В'єтнамська мова

В'єтна́мська мо́ва — мова в'єтнамців, одна з в'єтських мов. Офіційна мова В'єтнаму; поширена також у Камбоджі, Лаосі, Таїланді, Новій Каледонії, Франції, США. Загальна кількість мовців — до 73 млн. Виділяються три основні діалекти: північний, центральний та південний, які мають фонетичні та лексичні відмінності.

Від інших в'єтмионґських мов в'єтнамська відрізняється простішою структурою складу, більшою кількістю тонів (до шести), великою кількістю китайських запозичень. Граматичні відмінності натомість незначні.

Літературна мова сформована на базі північних та центральних діалектів. Письмова мова спирається на звуковий склад центрального діалекту та на систему тонів північного діалекту. В усному мовленні нормативною вважається вимова ханойської говірки північного діалекту.

До 1910 року у В'єтнамі було розповсюджено два види писемності — китайські ієрогліфи та система «тьи-ном», що виникла на ґрунті перетворення ієрогліфів. З 1910 року було офіційно запроваджено письмо «куокнґи», створене ще в XVII сторіччі португальськими місіонерами на базі латинки.

Писемність

Після завершення влади Китаю над В'єтнамом, що тривала тисячоліття, в 939 році, в'єтнамська держава прийняла класичну китайську (в'єтнамською: або ) як урядову мову. Аж до кінця XIX століття, (за винятком двох коротких часових проміжків), усі офіційні тексти, в тому числі державні, наукові та інші літературні, писались класичною китайською, за допомогою китайської писемності ( — «тьи-хан»). Хоча в більшості випадків у сучасності в'єтнамська записується латинською в'єтнамською абеткою, китайське письмо тьи-хан разом із письмом тьи-ном (chữ Nôm, разом: Hán-Nôm) досі вживається, наприклад, у каліграфії.

Тьи-ном

Приблизно з XIII століття, вчені в'єтнамці на базі відомої їм китайської писемності розробили «тьи-ном» (, ) — систему письма для запису в'єтнамської літератури. У письмі тьи-ном використовувались китайські ієрогліфи для запису як безпосередньо , так і питомо в'єтнамських слів з подібною вимовою чи значенням. Крім того, в межах цієї системи було створено тисячі нових об'єднаних ієрогліфів для запису питомо в'єтнамських слів за допомогою кількох різних способів, наприклад, . Наприклад, у перших рядках класичної в'єтнамської поеми «Повість про К'єу», Запозичене з китайської слово (доля) записане оригінальним ієрогліфом ; Питомо в'єтнамське слово (наш) записане, як , подібно до запозичення з китайської з однаковим читанням (мало, трохи, дещо); Питомо в'єтнамське слово (рік) записане новим ієрогліфом 𢆥, що складений з ієрогліфів (південь, читається, як «нам») та (рік). Найстаріший приклад ранньої форми такого письма знайдено в списку імен в храмі Тхап М'єу, що датується початком XII ст. н. е. Література тьи-ном досягла своєї вершини у XVIII столітті, коли за допомогою нього записували свої роботи численні в'єтнамські поети та письменники, як-от Нгуен Зу та Хо Суан Хионг. Однак, офіційно вона вживалась лише за нетривалих правлінь династій Хо та Тейшон (у 1400—1406 та 1778—1802 роках відповідно).

У XIX столітті, в'єтнамський реформатор і католик Нгуєн Чион То закликав імператорський двір прийняти до офіційного вжитку письмо тьи-ном, але його так і не було прийнято.

Куокнги Латинізацію в'єтнамської кодифікував у XVII столітті авіньйонський місіонер-єзуїт Александр де Род (1591—1660) на базі робіт інших португальських місіонерів у минулому, зокрема Франсіско де Піни, Гаспара до Амарала та Антоніо Барбоси. Їхня робота базується на тодішній середньов'єтнамській мові, на діалекті, близькому до ханойського. Голосні та фіналі найбільше відповідають північним діалектам, а ініціалі — південним.

В'єтнамська абетка складається з 29 літер; у ній було додано приголосну đ та 6 голосних (ă, â/ê/ô, ơ, ư) з діакритиками. Літери f, j, w та z не вживаються. Також на письмі окремі фонеми пишуться диграфами, яких усього десять: ch, gh, gi, kh, ng, nh, ph, qu, th, та tr; або триграфом ngh. Додаткові діакритики використовуються для відображення тону складу: ДіакритикВ'єтнамська назва і переклад(відсутній) 'рівний' (гравіс) 'глибокий' (акут) 'різкий' (гак зверху) 'питальний' (тильда) 'дрижачий' (крапка знизу) 'важкий' Таким чином, одна літера може мати два діакритики, наприклад «ể», тобто літера «ê», разом з тоновим діакритиком «ẻ».

