж Фейєр (Божевільна із Шайо/La folle de Chaillot) і Марії Паком (Навчи мене, Селін/Apprends-moi, Céline), він тріумфує на сцені поруч із Франсуа Пер'є і отримує премію імені Жерара Філіпа (1979) як найкращий молодий актор року.
У 1974 році Данієль дебютує на телебаченні під керівництвом Марселя Джуліана в серіалі «Les Fargeots». У 1977 році він втілює образ інспектора Камаре у серіалі з 6 епізодів Побачення начорно (за романом Вільяма Айріша).
У 1975 році Жерар Піре пропонує йому першу роль в кіно у фільмі Агресія поруч із Катрін Денев і Жан-Луї Трентіньяном.
Однак славу і статус великого комедійного актора Отей здобуває після втілення образу лінивого і нестаранного ліцеїста та гульвіси у фільмі Телепні (1980). Фільм має продовження — Телепні на канікулах.
У 1981 році в Отея та актриси Анни Жусе народжується донька Орор.
У 1985 році він випускає диск «Нехай життя мені пробачить» ().
У 1986 році він грає у серйозних фільмах поруч з Івом Монтанем, Жераром Депардьє та Еммануель Беар — це роль Юголена в дилогії Жан де Флоретт та Манон з джерела в постановці Клода Беррі за твором Марселя Паньоля. Тут він відкрив свій талант драматичного виконавця, що допомогло йому здобути нагороду як найкращому акторові на 12-й церемонії вручення Сезарів. У цей час він одружується з Еммануель Беар і проводить з нею 11 років свого життя. У 1992 році в них народжується донька Неллі.
У 90-х роках Данієль Отей виконує серйозні ролі у фільмах таких режисерів, як Клод Соте («Зимове серце»), Андре Тешіне («Моя улюблена пора року»), Режі Варньє («Француженка»), Крістіан Вінсент («Розлучення»), Жако Ван Дормаель («Восьмий день»). За останній фільм він (разом з Паскалем Дюкеном) отримує премію як найкращий актор на Каннському кінофестивалі.
У 2000 році він отримує ще одного Сезара за роль Ґабора, метальника ножів, закоханого в таємничу та нещасливу дівчину, яку зіграла Ванесса Параді, у фільмі Патріса Леконта Дівчина на мосту.
До початку 2000-х років Отей живе з актрисою Маріанн Денікур, доки не зустрічає в 2003 році корсиканську художницю і скульптора Од Амброжі, родом з Боніфачьо. Пара зазвичай проводить там частину року. Актор одружується з нею у віці 56 років в суботу, 22 липня 2006 року в Порто-Веккіо в Південній Корсиці. Свідками на весіллі стають співак Дейв та їхні друзі Максим Ле Форестьє, Крістіан Клав'є і Елі Семун.
У 2000-х роках кар'єра Отея відзначена як похмурими ролями («Суперник» Ніколь Гарсіа, «Набережна Орфевр, 36» Олів'є Маршаля, «Приховане» Міхаеля Ганеке), так і комедійними («Шафа» Франсіса Вебера, «Після вас» П'єра Сальвадорі, «Людина в двох особах» Ніколя&Бруно).
Данієль Отей визнаний одним з найкращих акторів французького кіно. 26 вересня 2009 року у нього народився син Заш, третя дитина актора і перша для Од Амброжі.
На початку 2010 року він подається в режисуру зі своїм першим повнометражним фільмом, «Донька землекопа», із Сабіною Азема, Кадом Мерадом, Жаном-П'єром Даруссеном і Ніколя Дювошелем у ролях.
У 2013 році Отей був обраний членом журі основного конкурсу на Каннському кінофестивалі 2013 року.
