Соціа́л-лібералі́зм (також відомий як лівий лібералізм у Німеччині,Hoensbroech, Paul Kajus Graf (1912). Der Linksliberalismus. Leipzig.Felix Rachfahl (1912). Eugen Richter und der Linksliberalismus im Neuen Reiche. Berlin. новий лібералізм у Великій Британії,Freeden, Michael (1978). The New Liberalism: An Ideology of Social Reform. Oxford: Oxford University Press. сучасний лібералізм у СШАPease, Donald E.; Wiegman, Robyn (eds.) (2002). The Futures of American Studies. Duke University Press. p. 518. та прогресивний лібералізм у іспаномовних країнахJosé Luis Comellas Del antiguo al nuevo régimen: hasta la muerte de Fernando VII, pg. 421. (Spanish)) — різновид лібералізму, що виступає (на відміну від неолібералізму) за втручання держави в економічні процеси. Межує з соціал-демократією.

Соціальний лібералізм — це політична філософія та різновид лібералізму, що підтримує соціальну справедливість, соціальні послуги, змішану економіку та розширення громадянських і політичних прав, на відміну від класичного лібералізму, який виступає за обмежене втручання держави та загалом більш ліберальний стиль управління. Хоча обидва напрямки віддані особистим свободам, соціальний лібералізм робить більший акцент на ролі уряду в подоланні соціальної нерівності та забезпеченні суспільного добробуту.

Економічно соціальний лібералізм базується на соціальній ринковій економіці і розглядає загальне благо як гармонійне зі свободою особистостіDe Ruggiero, Guido (1959). The History of European Liberalism. pp. 155–157.. Соціальні ліберали збігаються з соціал-демократами у прийнятті ринкового втручання більше, ніж інші лібералиSlomp, Hans (2000). European Politics Into the Twenty-First Century: Integration and Division. Westport: Greenwood Publishing Group. p. 35. ISBN 0275968146.; його значення вважається допоміжним порівняно з соціал-демократамиMargalit, Avishai (2013). "Liberal or Social Democrat?". Dissent. No. Spring 2013. Archived from the original on 20 September 2022. Retrieved 19 September 2022.. Ідеології, які підкреслюють його економічну політику, включають лібералізм добробуту"Main Ideas of General-welfare Liberalism". www1.udel.edu. Archived from the original on 26 January 2022. Retrieved 19 September 2022., лібералізм «Нового курсу» та «Нових демократів» у Сполучених Штатах"How Classical Liberalism Morphed Into New Deal Liberalism". Center for American Progress. 26 April 2012. Archived from the original on 20 September 2022. Retrieved 19 September 2022., та кейнсіанський лібералізмkanopiadmin (7 April 2010). "Was Keynes a Liberal?". Mises Institute. Archived from the original on 20 September 2022. Retrieved 19 September 2022.. Культурний лібералізм — це ідеологія, що наголошує на її культурних аспектах. Світ широко прийняв соціальну ліберальну політикуFaulks, Keith (10 December 1999). Political Sociology: A Critical Introduction. Edinburgh University Press. ISBN 9780748613564. Archived from the original on 17 January 2023. Retrieved 10 December 2018 – via Google Books..

Соціал-ліберальні ідеї та партії, як правило, вважаються лівоцентристськими, хоча існують відхилення від цих позицій як вліво, так і вправо.Такі як бельгійський правоцентристський DéFI, французький правоцентристський соціал-ліберальний MoDem, гренландський правоцентристський Демократичний союз, турецька правоцентристська Партія добра, польська лівоцентристська Польська ініціатива, тайванська ліволіберальна Партія державного будівництва Тайваню, південнокорейська ліволіберальна Прогресивна партія та японський лівопопулістський політик Таро Ямамото.Slomp, Hans (2000). European Politics Into the Twenty-First Century: Integration and Division. Westport: Greenwood Publishing Group. p. 35. ISBN 0275968146.Hombach, Bodo (2000). The politics of the new centre. Wiley-Blackwell. ISBN 9780745624600. Archived from the original on 3 August 2009. Retrieved 6 April 2009.Matland, Richard E.; Montgomery, Kathleen A. (2003). Women's access to political power in post-communist Europe. Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-924685-4. Вирішення економічних та соціальних питань, таких як бідність, добробут, інфраструктура, охорона здоров'я та освіта, за допомогою державного втручання, з наголосом на правах особистості та автономії, є очікуваннями від соціал-ліберального уряду.Rohr, Donald G. (September 1964). "The Origins of Social Liberalism in Germany". The Journal of Economic History. 24 (3). Archived from the original on 8 January 2016. Retrieved 21 May 2013.Gaus, Gerald & Courtland, Shane D. (Spring 2011). "The 'New Liberalism'". The Stanford Encyclopedia of Philosophy. Archived from the original on 8 September 2018. Retrieved 21 May 2013.Derbyshire, John (12 July 2010). "The origins of social liberalism". New Statesman. Archived from the original on 22 December 2015. Retrieved 21 May 2013. У сучасному політичному дискурсі соціальний лібералізм асоціюється з прогресивізмомKlaus P. Fischer, ed. (2007). America in White, Black, and Gray: A History of the Stormy 1960s. Bloomsbury Publishing USA. p. 39.Great Courses, ed. (2014). The Modern Political Tradition: Episode 17: Progressivism and New Liberalism. Great Courses.Helen Hardacre; Timothy S. George; Keigo Komamura; Franziska Seraphim, eds. (2021). Japanese Constitutional Revisionism and Civic Activism. Rowman & Littlefield. pp. 136, 162.[ISBN missing], лівим лібералізмом, який протиставляється правому неолібералізмуMuzammil Quraishi, ed. (2020). Towards a Malaysian Criminology: Conflict, Censure and Compromise. Springer Nature. p. 83. ISBN 9781137491015. The urgent need for a meaningful theoretical perspective and research agenda is driven by an observation that both left liberalism (progressivism) and right liberalism (neoliberalism) have neutralised traditional conservative socialist discourses., і поєднує підтримку змішаної економіки з культурним лібералізмомJoseph M. Hoeffel, ed. (2014). Fighting for the Progressive Center in the Age of Trump. ABC-CLIO. p. 56. Modern American progressive thought combines social liberalism, including its government spending programs and mix of private enterprise and government regulation, with liberal cultural causes including voting rights for minorities, ....