Хоч місіонери й розробили нове абеткове письмо, тьи-ном і надалі активно використовувався Католицькою церквою у В'єтнамі ще більш ніж 200 років. Починаючи з XIX століття, в'єтнамська абетка «куокнги» ( — «письмо державної мови») почала поширюватись поза межі християнських спільнот.

Латинська абетка стала найпоширенішою на початку XX століття, внаслідок розповсюдження освіти та прийняття латинки як простішої системи, якої можна навчати усі верстви населення. Французька колоніальна адміністрація мала на меті позбутись китайської писемності, конфуціанства та інших впливів китайської культури у В'єтнамі. Замість класичної китайської, урядовою мовою стала французька. За указом керівництва французького протекторату Тонкін в 1910 році, в'єтнамська латинка стала обов'язковою для всіх публічних документів. В'єтнамські реформісти та націоналісти теж виступали за використання латинської абетки. Вже станом на середину XX століття, в'єтнамська вже здебільшого записувалась латинською абеткою, яка згодом стала офіційною у незалежному В'єтнамі.

Втім, тьи-хан досі використовувався за часів французької адміністрації, та навіть у часи Другої світової війни його можна було побачити на банкнотах, проте невдовзі він перестав використовуватись взагалі. Внаслідок реформи освіти 1950 року в Північному В'єтнамі було повністю скасовано тьи-хан і тьи-номVũ Thế Khôi (2009). «Ai „bức tử“ chữ Hán-Nôm?».. В наші часи, лише окремі вчені та дуже старі люди здатні читати тьи-ном, або писати традиційною в'єтнамською каліграфією.

Священники в'єтнамської меншини в Китаї (що емігрували з В'єтнаму в XVI сторіччі) на службах використовують співаники та молитвенники, записані тьи-номом.

Граматика

В'єтнамська, подібно до тайської та багатьох інших мов Південно-Східної Азії, є аналітичною мовою. В'єтнамська не має морфологічних відмінків, родів, чисел або часів (а отже, не розрізняє фінітність/нефінітність). Також, подібно до інших мов у регіоні, в'єтнамський синтаксис має порядок слів підмет-присудок-додаток, залежні слова йдуть після головного слова (порядок модифіковане слово-додаток), та має систему іменникових класифікаторів. Також у в'єтнамській поширене пропускання слів, фіксоване розташування питальних слів, дозволені .

Нижче наведені речення в'єтнамською мовою з глосами та повними перекладами.

Приклад «Заповіт» Т. Шевченка в'єтнамською мовою (переклав Нґуєн Суан Шань)

DI CHÚC Khi tôi chết, hãy chôn tôi: Trên gò đất: Trong thảo nguyên bao la: Giữa U-krai-na yêu qúy Để tôi nhìn cánh đồng bát ngát: Nhìn con sông Đờ-ni-ép bờ dốc trấp trùng: Bên tôi gầm tiếng sóng: Xa U-krai-na: Con sông đổ máu quân thù Vào biển cả Tôi từ biệt cuộc đời: Cánh đồng, đồi cổ… Tôi vút cánh bay cao Đến tận nơi xa nào: Cầu nguyện Chúa Trời: Nhưng trong khi chờ đơi: Tôi đâu có biết Chúa Trời: Chôn tôi xong, các bạn hãy đứng lên: Phá tan những cùm sắt đáng rủa nguyến: Tười sự tự do của các bạn: Bằng máu quân thù! Rếi trong gia dình lớn: Giải phóng khỏi mọi xích xiềng: Các bạn hãy nhắc đền tôi: Với những lời nói yên lành dịu ngọt.

Коментарі

Примітки

Див. також Юліан Констянтинович Шуцький

Джерела

Загальні Dương, Quảng-Hàm. (1941). Việt-nam văn-học sử-yếu [Outline history of Vietnamese literature]. Saigon: Bộ Quốc gia Giáo dục.

Uỷ ban Khoa học Xã hội Việt Nam. (1983). Ngữ-pháp tiếng Việt [Vietnamese grammar]. Hanoi: Khoa học Xã hội.

Фонетика

Прагматика Luong, Hy Van. (1987). «Plural markers and personal pronouns in Vietnamese person reference: An analysis of pragmatic ambiguity and negative models». Anthropological Linguistics, 29(1), 49–70.