Фільмографія
Акторська
— Агресія () — наречений Наташі — Увага, очі! () — Алекс — Ніч в Сен-Жермен-де-Пре () — Ремі 1977 — Пан тато () — Деде 1977 — Осквернена любов () — Данієль — Героям не холодно в вуха () — Жан-Бернар Морель — За нас двох () — хуліган 1979 — Дурний, але дисциплінований () — Ален 1979 — Телепні () — Бебель — Банкірша () — Дюкло 1980 — Клара і симпатяги () — Мікі — Чоловіки надають перевагу повненьким () — Жан-Ів 1981 — Телепні на канікулах () — Бебель 1981 — Ти заважаєш усім спати () — Ів — Мільйон — не гроші () — Сем 1982 — Нехай ті, у кого висока зарплата, піднімуть руку! () — Жан-Батист Люме 1982 — Індикатор () — Бертран — Маленький дурень () — Жано 1983 — Хижаки () — Крістофер «Берг» Берхем — Арбалет () — інспектор Вінсент 1984 — Палац () — Люсьєн Морланд 1984 — Таємна любов () — Марк Дельмас — Жан де Флоретт () — Юголен 1986 — Манон з джерела () — Юголен 1986 — Бовдур () — журналіст — Декілька днів зі мною () — Марсьяль Паск'є — Ромуальд і Джульєтта () — Ромуальд Блінде — Ласенер () — П'єр-Франсуа Ласенер — Моє життя — пекло () — Абарґадон 1991 — Зимове серце () — Стефан — Улюблена пора року () — Антуан — Королева Марго () — Генріх Наваррський — Розлучення () — П'єр — Француженка () — Луї 1995 — Сто і одна ніч Сімона Сінема () — поява на фестивалі в Каннах 1995 — Злодії () — Алекс 1995 — Вияв несвідомого () — Антуан Рів'єр — Восьмий день () — Гаррі 1996 — Люсі Обрак () — Реймонд 1996 — Перейра стверджує () — доктор Кардозо — Горбань () — Лаґардер/горбань — Складне становище () — П'єр 1998 — Дівчина на мосту () — Ґабор — Блудний син () — Ксав'є Ломбард 1999 — Вдова з Сен-П'єра () — Жан 1999 — Шафа () — Франсуа Піньйон — Сад () — маркіз де Сад — Людська глупота () — Альберіко Б'ядене 2001 — Хамелеон () — Суперник () — Жан-Марк Фор — Дрібні рани () — Бруно 2003 — Зустріч з драконом () — Гійом де Монтобан, так званий Червоний Дракон 2003 — Після вас () — Антуан Лету — Наші друзі копи () — Туссан 2004 — Набережна Орфевр, 36 () — Лео Врінкс 2004 — Ціна бажання () — Данієль — Один залишається, другий іде () — Данієль 2005 — Приховане () — Жорж Лоран 2005 — Малювати чи кохатися () — Вільям Лассер — Дублер () — П'єр Левассер 2006 — Сердечна згода () — Жан-П'єр Муандро 2006 — Мій найкращий друг () — Франсуа Кост 2006 — Н (я і Наполеон) () — Наполеон Бонапарт — Гість () — Жерар 2007 — Розмови з моїм садівником () — художник на прізвисько Дюпенсо 2007 — Друге дихання () — Ґюстав «Ґю» Мінда — MR-73 () — Шнайдер 2008 — П'ятнадцять з половиною років () — Філіп Ле Талек 2008 — Нас двоє () — Жан-Крістіан Раню — Я її любив () — П'єр — Послуга за послугу () — Констан — Донька землекопа () — Паскаль Аморетті 2011 — Випити море () — Жорж П'єре — Вартовий () 2012 — Жаппелю () — Маріус () — Сезар Олів'є 2013 — Фанні () — Сезар Олів'є — Блискучий () — П'єр Мазард — Кафе бажань — Прощайте, месье Гаффманн () — Жозеф Гаффман, єврейський ювелір
Режисерська — Донька землекопа () — Маріус () 2013 — Фанні ()
Примітки
Посилання
Його пісні