Соціальний лібералізм може також стосуватися американських прогресивних позицій щодо соціокультурних питань"They retain meaning across populations and through time. That's the whole point ... | Hacker News". Archived from the original on 17 January 2023. Retrieved 3 November 2021., таких як репродуктивні права та одностатеві шлюби, на відміну від Американського соціального консерватизму. Культурний лібералізм часто називають соціальним лібералізмом, оскільки він виражає соціальний вимір лібералізму; однак він не тотожний ширшій політичній ідеології, відомій як соціальний лібералізм. В американській політиці соціал-ліберал може дотримуватися як консервативних (економічний лібералізм), так і ліберальних (економічний прогресивізм) поглядів на фіскальну політикуChideya, Farai (2004). "The Red and the Blue: A Divided America". Trust: Reaching the 100 Million Missing Voters and Other Selected Essays. Soft Skull Press. pp. 33–46. ISBN 9781932360264..

Історія Соціальний лібералізм виник наприкінці XIX століття в багатьох розвинених країнах під впливом утилітаризму. Деякі ліберали сприйняли, частково або повністю, марксизм та соціалістичну теорію експлуатації, і дійшли висновку, що держава повинна використовувати свою владу для відновлення соціальної справедливості. Такі мислителі, як Джон Дьюї або Мортімер Адлер пояснювали, що всі індивідууми, будучи основою суспільства, для реалізації своїх здібностей повинні мати доступ до базових потреб, таких як освіта, економічні можливості, захист від згубних масштабних подій поза межами їх контролю. Такі позитивні права, які надаються суспільством, якісно відрізняються від класичних негативних прав, забезпечення яких вимагає від інших невтручання. Прихильники соціального лібералізму стверджують, що без гарантії позитивних прав неможлива справедлива реалізація негативних прав, оскільки на практиці малозабезпечене населення жертвує своїми правами заради виживання, а суди частіше схиляються на користь багатих. Соціальний лібералізм підтримує введення деяких обмежень на економічну конкуренцію. Він також очікує від уряду надання соціального захисту населенню (за рахунок податків), щоб створити умови для розвитку усім талановитим людям, для запобігання соціальних бунтів і просто «для загального блага» ().

Між економічним і соціальним лібералізмом існує фундаментальне протиріччя. Економічні ліберали вважають, що позитивні права неминуче порушують негативні і тому неприпустимі. Вони бачать функцію держави обмеженою, головним чином, питаннями забезпечення законності, безпеки та оборони. З їхньої точки зору, ці функції і так вимагають наявності сильної централізованої державної влади. Навпаки, соціальні ліберали вважають, що головне завдання держави полягає в соціальному захисті та забезпеченні соціальної стабільності: надання харчування і житла нужденним, охороні здоров'я, шкільній освіті, пенсійному забезпеченні, догляд за дітьми, інвалідами та людьми похилого віку, допомоги жертвам стихійних лих, захисту меншин, запобігання злочинності, підтримки науки та мистецтва. Такий підхід робить неможливим введення масштабних обмежень на уряд. Незважаючи на єдність кінцевої мети — особистої свободи — економічний і соціальний лібералізм кардинально розходяться в засобах для її досягнення. Праві і консервативні рухи часто схиляються на користь економічного лібералізму, виступаючи проти культурного лібералізму. Ліві рухи, як правило, роблять акцент на культурному і соціальному лібералізмі.

Деякі дослідники вказують, що протиставлення «позитивних» і «негативних» прав на ділі є уявним, оскільки для забезпечення «негативних» прав також потрібні суспільні витрати (наприклад, утримання судів для охорони власності).

Ідеологія На відміну від класичного лібералізму, що розглядав ринок як саморегулюючу категорію і негативно ставився до можливості регулювання економічних і соціальних відносин, соціал-ліберали вважають, що для здійснення на практиці головного принципу лібералізму — забезпечення права індивіда на самовизначення і самореалізацію — не завжди достатньо тільки його власних зусиль. Вирівнювання стартових можливостей неможливо без участі держави, і саме держава має забезпечувати перерозподіл частини суспільного продукту на користь соціально слабких членів суспільства, надаючи їм підтримку і тим самим сприяючи гармонізації суспільних відносин і зміцнення соціальної та політичної стабільності. Однак на відміну від різних різновидів соціалістичної ідеології, соціал-ліберали прихильні капіталістичному типу економіки.

На думку соціал-лібералів, держава зобов'язана втручатися в економічні процеси з метою боротьби з монополізмом і підтримки конкурентного ринкового середовища. Суспільство повинно мати законні підстави у випадку, якщо дохід не відповідає вкладу людини в загальне благо, вилучити частину цього доходу через податки і перерозподілити його на соціальні потреби. Поліпшення умов життя найбідніших верств суспільства буде сприяти зростанню внутрішнього ринку та економічному зростанню.

Застосування цих підходів, на думку соціал-лібералів, повинно пом'якшити конфлікти в суспільстві і поступово перетворити «капіталізм епохи вільної конкуренції» у товариство з «соціальною економікою», заснованої на приватній власності і регульованих ринкових відносинах.

Витоки

Сполучене Королівство