Діалектологія Alves, Mark J. 2007. «A Look At North-Central Vietnamese» In SEALS XII Papers from the 12th Annual Meeting of the Southeast Asian Linguistics Society 2002, edited by Ratree Wayland et al. Canberra, Australia, 1–7. Pacific Linguistics, Research School of Pacific and Asian Studies, The Australian National University Alves, Mark J.; & Nguyễn, Duy Hương. (2007). «Notes on Thanh-Chương Vietnamese in Nghệ-An province». In M. Alves, M. Sidwell, & D. Gil (Eds.), SEALS VIII: Papers from the 8th annual meeting of the Southeast Asian Linguistics Society 1998 (pp. 1–9). Canberra: Pacific Linguistics, The Australian National University, Research School of Pacific and Asian Studies

Honda, Koichi. (2006). «F0 and phonation types in Nghe Tinh Vietnamese tones». In P. Warren & C. I. Watson (Eds.), Proceedings of the 11th Australasian International Conference on Speech Science and Technology (pp. 454–459). Auckland, New Zealand: University of Auckland. Machaud, Alexis; Ferlus, Michel; & Nguyễn, Minh-Châu. (2015). «Strata of standardization: the Phong Nha dialect of Vietnamese (Quảng Bình Province) in historical perspective». Linguistics of the Tibeto-Burman Area, Dept. of Linguistics, University of California, 2015, 38 (1), pp. 124–162. Pham, Andrea Hoa. (2005). «Vietnamese tonal system in Nghi Loc: A preliminary report». In C. Frigeni, M. Hirayama, & S. Mackenzie (Eds.), Toronto working papers in linguistics: Special issue on similarity in phonology (Vol. 24, pp. 183–459). Auckland, New Zealand: University of Auckland. Vũ, Thanh Phương. (1982). «Phonetic properties of Vietnamese tones across dialects». In D. Bradley (Ed.), Papers in Southeast Asian linguistics: Tonation (Vol. 8, pp. 55–75). Sydney: Pacific Linguistics, The Australian National University. Vương, Hữu Lễ. (1981). «Vài nhận xét về đặc diểm của vần trong thổ âm Quảng Nam ở Hội An» [Some notes on special qualities of the rhyme in local Quảng Nam speech in Hội An]. In Một Số Vấn Ðề Ngôn Ngữ Học Việt Nam [Some linguistics issues in Vietnam] (pp. 311–320). Hà Nội: Nhà Xuất Bản Ðại Học và Trung Học Chuyên Nghiệp.

Орфографія

English translation: Nguyễn, Đình-Hoà. (1955). Quốc-ngữ: The modern writing system in Vietnam. Washington, DC: Author.

Nguyễn, Đình-Hoà. (1996). Vietnamese. In P. T. Daniels, & W. Bright (Eds.), The world's writing systems, (pp. 691–699). New York: Oxford University Press. .

Історичні й порівняльні джерела

Cooke, Joseph R. (1968). Pronominal reference in Thai, Burmese, and Vietnamese. University of California publications in linguistics (No. 52). Berkeley: University of California Press.

Gregerson, Kenneth J. (1969). «A study of Middle Vietnamese phonology». Bulletin de la Société des Études Indochinoises, 44, 135—193. (Reprinted in 1981).

Shorto, Harry L. edited by Sidwell, Paul, Cooper, Doug and Bauer, Christian (2006). A Mon–Khmer comparative dictionary. Canberra: Australian National University. Pacific Linguistics. ISBN

Педагогічні джерела Nguyen, Bich Thuan. (1997). Contemporary Vietnamese: An intermediate text. Southeast Asian language series. Northern Illinois University, Center for Southeast Asian Studies. Healy, Dana. (2004). Teach Yourself Vietnamese. Teach Yourself. Chicago: McGraw-Hill. ISBN Hoang, Thinh; Nguyen, Xuan Thu; Trinh, Quynh-Tram; (2000). Vietnamese phrasebook, (3rd ed.). Hawthorn, Vic.: Lonely Planet. ISBN Moore, John. (1994). Colloquial Vietnamese: A complete language course. London: Routledge. Nguyễn, Đình-Hoà. (1967). Read Vietnamese: A graded course in written Vietnamese. Rutland, Vermont: C.E. Tuttle. Lâm, Lý-duc; Emeneau, M. B.; von den Steinen, Diether. (1944). An Annamese reader. Berkeley: University of California, Berkeley. Nguyễn, Đăng Liêm. (1970). Vietnamese pronunciation. PALI language texts: Southeast Asia. Honolulu: University of Hawaii Press.

Посилання

В'єтнамська мова на сайті Ethnologue: Vietnamese. A language of Viet Nam В'єтнамська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Vietnamese В'єтнамська мова на сайті WALS Online: Language Vietnamese