Немети (, ) — германське плем'я, яке згадується у Цезаря. Він повідомляє, що немети перейшли Рейн разом зі свевами Аріовіста. Пізніше поселилися між Пфальцом і Боденським озером поруч з треверами і вангіонами і були швидко романізовані.
Перша згадка у Цезаря Немети вперше згадуються у творі Нотатки про війну з галлами римського полководця й автора Гая Юлія Цезаря про Галльські війни. Згідно з ним, близько 70 р. до н.е. немети разом з іншими племенами під проводом германського вождя Аріовіста вторглися на територію галлів у пошуках нових земель для поселення. Галли, які перебували під протекторатом Римської імперії, звернулися до Риму по допомогу. Цезар згадує неметів серед семи племен, які він розгромив у битві при Вогезах в 58 р. до н.е.Caesar, De bello Gallico, 1, 51–54. Він також вдруге згадує неметів, описуючи лісисту місцевість, яка простягалася від територій гельветів, неметів і раураків прямо до Дунаю аж до земель даків і анартів.Caesar, De bello Gallico, 6, 55.
Германці чи кельти Хоча Цезар називає сім племен, що брали участь у битві на Рейні, германцями (), немети через спільну племінну богиню мають тісні зв’язки з треверами — племенем, яке сьогодні вважається кельтським. Отже, можливо, що й немети також були кельтами. Про етнічну належність племен у правобережному передріччі Рейну в І ст. до н.е. відомо мало через так звану . Ймовірно, заселення цієї території в межах імперії відбулося лише за правління Октавіана Августа. Відомості у самого ЦезаряCaesar: De bello Gallico 4, 10 und 6, 25. належать до так званих «географічних екскурсів», які, ймовірно, були включені до твору не раніше августівського часу.Herbert Nesselhauf: Die Besiedlung der Oberrheinlande in röm. Zeit. In: Badische Fundberichte 19, 1951, S. 71–85; Gertrud Lenz-Bernhard: Lopodunum III: Die neckarswebische Siedlung und Villa rustica im Gewann „Ziegelscheuer“: eine Untersuchung zur Besiedlungsgeschichte der Oberrheingermanen. Stuttgart 2003, S. 21 mit weiteren Quellen. Імовірнішим джерелом, поряд із непрямою згадкою географа СтрабонаStrabon 7, 1, 3., є власне свідчення Цезаря, згідно з яким після поразки Аріовіста всі свеби втекли за Рейн.Caesar: De bello Gallico 1, 53–54.
Свідчення у Тацита Римський історик і сенатор Тацит у І ст. н.е. спирається на Цезаря, якого він називає «високонадійним джерелом», і у своєму творі Германія згадує неметів, які, за його словами, проживали безпосередньо на лівому березі Рейну і «безсумнівно» були германським народом.Tacitus, Germania 28. Однак перед цим він підкреслює, що на берегах Рейну відбувалося постійне змішування галлів і германців, і деякі племена вважалися германськими лише за власним самовизначенням. В іншому своєму історичному творі — Аннали — Тацит зараховує неметів до допоміжних військ Римської імперії.Tacitus, Annalen, 12, 27. Він повідомляє, що немети разом із вангіонами були використані як допоміжні сили проти вторгнення хаттів. Під час однієї з операцій вони зненацька напали на ворогів уві сні та перемогли їх. При цьому їм вдалося звільнити римських солдатів і ветеранів битви в Тевтобурзькому лісі, які перебували в полоні сорок років.
Територія поселення неметів біля Шпаєра Вважається, що немети, ймовірно під проводом Аріовіста, як германське плем’я вже близько 70 р. до н.е. оселилися в районі сучасного міста Шпаєр на Рейні. Назва Новіомагус () має кельтське походження. Римський історик Амміан Марцеллін близько 300 р. н.е. згадує це місто під назвою Nemetae.Ammianus Marcellinus: Res gestae, 15, 11, 8. Однак уявлення про германське заселення Шпаєра ще за часів Аріовіста не підтверджується наявними археологічними даними. Згідно з ними, германську присутність у районі Шпаєра можна впевнено простежити лише з І ст. н.е.
Німці (Niemcy, Német, Neamț) У слов’янських мовах, таких як польська мова, німців називають Niemcy. Те, що ця назва німців у слов’янських мовах походить від племені немети, часто припускалося, однак це є спірним, оскільки етимологічно значущий контакт неметів зі слов’янськими народами вважається малоймовірним.vgl. Akademie der Wissenschaften in Wien: Denkschriften, Band 15. Österreichische Akademie der Wissenschaften. Philosophisch-Historische Klasse, Wien 1867 (veraltet). В угорській та румунській мовах цей корінь був запозичений зі слов’янських мов.
Джерела
Гай Юлій Цезар, «Commentariorum Libri VII De Bello Gallico», VI, 25.1, 51–546, 55 Тацит, Annalen, XII 27. 12, 27 Rainer Wiegels: Nemeter. In: Reallexikon der Germanischen Altertumskunde (RGA). 2. Auflage. Band 21, Walter de Gruyter, Berlin / New York 2002, ISBN 3-11-017272-0, S. 66–69. (online) Christoph Heinrich Friedrich Bialloblotzky: "German reading lessons. Selected from Wolfgang Menzel: Geschichte der Deutschen, London 1838 (Google Books) Heinrich Kohlrausch: "History of Germany. From the Earliest Period to the Present Time". New York 1880. (Google Books) Samuel Butler: The Atlas of Ancient and Classical Geography. London 1907
Примітки